Постанова № 74612181, 05.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2773/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018, суддя Тітов О.М., (повний текст рішення складено 05.03.2018) по справі № 820/2773/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (Люботинське відділення)

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з вимогами про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення відповідача від 08.04.2016 № 129-42.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним, необґрунтованим, винесеним у порушення приписів чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.04.2016 № 129-42.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. На думку скаржника, суд першої інстанції невірно застосував приписи п.286.5 ст. 286, п.287.1 ст. 287 ПК України, що суперечить положенням ст. 242 КАС України. Просить звернути увагу на положення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, згідно яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зазначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Припинення прав на землю, зокрема, перелік підстав та порядок припинення права користування земельними ділянками врегульовані нормами гл. 22 Земельного кодексу України. Крім того, скаржник зауважує, що податковим законодавством передбачено, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Відповідачем подано до апеляційного суду розрахунок нарахованої орендної плати з фізичних осіб за період перебування у користуванні земельної ділянки у 2016 році, оскільки в апеляційній скарзі зазначено про беззаперечний обов’язок позивача сплатити орендну плату за фактичний період перебування земельної ділянки у користуванні з 01.01.2016 по 15.09.2016.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 23.07.2012 між Люботинською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.9-13).

Відповідно п.1 вказаного договору орендодавець на підставі рішення ХХІ сесії VІ скликання Люботинськї міської ради від 31.05.2012 №176 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування сховища для зберігання нафтопродуктів, яка знаходиться в м. Люботин, вул. Леніна, 95.

Згідно з п.2 договору від 23.07.2012 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4739 га.

Харківської ОДПІ проведено аналіз надходжень орендної плати за користування земельною ділянкою та виявлено, що земельна ділянка надана в оренду громадянину ОСОБА_1А з 2012 року строком на 10 років, що зумовило облік позивача у Харківській ОДПІ (Люботинське відділення) як платника орендної плати з громадян.

08.04.2016 Харківською ОДПІ відносно ОСОБА_1 було сформовано податкове повідомлення рішення за формою Ф по орендній платі за №129-42 на суму 52749,20 грн. за повний 2016 рік.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування такого податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наданої сторонами інформації (доказів), державна реєстрація припинення договору оренди земельної ділянки відбулась 15.09.2016, тому нарахування орендної плати за весь податковий 2016 рік є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновкам суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до абзацу 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на викладені норми суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача в 2016 році існував обов’язок зі сплати орендної плати лише до 15.09.2016, оскільки саме в цей день відбулася державна реєстрація припинення договору оренди земельної ділянки (а.с. 119-120). Відповідно, здійснений контролюючим органом розрахунок суми податкового зобов'язання за весь 2016 рік, яка була визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є неправомірним.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо виникнення у позивача податкового обв'язку зі сплати податку на землю не можуть бути належним підтвердженням щодо наявності такого обов’язку за весь 2016 рік. Адже, спірне рішення відповідача скасоване не через висновки про відсутність у позивача вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання.

Згідно з п. 286.5 ст. 286.5 ПК України саме відповідач наділений повноваженнями здійснити нарахування суми податку. При цьому, враховуючи п. 286.1 ст. 286 ПК України, відповідач повинен був використовувати дані державного земельного кадастру.

В свою чергу, згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод і інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тому суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду. До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов з врахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.02.2018 у справі 826/15139/16.

За встановлених обставин дострокового припинення договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою та її повернення орендодавцю згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, а також відсутністю доказів, які б спростовували наведене та свідчили про продовження фактичного користування землею орендарем, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що з 16.09.2016 позивач втратив статус суб'єкта орендної плати землі та, як наслідок, позбувся обов'язку її сплати, у зв'язку з чим нарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю за період повного 2016 року не є правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ж апеляційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Виходячи із приписів ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 820/2773/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 11.06.2018.