Ухвала суду № 74611957, 06.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1806/17 Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 11-кп/780/549/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 45 06.06.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді – Авраменка М. Г.

суддів – Гайдай Р.М., Орла А.І.

при секретарі – Шийці Ю.В.

за участю:

прокурора – Савченка В.О.

обвинуваченої –ОСОБА_2

захисника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, українку, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючу, інваліда 3 групи, не одружену, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, вул Комсомольська, 116 раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 грн.

Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку Обухівського районного суду Київської області, ОСОБА_2 використовуючи завідомо підроблений документ, а саме посвідчену копію Державного акту серії ЯА № 302377 від 03 жовтня 2004 року, звернулася до державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», код ЄДРПОУ 34709894, що розташоване за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, 93, ОСОБА_5, де остання здійснила реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:061:0016, розташовану на території ж/к «Лісовий» в селі Плюти Обухівського району Київської області, належну ОСОБА_6, за ОСОБА_7 Після цього, 08.08.2016 року, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто маючи прямий умисел на повторне використання завідомо підробленого документу, ОСОБА_7 шляхом використання у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 посвідченої копії державного акту серії ЯА № 302377 від 03 жовтня 2004 року, незаконно відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:061:0016, яка фактично їй не належала, на користь ОСОБА_9.

Розгляд провадження у суді першої інстанції відбувався за приписами ч.3 ст.349 КПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник потерпілої подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок скасувати та в частині призначеного покарання ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На думку представника потерпілої суд не взяв до уваги доводи потерпілої та не надав оцінку в рамках мотивувальної частини вироку, а саме те, що ОСОБА_2 повідомила, що працювала прибиральницею в ресторані і під час виконання своїх обов’язків від відвідувачів ресторану отримала пропозицію заробити 100 доларів США за переоформлення земельної ділянки, яка на той момент належала потерпілій ОСОБА_6 на праві приватної власності. Вищевказані події мали місце навесні 2016 року. Однак 14.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з’являються записи під реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна 901954580000 та 901904480000 згідно до яких обвинувачена стає власницею нежитлових приміщень загальною площею 353,7 кв.м. Тобто, ОСОБА_2 викрала домоволодіння потерпілої, приймала участь у складі групи осіб та стала власницею дорогих приміщень комерційного призначення (вартість майна становить більше 5 млн. грн.)

Зазначає, що потерпіла пропонувала обвинуваченій примирення з умовами компенсації витрат, які понесла для повернення свого майна, але обвинувачена проігнорувала пропозицію ОСОБА_10

В запереченні на апеляційну скаргу захисник просить вирок Обухівського районного суду Київської області залишити без змін.

Вказує, що факт набуття обвинуваченою навесні 2016 права власності на об’єкти нерухомого майна в м. Києві не впливає на ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, його кваліфікацію, а також ставлення обвинуваченої до вчиненого злочину.

Угода про примирення, запропонована представником потерпілої зводилася до необхідності обвинуваченої сплатити на користь потерпілої певної суми коштів без пояснень щодо визначення розміру такого платежу, його обґрунтованості. Крім того, потерпіла не була позбавлена можливості реалізувати своє право на пред’явлення цивільного позову. Проте таких дій вчинено не було.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченої та її захисника та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 307 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону були дотримані судом першої інстанції в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_2 має відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у використанні завідомо підробленого документу за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.

Порушень вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не перевіряється відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 засуджено вироком Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2018 року та визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 358 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 грн.

На думку колегії, суд першої інстанції, внаслідок повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, прийшов до правильного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України та призначеного судом покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено кримінальним законом до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, не одружена, пенсіонерка, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відношення ОСОБА_2 до вчиненого, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність пом’якшуючих обставин, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, а також висновок органу пробації, відповідно до якого, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі не становить високої небезпеки для суспільства.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів не встановлено даних, які б свідчили про невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м’якість призначеного покарання, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги представника потерпілого в цій частині є безпідставними. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обвинувачена є особою з інвалідністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання винною ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України та призначеного покарання у виді штрафу.

Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв’язку із чим вирок суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 – залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 12 березня 2018 року, щодо ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 358 КК України – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців .

Головуючий

Судді: