Рішення № 74611020, 11.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1308/18

Cуддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Луганській області до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що з метою виконання рішення суду у справі №812/1652/1, яким застосовано до Садківської сільської ради Старобільського району Луганської області, зареєстрованої за адресою: 92732, Луганська область, Старобільський район, с. Садки, вул. Миру, 30, заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді тимчасової зупинки експлуатації споруд або технічних пристроїв для забору підземної води із артезіанської свердловини № 1, яка знаходиться на балансі Садківської сільської ради та розташована на території с. Садки Старобільського району, до отримання дозволу на спеціальне водокористування, позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання судового рішення немайнового характеру. До цієї заяви додано відповідний виконавчий лист. 27 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Старовойтовою В.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Вважають, що державний виконавець вчинив бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті до примусового виконання вказаного виконавчого листа, оскільки підстави неприйняття до виконання виконавчого документа не містять передбачених законом обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження.

У зв'язку з наведеним просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Міністерства юстиції України Старовойтовой В.В., щодо не прийняття до примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 812/1652/17 виданого Луганським окружним адміністративним судом 14.03.2018, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по адміністративній справі № 812/1652/17;

-зобов'язати відповідну посадову особу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Міністерства юстиції України розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа по адміністративній справі № 812/1652/17 виданого Луганським окружним адміністративним судом 14.03.2018, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по адміністративній справі №812/1652/17 та фактично виконати в повному обсязі рішення суду викладене у зазначеному виконавчому документі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. У адміністративному позові просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. 11.06.2018 до відділу діловодства та обліку звернення громадян суду (канцелярію) подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

-ухвалою від 15.02.2018 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання -даної ухвали усунути недоліки позовної заяви ( арк. спр. 18-19);

-ухвалою від 04.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Згідно пункту 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконачої служби. Такими органами державної виконавчої служби є: державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.

Позивачем оскаржується бездільність старшого державного виконавця

відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області. Старший державний є посадовою особою зазначеного відділу примусового виконання рішень, який входить до складу управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, а управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області входить до складу Головного територіального управління юстиції у Луганській області, тому належним відповідачем у справі є саме - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2030.01.2018 у справі №812/1652/17 позов Державної екологічної інспекції у Луганській області до Садківської сільської ради про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) задоволено. Застосовано до Садківської сільської ради Старобільського району Луганської області, зареєстрованої за адресою: 92732, Луганська область, Старобільський район, с. Садки, вул. Миру, 30, заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді тимчасової зупинки експлуатації споруд або технічних пристроїв для забору підземної води із артезіанської свердловини № 1, яка знаходиться на балансі Садківської сільської ради та розташована на території с. Садки Старобільського району, до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

14 березня 2018 року на виконання зазначеної постанови, Луганським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист у справі №812/1652/17, який 24.04.2018 разом із заяво про примусове виконання рішення пред'явлений до виконання до віддділу примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Луганській області (арк. спр. 10-11).

27 квітня 2018 року за результатами розгляду заяви позивача, старшим державним виконавцем віддділу примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старовойтовою В.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження". Дане повідомлення отримано позивачем 03.05.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Державної екологічної інспекції у Луганській області (арк. спр. 12).

Оглядом вказаного повідомлення встановлено, що державним виконавцем, в якості підстави повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання зазначено, що згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: резолютивна частина рішення, яка передбачає заходи примусового виконання рішень. Також є посилання на ст. 10 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, дане повідомлення не містить чіткої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, зі змісту якої можливо встановити чому державний виконавець дійшов саме такого висновку.

Лише зі змісту відзиву на позов, поданого відповідачем 11.06.2018 до канцелярії суду, вбачається, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, є відсутність у виконавчому документі заходів примусового виконання рішень, а саме: заборони боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном, на умовах визначених виконавцем.

Таким чином, державний виконавець дійшов такого висновку, оскільки резолютивною частиною виконавчого документа не зобов'язано боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, даний виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" №1404-19 від 02.06.2016 зі змінами і доповненнями.

Відповідно до ст. 1 даного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами серед іншого можуть бути виконавчі листи, що видаються судами.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий лист і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей лист відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону у виконавчому документі зазначаються 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк предявлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів звязку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п.7 ч.4 ст.4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до дослідженого судом повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття без виконання від 27.04.2017, винесеного старшим державним виконавцем віддділу примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старовойтовою В.В., виконавчий лист у справі № 812/1652/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом, повернуто стягувачу без прийняття виконання з підстав, визначених п.5 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому документів зазначаються: резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Судом визнається даний висновок державного виконавця безпідставним з огляду на таке.

