Постанова № 74610315, 05.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1074/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення, Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018, суддя Панченко О.В. (повний текст рішення складено 28.03.2018) по справі № 820/1074/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України , третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту – відповідач, МОУ), третя особа Харківський обласний військовий комісаріат (далі по тексту – третя особа, ХОВК), з вимогами про визнаня протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням як особі звільненої з військової служби інвалідності II групи вперше безстроково з 13 травня 2014 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті №57 протоколу №4 від 19 січня 2018 року. Просив зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби інвалідності II групи вперше безстроково з 13 травня 2014 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що зазначено в пункті №57 протоколу №4 від 19 січня 2018 року, що стосується ОСОБА_1.

Зобов'язано Міністерство оборони України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку з встановленням йому як особі звільненої з військової служби, інвалідності II групи вперше безстроково з 13 травня 2014 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідачем, Міністерством оборони України, подано апеляційну скаргу, в якій стверджується про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення по суті. Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03 2018 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення. Звертає увагу на існування основної підстави для відмови у задоволенні позову, якою є отримання позивачем, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , одноразової грошової компенсації, як учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ще у 2000 та 2014 роках. Зазначене, згідно п.7 ст. 16-3 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, унеможливлює отримання аналогічної одноразової виплати за цим законом. В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій стверджує про обгрунтованість прийнятого судового рішення, оскільки отримана у 2014 році сума одноразової допомоги була повернута позивачем на рахунок Державного бюджету. При цьому зазначається практика Верховного Суду, в тому числі відносно самого позивача, висловлена у постанові від 11.04.2018 у справі № 760/1397/17. Вважає застосований судом спосіб відновлення його права ефективним. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог та доводів апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обгрунтованість судового рішення.

Колегія суддів, переглядаючи справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.41 Закону України № 2232-ХІІІ встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. 2, 9 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв.

Відповідно до п.3 Порядку №975 у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пункту 6 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з п.12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач у період з 01.09.1968 по 02.10.1988 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, в тому числі з 13.11.1986 по 29.12.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно свідоцтва про хворобу 408 ОВГ №739-п/4205 від 22.09.1988 здоров'я позивача було визначено як " не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний другого ступеня у воєнний час" (а.с.26).

Наказом заступника міністра оборони СРСР від 07.05.1988 №0203 позивача звільнено в запас по хворобі (а.с.28-29).

Позивач не отримував від Харківської обласної дирекції національної акціонерної страхової компанії "Оранта" після звільнення зі Збройних Сил СРСР сум по державному обов'язковому особистому страхуванню за втрату працездатності відповідно до Закону №2011-ХІІ (який набрав чинності 20.12.1991р.), так як був звільнений зі Збройних Сил СРСР з 02.10.1988, про що свідчить довідка від 22.02.2016 №101/1 (а.с.30).

19.12.1988, відповідно до виписки з акта огляду МСЕК Серії ВТЄ-7 №056216 при первинному огляді позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 19.12.1988 року, причина інвалідності: захворювання отримане в період проходження військової служби (а.с.31).

18.12.1989, відповідно до виписки з акту огляду МСЕК Серії ВТЄ-7 №061185, при повторному огляді позивача була підтверджена III група інвалідності, причина інвалідності: захворювання отримане в період проходження військової служби (а.с.32).

22.06.1990, відповідно до виписки з акта огляду в МСЄК Серії ВТЄ-7 №009866, при повторному огляді позивачу було підвищено групу інвалідності до II групи з 19.06.1990 до 01.07.1991, причина інвалідності: захворювання отримане в період проходження військової служби (а.с.33).

26.07.1990 протоколом 20 військово-лікарської комісії №501 встановлено, що "травма (опромінення) отримана при виконанні обов'язків військової служби" (а.с.34).

31.08.1990, згідно виписки з акта огляду в МСЕК Серії ВТЭ-7 №034488, при повторному огляді позивачу було підтверджено II групу інвалідності з 26.07.1990, причина інвалідності: травма (опромінення) отримана при виконанні обов'язків військової служби (а.с.35).

19.08.1991, відповідно до виписки з акта огляду в МСЕК Серії ВТЭ-6 №029512, при повторному огляді позивачу було підтверджено II групу інвалідності, причина інвалідності: травма (опромінення) отримана при виконанні обов'язків військової служби (а.с.36).

02.06.1994, відповідно до протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №308 встановлено, що “захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС”(а.с.37).

04.07.1994, згідно виписки з акта огляду в МСЕК Серії 2-10АА №131876, при повторному огляді позивачу було підтверджено II групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.38).

07.08.1997, відповідно до виписки з акта огляду в МСЕК Серії 2-18АБ №307145, при повторному огляді позивачу було змінено (зменшено) групу інвалідності до III групи з 01.08.1997, причина інвалідності: захворювання отримано при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.39).

