Рішення № 74610650, 11.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1136/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 07 лютого 2018 року № 19 "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії державного службовця з дати її призначення у розмірі 90% з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації згідно з довідкою, виданою Головним управлінням статистики в Одеській області від 27.12.2017 року № 09.3-14/134, з виплатою фіксованої індексації пенсії без зміни базового місяця індексації пенсії наростаючим підсумком.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 09.12.2009 року вона перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% від заробітної плати. 05.01.2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про приведення розміру пенсії, обчисленої не в повному обсязі з дати призначення, у відповідність до законодавства України шляхом донарахування до розміру пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потань та індексації на підставі довідки від 27.12.2017 року № 09.3-14/134, виданої Головним управлінням статистики в Одеській області.

Проте, як вказує позивач у позовній заяві, рішенням від 07 лютого 2018 року № 19 «Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у врахуванні інших видів виплат для розрахунку пенсії позивача. При цьому, у позові зазначається, що відмова ґрунтувалась на тому, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ втратив чинність, постанови Кабінету Міністрів України, які регулювали порядок перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, а саме «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року № 865 та «Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 19.06.2013 року № 426 втратили чинність, а на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-УІІІ скасовано норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців.

На думку позивача, такий висновок територіального органу Пенсійного фонду України є передчасним та таким, що суперечить Конституції України, з наступних підстав.

У позовній заяві ОСОБА_1, посилаючись на положення ст. 46 Конституції України, вказує, що ніяких доказів про те, що позивачу було відомо про неврахування інших видів виплат при здійсненні розрахунку пенсії при її призначенні, відповідачем у рішенні про відмову у перерахунку пенсії не зазначено.

ОСОБА_1 вказує, що вона отримувала пенсію, розраховану без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268, з яких сплачувались страхові внески.

З посиланням на положення ст.41, ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.3, п.п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, ч.2 ст.33, ст.37 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент признання пенсії ОСОБА_1, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про оплату праці», постанову Верховного суду України від 20.02.2012 року №21-430а11, позивач вказує, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація, на які враховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування включаються до складу заробітної плати державного службовця, враховуються при обчисленні розміру його пенсії, оскільки перевага має надаватись не положенням Законів України „Про державну службу" та „Про оплату праці", які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, як стверджує позивач, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне, відносить до складу заробітної плати також інші виплати.

На думку позивача, посилання відповідача на Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. 889-VIII як на підставу відмови у перерахунку пенсії є необґрунтованими, оскільки відповідач застосував нові положення Закону до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності; зміни, внесені до вказаної норми, стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку; нові положення поширюються на тих осіб, яким пенсії призначаються спеціальними законами, а не на тих, яким вони вже призначені.

Отже, новий порядок призначення та виплати пенсії, встановлений Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ним чинності. До даних правовідносин, як стверджує позивач, повинні застосовуватися приписи статті 37 та статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії позивачу).

Посилаючись на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.п.1-1, 2, 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, позивач вказує, що базовий місяць індексації пенсії - грудень 2009 року повинен бути незмінним, адже перерахунок пенсії за рішенням суду по своїй правовій природі не є збільшенням грошових доходів населення, а є поновленням порушеного права позивача на отримання пенсії з врахуванням всіх отримуваних сум доходів, з яких були сплачені страхові внески.

Також, позивач зазначає, що стосовно позовних вимог щодо донарахування до пенсії сум інших виплат та грошової допомоги саме з дати останнього перерахунку пенсії, то відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Окрім того, як вказує позивач, у відповідача на момент призначення пенсії були відомості щодо отримуваних сум заробітної плати, а конкретно, - інших виплат: матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації, з яких сплачувались страхові внески, а тому розрахунок її пенсії був проведений не в повному обсязі з вини відповідача.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 07 лютого 2018 року № 19 порушує її конституційні права на отримання пенсії за віком у повному обсязі з урахуванням всіх отриманих нею виплат, на які були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з яких було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1;

- відкрито провадження у справі № 815/1136/18 за даною позовною заявою;

- встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання копії цієї ухвали.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.263 КАС України судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію вказаної ухвали, пам'ятки про права та обов'язки отримано відповідачем засобами електронної пошти 22.03.2018 року.

