Рішення № 74610627, 11.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/964/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у компенсуванні втрати частини грошових доходів відповідно до закону № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області сплатити ОСОБА_1 у якості часткової грошової компенсації втрати грошових доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150 грн. 85 коп. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят гривень вісімдесят п'ять копійок).

Ухвалою суду від 12.03.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв'язку) для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів та інформації, визначених в ухвалі суду та уточненої позовної заяви (з копіями для відповідача).

Копію вказаної ухвали суду отримано позивачем 14.03.2018 року, що підтверджується розпискою, яка наявна в матеріалах справи.

На виконання ухвали суду від 12.03.2018 року від позивача через канцелярію суду 16.03.2018 року за вх. №7432/18 надійшов уточнений позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.03.2018 року (а.с.29-33), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі 23150 грн. 85 коп., яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Також, позивач просив суд допустити негайне виконання судового рішення та встановити судовий контроль.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві, позивач зазначає, що в період з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в Органах внутрішніх справ України. 26.08.2015 року наказом ГУМВС України в Одеській області № 608 о/с, позивача на підставі підпункту «б» пункту 64 розділу VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів Української PCP №114, звільнено з органів внутрішніх справ України. Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого ПФУ, що діє до 30.09.2018 р., та пенсійного посвідчення, виданого Управлінням праці та соціального захисту серії НОМЕР_2 що діє до 01.10.2018 р., позивач є інвалідом-війни внаслідок травми, одержаної під час виконання службових обов'язків.

В уточненому позові від 16.03.2018 року за вх. №7432/18 вказано, що 07 листопада 2015 року набув чинності Закон України «Про національну поліцію» №580-VII від 02.07.2015 року. У п.15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

13.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із проханням сповістити про причини неперерахування призначеної позивачу пенсії. Листом від 25.10.2016 року відповідач сповістив позивача, що підстав для перерахунку пенсії немає, оскільки постанову Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 р. не можна розглядати як акт, яким було змінено розмір і види грошового забезпечення для поліцейських, так як, вказаною постановою розмір грошового забезпечення буде встановлено вперше.

В подальшому позивач звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду (справа №815/3000/17) за захистом належних йому соціальних прав, які були порушені відповідачем. Розглянувши адміністративну справу №815/3000/17, апеляційний суд прийняв постанову від 14 грудня 2017 року, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Крім іншого, суд визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії.

Як зазначено в уточненому позові, 09.02.2018 року за № 420/Л-11 позивач звернувся із заявою до відповідача про те, що відповідно до вимог ст.ст.2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050, п. 3 постанови КМУ від 21.02.2001 р. № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, з урахуванням росту споживчих цін та рівня інфляції відповідач повинен компенсувати ОСОБА_1 втрату частини грошових доходів за період з січня 2016 по січень 2018, як наслідок протиправної несплати значної суми пенсії. 26.02.2018 за № 420/Л-11 позивачем отримано відповідь, в якій відповідач повідомив, що у зв'язку з тим, що поточна пенсія нараховувалась своєчасно, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Підставою для звернення з даним позовом, як вказує позивач в уточненій позовній заяві від 16.03.2018 року за вх. №7432/18, стала бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 до 01.01.2018, про яку ОСОБА_1 дізнався із листа (вих.№420/Л-11) ГУ ПФУ України в Одеській області лише 26.02.2018. Із врахуванням встановлених індексів інфляції за період січень 2016 року - січень 2018 року сума, що відповідач зобов'язаний компенсувати ОСОБА_1 згідно зазначених вимог законодавства, станом на січень 2018 року складає 23150,85 грн.

Зважаючи на вищевикладене та з посиланням на положення ст.19 Конституції України, ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини у зв'язку з порушенням строків їх виплати» позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (уточнену від 16.03.2018 року);

- відкрито провадження у справі за даною позовною заявою;

- встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня отримання копії цієї ухвали.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.263 КАС України судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію вказаної ухвали, пам'ятки про права та обов'язки отримано відповідачем засобами електронної пошти 22.03.2018 року.

10 квітня 2018 року через канцелярію суду за вх. №9772/18 засобами поштового зв'язку від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із доказами направлення його копії на адресу позивача разом із: копією листа Пенсійного фонду України від 28.03.2017 року №9493/02-23, копією листа від 30.03.2017 року №4422/03 за підписом заступника начальника головного управління Т.П.Яворської, копією листів Міністерства внутрішніх справи України №5551/05/22-2017, №4019/02/2-2017, №2900/05/22-2018, копією довідок про перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 01.01.2016 року, з 01.05.2016 року, з 01.12.2016 року, з 01.05.2017 року, з 01.10.2017 року, з 01.02.2018 року, копією супровідного листа Одеського апеляційного суду від 19.12.2017 року №15/3000/17/45239/17 та копією розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1503016967 за дорученням №Д1503016967/6 (а.с.40-58).