Згідно ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист у справі №812/1652/17, виданий на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 у справі №812/1652/17, резолютивною частиною якого застосовано до Садківської сільської ради Старобільського району Луганської області, зареєстрованої за адресою: 92732, Луганська область, Старобільський район, с. Садки, вул. Миру, 30, заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді тимчасової зупинки експлуатації споруд або технічних пристроїв для забору підземної води із артезіанської свердловини № 1, яка знаходиться на балансі Садківської сільської ради та розташована на території с. Садки Старобільського району, до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду" від 05.04.2007 №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

Зі змісту резолютивної частини вищенаведеного рішення слідує, що по своїй суті дане рішення є немайнового характеру, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, а саме: зупинити експлуатацію споруд або технічних пристроїв для забору підземної води із артезіанської свердловини № 1, яка знаходиться на балансі Садківської сільської ради та розташована на території с. Садки Старобільського району, до отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобовязаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зокрема.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що виконавчий лист повністю відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у ньому чітко вказано ті дії, які боржник зобов'язаний вчинити та спосіб їх виконання.

За таких обставин, висновки відповідача про відсутність заходів примусового виконання рішення у рішенні та виконавчому листі є помилковими, оскільки в резолютивній частині рішення прямо визначено спосіб його виконання, а відтак, правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження"були відсутні.

Також слід зазначити, що в силу вимог ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", яка регулює питання виконання рішень іншими органами та установами, не визначено іншого органу, окрім органів державної виконавчої служби, який мав би виконувати зазначене рішення суду.

У рішенні від 30.06.2009 р. №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції Українисудові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Оскільки рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №812/1652/17 від 14.03.2018, передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, виконавчий лист є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, тому старшим державним виконавцем віддділу примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старовойтовою В.В. безпідставно повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону).

Частиною десятою цієї статті визначено, що державний виконавець зобов'язаний звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

З аналізу наведеної норми слідує, що у разі необхідності роз'яснення рішення суду, з метою належного його виконання, державний виконавець зобов'язаний звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення.

Таким чином, судом встановлено та не надано відповідачем доказів звернення до суду із заявою про роз'яснення рішення суду у зв'язку із належним виконанням рішення суду, тому суд дійшов висновку, що державним виконавцем не у повному обсязі вжито заходів щодо належного виконання рішення суду у справі № 812/1652/17, що призвело до помилкового рішення у вигляді прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

З аналізу наведеної норми слідує, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 26 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ «»Про виконавче провадження» вчинено дії за наслідками поданої позивачем заяви про примусове виконання рішення, та прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з чим відповідачем не вчинялася бездіяльність щодо не прийняття до примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 812/1652/17, виданого Луганським окружним адміністративним судом 14.03.2018, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по адміністративній справі № 812/1652/17, а відтак у задоволенні позовних вимог про бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Міністерства юстиції України Старовойтовой В.В., щодо не прийняття до примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 812/1652/17, виданого Луганським окружним адміністративним судом 14.03.2018, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по адміністративній справі № 812/1652/17, слід відмовити.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист №812/1652/17 від 14.03.2018, передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, виконавчий лист оформлений у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, тому старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старовойтовою В.В. безпідставно повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання, з метою ефективного захисту прав позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, шляхом визнання протиправним та скасування повідомлення старшого державного виконавця віддділу примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старовойтовою В.В. від 27.04.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

-будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

-фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

-закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно пункту 65 вказаного рішення суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям «необхідності» мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки у ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач протиправно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, а також встановлено відповідність виконавчого листа №812/1652/17 вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виданого Луганським окружним адміністративним судом, про застосування до Садківської сільської ради Старобільського району Луганської області, зареєстрованої за адресою: 92732, Луганська область, Старобільський район, с. Садки, вул. Миру, 30, заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді тимчасової зупинки експлуатації споруд або технічних пристроїв для забору підземної води із артезіанської свердловини № 1, яка знаходиться на балансі Садківської сільської ради та розташована на території с. Садки Старобільського району, до отримання дозволу на спеціальне водокористування, суд дійшов висновку, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача прийняти до виконання вказаний виконавчий лист.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти виконавчий лист у справі № 812/1652/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом 14.03.2018, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по адміністративній справі №812/1652/17 до примусового виконання слід задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання по розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 881,00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 93) до Головного територіального управління юстиції у Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця віддділу примусового виконання рішення Головного територіального управління юстиції у Луганській області Старовойтової В.В. від 27.04.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області прийняти виконавчий лист у справі № 812/1652/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом 14.03.2018, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 по адміністративній справі №812/1652/17 до примусового виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державної екологічної інспекції у Луганській області (код ЄДРПОУ: 37991372, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 93) з Головного територіального управління юстиції у Луганській області (код ЄДРПОУ: 34941884, 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 881 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Є.О. Кисельова