06 квітня 2018 року засобами електронної пошти за вх. №ЕП/1989/18 та 10.04.2018 року через канцелярію суду за вх. №9758/18 нарочно від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його копії на адресу позивача (а.с.36-44).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України „Про державну службу". 09.12.2009 позивача переведено з виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (від 09.07.2003 №1058-IV) на виплату пенсії за віком згідно із нормами Закону України "Про державну службу" (від 16.12.1993 №3723-ХІІ). Пенсія позивачу призначена при страховому стажі 33 роки 03 місяці, в тому числі 27 років 05 місяців - робота на посаді державного службовця, та середньомісячній заробітній платі 2532,81 грн., яка визначена станом на дату звільнення з роботи - 08.12.2009 року. Розрахунок пенсії, як вказує відповідач, проведено наступним чином: 2532,81 грн. х 90% = 2279,53 грн. - основний розмір пенсії; 28,40 грн. - доплата (бюджет 2010). Всього до виплати: 2307,93 грн. Станом на 01.01.2018 загальний розмір пенсії складав 2650,52 грн., в тому числі 2279,53 грн. - основний розмір пенсії; 28,40 грн. - доплата (бюджет 2010); 342,59 грн. - фіксована індексація (базовий місяць - 01.12.2009) відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

У відзиві зазначено, що в січні 2018 року позивач звернулася до Управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу", до якої надано довідку, видану Головним управлінням статистики в Одеській області від 03.01.2017 року за вих. № 09.3-14/134. Після розгляду заяви про перерахунок пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу" та на підставі наданих документів Управлінням 07.02.2018 винесено рішення № 19 про відмову в перерахунку пенсії.

Відповідач вважає, що прийняте ним рішення є правомірним, та у відзиві посилається на положення п. 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213- VIII, зазначаючи, що вказана норма в частині скасування з 01.06.2015 норм щодо призначення пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу" не визнана такою, що не відповідає Конституції України.

У відзиві також зазначено, що постанови Кабінету Міністрів України, які регулювали порядок перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, а саме: „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 №865 та „Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця " від 19.06.2013 №426, втратили чинність.

Враховуючи вищевикладене, як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, Управління не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки Закон України „Про державну службу" від 10.12.2015 №889-УІІІ набув чинності лише 01.05.2016 року, а з 01.06.2015 року спеціальні пенсії, у тому числі, призначені на підставі Закону України „Про державну службу", не перераховуються.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року, зважаючи на приписи ч.2 ст.263 КАС України, оскільки для повного та всебічного з'ясування обставин у справі існувала необхідність у витребуванні з боку відповідача доказів, відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, судом вирішено:

- проводити розгляд справи №815/1136/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу;

- призначено перше судове засідання на 10.05.2018 року о 14:50 год.;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті;

- витребувано з Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі належним чином засвідчені копії: матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1; заяви ОСОБА_1, за результатом розгляду якої Суворовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі 17.02.2018 року прийнято рішення №19 «Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Окрім того, в ухвалі суду від 12.04.2018 року зазначено, що всі подані сторонами до 12.04.2018 року письмові докази та заяви по суті справи будуть враховані судом при постановленні рішення по справі.

27 квітня 2018 року за вх. №11881/18 через канцелярію суду від відповідача надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1, в тому числі заява позивача про перерахунок пенсії.

У судове засідання 10.05.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

При цьому 10.05.2018 року за вх. №ЕП/2591/18 від представника позивача за довіреністю надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. У вказаній заяві представник зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Водночас, 10.05.2018 року за вх. №13049/18 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Управління, в якому також зазначається, що відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на заяви представників сторін про розгляд справи без їх участі, з урахуванням належного сповіщення сторін про розгляд справи, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників справи, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 та ч.3 ст.194 КАС України.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням приписів ст.ст.258, 262 КАС України та зважаючи на положення ч.1, ч.6 ст.120 КАС України, дана справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження за ст.262 КАС України у межах строку, визначеного ст.258 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та з 09.12.2009 року у зв'язку із переведенням з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із нормами Закону України «Про державну служу», остання отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% від заробітної плати, що підтверджується розпорядженням №827534 від 08.02.2010 року та листом Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 19.01.2018 року №6/В-5 (а.с.20-22, 65).

05.01.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати загальний розмір її пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про державну служу» на час призначення пенсії з її складовими. Також, позивач просила надати розмір її пенсії станом на 01.01.2018 року з доплатами та фіксованим розміром індексації, базою для нарахування якої є 01.12.2009 року.