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що вимоги позивача є необґрунтованими, з наступних підстав.

По-перше, відповідач зазначає, що 02.01.2018 року на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі №815/3000/17 відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року. У новому розмірі пенсія почала виплачуватись з 01.02.2018 року, а доплату за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року в сумі 174498,36 грн. було виплачено разом із пенсією за лютий 2018 року.

По-друге, відповідач, посилаючись на положення ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», п.1, п.2, абз.1 п.4 Порядку проведення компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, вказує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії), порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання) та затримка виплати доходів один і більше календарних місяці.

Зважаючи на те, що: пенсія ОСОБА_1 виплачується вчасно та без затримки, оскільки обов'язок здійснити перерахунок пенсії у Управління виник тільки 14.12.2017 року та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області постанову суду у справі №815/3000/17 виконано в день отримання її повног о тексту - 02.01.2018 року, і перерахунок пенсії здійснено в той же день та доплату у розмірі 174498,36 грн. здійснено у лютому 2018 року, відповідач стверджує, що затримки у виплаті вказаної суми не було, а отже правові підстави для виплати компенсації - відсутні.

По-третє, у відзиві на позовну заяву також зазначено, що вимога позивача про виплату конкретних сум не підлягає задоволенню, оскільки лише до компетенції Управління входить повноваження розрахунку пенсійних виплат та відповідних похідних від них сум, а втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

По-четверте, відповідач зазначає, що вимога позивача щодо встановлення судового контролю є необґрунтованою.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.04.2018 року, оскільки для повного та всебічного з'ясування обставин у справі існувала необхідність у витребуванні з боку відповідача доказів, судом вирішено:

- проводити розгляд справи №815/964/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи;

- призначено перше судове засідання на 10.05.2018 року о 14:00 год.;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи;

- витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області певні докази для всебічного та об'єктивного вирішення справи.

05 травня 2018 року за вх. №12544/18 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій витребуваних судом доказів.

04 травня 2018 року за вх. №12391/18 від позивача надійшли пояснення (а.с.99-100, 101-102), в яких позивач вказує, що висновки Управління, я викладені у відзиві на позовну заяву є помилковими та що предметом спору у даній справі є стягнення компенсації втрати частини доходів грошових коштів з ГУ ПФУ в Одеській області.

04 травня 2018 року за вх. №12390/18 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с.94-95) (з доказами вручення її копії відповідачу), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385 ) щодо відмови у компенсуванні втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1, 65005, АДРЕСА_1) суму компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 гривень.

Водночас, 10 травня 2018 року за вх. №12990/18 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с.96) (з копією для відповідача), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1, 65005, АДРЕСА_1) суму компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн.

У судовому засіданні 10.05.2018 року судом долучено докази, які надійшли від відповідача та уточнення позовних вимог і пояснення, які надійшли від позивача та позивачем вручено представнику відповідача копію заяви про уточнення позовних вимог від 10.05.2018 року.

Водночас, у судовому засіданні 10.05.2018 року судом з'ясовано у позивача, що останній просить суд розглядати його позовну заяву за позовними вимогами в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 10.05.2018 року, а заяву від 04.05.2018 року позивач просив суд не розглядати.

Зважаючи на що, судом прийнято до розгляду позовні вимоги позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 10.05.2018 року.

Також у судовому засіданні 10.05.2018 року судом з'ясовано у відповідача, що у Управління відсутня необхідність у поданні нового відзиву на уточнену позовну заяву та з'ясовано у позивача, що він бажає скористатись правом на подання відповіді на відзив.

У зв'язку із вищевикладеним, судом оголошено перерву у розгляді справи до 24.05.2018 року.

14 травня 2018 року за вх. №13276/18 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.118-120) (з доказами направлення її копії відповідачу), в якій ОСОБА_1 вказує, що твердження відповідача про своєчасне нарахування та виплату позивачу пенсії є помилковими. Право на перерахунок пенсії у позивача виникло на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», а не, як стверджує відповідач, з моменту зобов'язання останнього вчинити певні дії згідно з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №815/3000/17.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що протиправна бездіяльність відповідача полягає в тому, що з його боку перед позивачем виник обов'язок у самостійному нарахуванні та виплаті компенсації, але цей обов'язок відповідач відмовився виконувати.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У визначений судом строк, заперечень з боку Головного управління Пенсійного фонду України на адресу суду не надходило.

У судове засідання 24.05.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

При цьому 22.05.2018 року за вх. №ЕП/2914/18 засобами електронної пошти від відповідача та 23.05.2018 року за вх. №14577/18 нарочно від позивача до суду надійшли заяви про розгляд справи за відсутності відповідача та позивача відповідно (а.с.110-117).

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на заяви представників сторін про розгляд справи без їх участі, з урахуванням належного сповіщення сторін про розгляд справи, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників справи, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 та ч.3 ст.194 КАС України.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням приписів ст.ст.258, 262 КАС України та зважаючи на положення ч.1, ч.6 ст.120 КАС України, дана справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження за ст.262 КАС України 11.06.2018 року у межах строку, визначеного ст.258 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №608 о/с від 26 серпня 2015 року підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника сектору кримінальної розвідки в УВП управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.23).

За своїм статусом ОСОБА_1 є інвалідом війни другої групи, пенсіонером МВС України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.12).

З наявної в матеріалах справи копії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року (а.с.13-16) судом встановлено, що у червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області (далі - ГУ МВС України в Одеській області) в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у несвоєчасному виготовленні довідки для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) та у ненаданні її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) для подальшого перерахунку пенсії;

- зобов'язати підготувати на направити до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення відповідно до Постанови №988 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення без обмеження їх граничного розміру наступного змісту: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності "цілком таємно" 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 200% від всього грошового забезпечення - 24030 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

Також, у справі №815/3000/17 позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до Постанови №988 та зобов'язати провести з 01 січня 2016 року перерахунок призначеної пенсії без обмеження граничного розміру пенсії в розмірах, зазначених вище.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №815/3000/17 адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано ГУ МВС України в Одеській області виготовити на направити до ГУ ПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення пенсіонера ОСОБА_1 з інформацією, згідно Постанови №988 про основні та додаткові види грошового забезпечення без обмеження їх граничного розміру в наступних розмірах: посадовий оклад - 2900 грн., військове звання - 2200 грн., набавка за вислугу років 40 % посадового окладу - 2040 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 % посадового окладу - 435 грн., доплата за науковий ступінь кандидата філософських наук - 5%, премія 2,54 % посадового окладу в розмірі 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн., у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В свою чергу, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року:

- апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління МВС України в Одеській області - задоволено частково;

- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року - скасовано;

- прийнято у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії нову постанову про часткове задоволення позову;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області, пов'язану з нескладанням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та ненадання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для перерахунку пенсії;

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;

- зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.;

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії, без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3 570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.;

- в іншій частині позову - відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивачу та здійснено нарахування її виплати за період січень 2016 року по січень 2018 року.

З наявної в матеріалах справи копії розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1503016967, який складений на підставі вказаного вище рішення суду (а.с.19,92), судом встановлено, що за період з січня 2016 року по січень 2018 року ОСОБА_5 було здійснено доплату пенсії у загальному розмірі 174498,36 грн. При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що індексація за відповідний період ОСОБА_1 не нараховувалась та складає 0,00 грн.

З довідки «Про здійснення виплати на виконання рішення суду» від 04.05.2018 року №6940/03 (а.с.79) судом встановлено, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року по справі №815/3000/17 ОСОБА_1 нарахована доплата за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року в сумі 174498,36 грн., яка 05.02.2018 року по списку №1 перерахована на його картковий рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій відповідно до вимог ст. ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050, п. 3 постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, зазначив, що ГУ ПФУ в Одеській області зобов'язане, з урахуванням росту споживчих цін та рівня інфляції, компенсувати ОСОБА_1 втрату частини грошових доходів як наслідок протиправної несплати значної суми пенсії. Із врахуванням встановлених індексів інфляції за період січень 2016-січень 2018 року сума, що ГУ ПФУ в Одеській області зобов'язане компенсувати ОСОБА_1, згідно зазначених вимог законодавства, станом на лютий 2018 року не сплачена. У зв'язку з чим, позивач просив компенсувати втрату частини грошових коштів за період із січня 2016 року по січень 2018 року (а.с.18). Вказана заява зареєстрована ГУ ПФУ в Одеській області 09.02.2018 року за № 420/Л-11.