З листа Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 19.01.2018 року №6/В-5, розпорядження №827534 від 08.02.2010 року та розпорядження №827534 від 11.05.2010 року (а.с.20-23,65), судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 призначена при страховому стажі 33 роки 03 місяці, в тому числі 27 років 05 місяців - робота на посаді державного службовця, та середньомісячній заробітній платі 2532,81 грн., яка визначена станом на дату звільнення з роботи 08.12.2009. Розрахунок пенсії проведено наступним чином: 2532,81 грн. х 90% = 2279,53 грн. - основний розмір пенсії; 28,40 грн. - доплата (бюджет 2010); всього до виплати: 2307,93 грн. Станом на 01.01.2018 загальний розмір пенсії складав 2650,52 грн., в тому числі 2279,53 грн. - основний розмір пенсії; 28,40 грн. - доплата (бюджет 2010); 342,59 грн. - фіксована індексація (базовий місяць - 01.12.2009) відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Також, як встановлено судом, 05 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця у розмірі 90% з іншими виплатами, які не були включені при призначенні пенсії зі збереженням індексації (а.с.79).

З наданої до суду копії розписки-повідомлення від 05.01.2018 року вбачається, що позивачем до Управління подано наступні документи: заяву, трудову книжку, довідку про інші виплати та документи про стаж, які зареєстровані під номером №107 (а.с.16).

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, вказаний перерахунок позивач просила провести на підставі довідки від 27.12.2017 року № 09.3-14/134, виданої Головним управлінням статистики в Одеській області (а.с.17-18).

07 лютого 2018 року Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 05.01.2018 року №107 щодо перерахунку призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про Державну службу» з урахуванням «інших виплат», прийняло рішення №19 «Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.24, 78).

У вказаному рішенні №19 від 07.02.2018 року зазначається, що під час розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та при визначенні права на перерахунок пенсії були розглянуті надані позивачем документи під час звернення, а саме: довідка від 27.12.2017 року № 09.3-14/134, видана Головним управлінням статистики в Одеській області.

Приймаючи рішення №19 від 07.02.2018 року «Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач виходив з того, що відповідно до п. 5 Прикінцевих Положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-УІІІ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до законів України „Про державну службу", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. З урахуванням наведеного, оскільки Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ набув чинності лише 01.05.2016 року, спеціальні пенсії, у тому числі призначені на підставі Закону України «Про державну службу», не перераховуються. Крім того, постанови Кабінету Міністрів України, які регулювали порядок перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, а саме „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 №865 та „Про затвердження Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця " від 19.06.2013 №426, втратили чинність.

За таких обставин, керуючись ч.5 ст.45, пп.11 п.2 ст.64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ, відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням «інших виплат» згідно із довідкою від 27.12.2017 року №09.3-14/134.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що у разі незгоди з ним, останнє може бути оскаржено в судовому порядку відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Вважаючи рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 07 лютого 2018 року № 19 "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" протиправним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993№ 3723-XII, Законом України «Про державну службу» от 10.12.2015 № 889-VIII, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Зокрема, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії державного службовця) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.33 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії державного службовця) державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Нормами ст. 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

В статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Правління Пенсійного фонду від 04.09.2013 року № 15-1 (зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193) на виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах N 2а-8893/12/2670, N 2а-4753/09/2670 встановлено форму довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу». У формі довідки є колонки «Інші», де слід зазначати виплати, які не увійшли до заробітної плати у попередніх колонках, але мають враховуватись при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та з яких сплачено страхові внески, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Окрім того, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 13.07.2011 року №14399/03-20 «Щодо нарахування ЄСВ на суму матеріальної допомоги» базою для нарахування єдиного внеску є сума заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289.

Згідно з підпунктом 4.3.5 зазначеної Інструкції визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством (п.2.2.4.); суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників (п.2.2.7.); оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток у розмірах, передбачених законодавством (п.2.2.12.); відносяться до додаткової заробітної плати. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників відносяться до заохочувальних та компенсаційних виплат (п.2.3.3.). Усі перелічені виплати відносяться до додаткової заробітної плати або заохочувальних та компенсаційних виплат, а отже є базою для нарахування та утримання ЄСВ і, відповідно, для нарахування пенсії.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 та від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13, а саме: «Отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати».

У постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 Верховний Суд України зазначив, що: «висновок касаційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-ХІІ та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 Закону №1058-ІV та стаття 66 Закону №1788-ХІІ».

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 року у справі №466/2402/17, у постанові від 15.03.2018 року у справі №440/1130/16-а.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено підстави, за яких провадиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) сума індексації у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Таким чином, для обчислення пенсії включаються усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених вище норм отримувані застрахованою особою суми виплат (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати), з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Згідно з ч.1 ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Однак, суд зазначає, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення перерахунку пенсії було визначено у п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова КМУ № 865), згідно якого у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Таким чином, станом на дату призначення позивачу пенсії державного службовця чинне на той час законодавство передбачало умови і порядок перерахунку її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою. Проте надалі законодавче регулювання цих відносин зазнало суттєвих змін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ №1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова КМУ № 1013 не містить.

Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон № 889-VIII.

З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

У рішенні від 03 червня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_2 проти України № 43331/12, Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що з 01 грудня 2015 року, - початку застосування Постанови КМУ № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом України у постанові від 07 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а, Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року по справі № 745/458/16-а, у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 520/16639/16-а, у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 373/87/17, у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №243/9578/16-а, у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 522/23019/16-а

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм права та висновків Верховного суду, суд дійшов висновку, що рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 07 лютого 2018 року № 19 "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" є правомірним та не підлягає скасуванню.

Водночас, щодо вимоги позивача про зобов'язання Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії державного службовця з дати її призначення у розмірі 90% з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації згідно з довідкою, виданою Головним управлінням статистики в Одеській області від 27.12.2017 року № 09.3-14/134, з виплатою фіксованої індексації пенсії без зміни базового місяця індексації пенсії наростаючим підсумком, яка є похідною від першої вимоги, суд, окрім вищевикладеного, вважає за необхідне звернути також увагу на наступне.

Так, позивач, обґрунтовуючи вказану позовну вимогу у позові зазначає, що стосовно позовних вимог щодо донарахування до пенсії сум інших виплат та грошової допомоги саме з дати останнього перерахунку пенсії, то відповідно до Закону України «Про державну службу», згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Окрім того, як вказує позивач, у відповідача на момент призначення пенсії були відомості щодо отримуваних сум заробітної плати, а конкретно, - інших виплат: матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації, з яких сплачувались страхові внески, а тому розрахунок її пенсії був проведений не в повному обсязі з вини відповідача.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, в ній наявна довідка про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання або дипломатичних ранг, надбавка за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 08.12.2009 року №17-03-201/293 (а.с.72-зворотній бік), яка видана ОСОБА_1 про те, що вона справді працювала в Головному управлінні статистики в Одеській області на посаді головного спеціаліста-економіста відділу структурної статистики та заробітна плата станом на 08.12.2009 року становить 1582,00 грн., з яких: посадовий оклад складає 1050,00 грн., надбавка за ранг (10) - 80,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 452 грн.

Також, як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, в ній наявна довідка про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням на пенсію), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 08.12.2009 року №17-03-201/294 (а.с.73-74), яка видана ОСОБА_1 про те, що надбавки та премії за період з 01.12.2007 року по 30.11.2009 року складають 22194,13 грн., а саме у цій довідці зазначені наступні дані: надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови, надбавка за почесне звання «заслужений», надбавка за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук, надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливої важливо роботи, премії, премії до державних свят та ювілейних дат.

З довідки про заробіток для обчислення пенсії №17-03/201/290 від 07.12.2009 року, виданої ОСОБА_1 (а.с.77), вбачається, що заробіток позивача, який було враховано при обчислення пенсії становив 6801,00 грн.

Водночас, у довідці від 27.12.2017 №07.3-14/134, яка була надана позивачем відповідачу у січні 2018 року для здійснення перерахунку пенсії державного службовця вказано, що дана довідка видана ОСОБА_1 про те, що за період роботи з грудня 2007 року по листопад 2009 року у Головному управлінні статистики в Одеській області інші виплати (які не були включені в довідку для призначення пенсії) становили 6233,60 грн., з яких: у 2008 році - всього 2817,06 грн. (396,66- індексація; 2420,40 грн. - матеріальна допомога на оздоровлення), у 2009 році - 3416,54 грн. (184,43 грн. - індексація, 2182,11 грн. - матеріальна допомога для оздоровлення, соціально-побутова допомога - 1050,00 грн.). У вказаній довідці зазначено, що на всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внеси на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому суд зазначає, що ні позивачем не було надано до суду доказів того, що нею було подано відповідачу при призначенні пенсії у грудні 2009 року відповідну довідку, в якій би були зазначені суми нарахованої індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутова допомога, ні матеріали пенсійної справи позивача не містять таких даних.

Отже, посилання позивача на те, що у відповідача на момент призначення пенсії були відомості щодо отриманих сум заробітної плати, а конкретно, - інших виплат: матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації, з яких сплачувались страхові внески, а тому розрахунок її пенсії був проведений не в повному обсязі з вини відповідача, є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано довідку у Головному управлінні статистики в Одеській області від 27.12.2017 року, яку подано відповідачу лише 05.01.2018 року до заяви про перерахування пенсії, в якій зазначається, що такі інші виплати не були включені в довідку для призначення пенсії.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, та у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого ним рішення, що оскаржується позивачем.

Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави, визначені ст.371 КАС України, для звернення рішення до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2,9,70,77,90,139,194,205,241-246,258,262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.