23.02.2018 за № 420/Л-11 ГУ ПФУ в Одеській області на адресу позивача направило лист №420/Л-11, у якому зазначено наступне: «…Враховуючи, що поточна пенсія нараховуються та виплачується своєчасно, а Ви вимагаєте про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Крім того, проведення розрахунку компенсації втрати частини доходу не було предметом судового розгляду справи №815/3000/17, а тому вчинення таких дій головним управлінням виходитиме за межі зобов'язань, покладених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017».

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року, ОСОБА_1 звернувся з даною позовною заявою (з урахуванням уточнень до неї від 10.05.2018 року).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001 року, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року № 21-518а14, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16 та підтримана у постановах Верховного суду від 20.02.2018р. по справі №522/5664/17, від 20.02.2018 року № 336/4675/17.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

З аналізу наведених норм вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

При цьому, дія зазначених вище нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

При цьому, як вже зазначено судом, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Так, матеріалами справи підтверджено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №815/3000/17 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 перерахунок пенсії, без обмеження її граничного розміру, із зазначенням наступних складових: посадовий оклад - 2900 грн., посадове звання - 2200 грн., вислуга років у розмірі 40 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням - 2040 грн., надбавка до посадових окладів зі ступеню секретності «цілком таємно» 15% - 435 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років - 3 570 грн., надбавка за звання майстра спорту України міжнародного класу 15% посадового окладу - 435 грн., надбавка за науковий ступінь кандидата філософських наук 15% посадового окладу - 435 грн., премія 2,54% від всього грошового забезпечення - 192,41 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 2900 грн.

При цьому, вказаним рішенням суду встановлено, зокрема, що: «…Системний аналіз вищевказаних положень Законів України та підзаконних нормативно - правових актів дає підстави для висновку, що починаючи з 1 січня 2016 року за позивачем, на законодавчому рівні закріплено право на перерахунок призначеної йому пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, зокрема, визначених відповідно до Постанови №988.

Отже, у відповідача не було законних підстав не реагувати на звернення позивача стосовно перерахунку його пенсії…».

Вказане рішення суду виконано відповідачем 02.01.2018 року в частині здійснення перерахунку, що підтверджується матеріалами справи (а.с.19), а також, 05.02.2018 року - в частині перерахування позивачу здійсненої за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року доплати.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що несвоєчасність нарахування та виплати позивачеві вищевказаних сум відбулось у зв'язку із неправомірною відмовою відповідача у виплаті належної суми пенсії, що підтверджується постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №815/3000/17, яка набрала законної сили.

Станом на дату прийняття рішення по даній адміністративній справі, Верховним судом не переглянуто постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року у справі №815/3000/17 за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка надійшла до Суду 15.01.2018 року.

Отже, виплата пенсії з порушенням встановленого строку, відбулася з причин, що не залежали від позивача.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Отже, оскільки позивачу здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду за період з 01.01.2016 року по 31.01.2018 року, виплата якої відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 01.01.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн., суд вважає, що вони є необґрунтованими, оскільки виключно до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області входить повноваження розрахунку пенсійних виплат та відповідних похідних від них сум, а втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Суд зазначає, що розрахунок суми компенсації за період січень 2016-січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн. здійснений самостійно позивачем (а.с.10-11).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розрахунок суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року взагалі не здійснювався, в тому числі не надавалась оцінка щодо конкретної суми у розмірі 23150,85 грн., яку саме просить суд стягнути позивач, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії за період січень 2016 року - січень 2018 року у розмірі 23150,85 грн. є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача - Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, суд вважає, що наявні підстави для здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу.

З огляду вказані норми КАС України та на встановлені судом обставини справи, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень позивачу здійснено донарахування пенсії на підставі рішення суду, а виплата відбулась лише у лютому 2018 року не з вини позивача, суд вважає необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача на підставі ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

В уточненій позовній заяві від 10.05.2018 року ОСОБА_1 просив суд допустити негайне виконання судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з п.1 ч.2 цієї статті, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, оскільки суд лише зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, - відсутні підстави, визначені ст.371 КАС України, для звернення рішення до негайного виконання.

В уточненій позовній заяві від 10.05.2018 року ОСОБА_1 також просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду зазначає наступне.

Відповідно до ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов'язання відповідача надати такий звіт, - це право суду, а не його обов'язок, а тому при розгляді даної справи, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, так як відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 70, 77, 90, 139, 194, 205, 241-246, 258, 262, 371, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії (в редакції від 10.05.2018 року) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 65005, АДРЕСА_1) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі, який визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.