10.07.2000, згідно виписки з акта огляду в МСЕК Серії ХАР №021354, при повторному огляді позивачу було підтверджено III групу інвалідності (встановлено безстроково), причина інвалідності: захворювання отримано при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с.40).

14.05.2014, відповідно до виписки з акта огляду в МСЕК Серії 10ААБ №681822, при повторному огляді позивачу було підвищено групу інвалідності до II групи, причина інвалідності: захворювання отримано при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.. (а.с.25).

Позивач має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується копіями посвідчень (а.с.41).

15.05.2014 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради з заявою про призначення одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (інваліда внаслідок Чорнобильської катастрофи), в якій було відображено про його обов’язок повідомляти орагни праці та соціального захисту населення про зміну обставин, які можуть вплинути на отримання такої компенсаційної виплати, а також про його обізнаність щодо відмови у призначені або припинення виплати та повернення коштів у разі подання недостовірних відомостей (а.с. 139).

Виплата компенсаційних сум (94,80 грн.) відбулася 19.05.2014 в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (а.с. 79).

24.02.2016 позивачем повернуто раніше отриману від Управління соціального захисту населення компенсаційну виплату в розмірі 94 грн. 80 коп. на рахунок державного бюджету, про що свідчить довідка ГУ Державної казначейської служби України у Харківській області від 24.02.2016р. (а.с.18).

20.01.2017 позивач звернувся з адміністративним позовом до Солом'янського районного суду м. Києва. Постановою Солом'янського районного суду міста Києва 10.10.2017р. по справі №760/1397/17 в позові було відмовлено у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не оскаржується рішення Комісії Міноборони, а протокол не може бути визнаним протиправним (а.с.42-44).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі №760/1397/17 позовні вимоги позивача були задоволені: скасована постанова Солом’янського районного суду м. Києва від 10.10.2017 та прийнята нова, якою визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що оформлене протоколом №54 від 08 липня 2016 року (пункт №64). Зобов’язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (а.с.13-14).

Проте, постановою Верховного Суду від 11.04.2018 були скасовані постанова Солом'янського районного суду міста Києва 10.10.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі №760/1397/17, яка направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину вже була виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю по 2 групі інвалідності, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (а.с. 137, 138).

Відповідна правова позиція Верховного Суду також була висловлена у постанові від 27.03.2018 по справі №760/8809/17, згідно якої необхідно враховувати вимоги п.7 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ. Зазначеною нормою права передбачено, що коли особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Таким чином, суду першої інстанції необхідно було врахувати, що позивачем вже було здійснено свій вибір, скориставшись нормами ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, якими передбачено отримання компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення.

Така одноразова компенсація виплачувалася учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Оскільки позивач правом вибору одноразової грошової допомоги скористався при поданні заяви від 15.05.2014, а повернення виплачених йому коштів згідно цієї заяви до Державного бюджету України не змінюють факту обрання виду одноразової грошової допомоги, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржена відмова відповідача у призначені позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, є правомірною.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Вимога заявника отримувати більший розмір соціальної виплати (пенсії) може стосуватися "власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у вигляді "виправданих (законних) очікувань", якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні соціальні виплати.

Концепція "законних очікувань" ґрунтовно описана Європейським судом з прав людини у рішеннях винесених щодо України, як ухвалених рішеннях по суті, в яких Суд виявив порушення конкретних положень Конвенції, так і тих, де таких порушень виявлено не було (ухвали про неприйнятність), які становлять значну частину практики Суду і також підлягають безумовному врахуванню для повноти розуміння правової позиції Суду.

Наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 26.06.2014 "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), де загалом розглядалося 4 періоди в залежності від діючих законів у відповідний час, була визнана судом неприйнятною (§ 34-39). Зокрема, суд зазначив: "Суд нагадує, що за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантована можна вважати як таку, як має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування. Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами.

Аналогічні висновки Суду викладені і в ухвалі про неприйнятність від 03.06.2014 за заявою "Колесник та інші проти України" (№ 57116/10) та інш.

Тож, первинним питанням, яке потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення ЄСПЛ від 02.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) п. 22). ЄСПЛ погоджується, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати соціальної направленості здійснювати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити їх виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство. Таким чином, у позивача, зважаючи на чіткі приписи п.7 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ та існуючу практику Верховного Суду, не може бути законних очікувань щодо отримання одноразової грошової допомоги у бажаному для нього розмірі.

При цьому, слід зауважити, що стаття 1 першого Протоколу Конвенції не гарантує набувати щось у власність (Van der Mussele v. Belgium, 23.11.1983, § 48, Series A no.70), право на певний розмір пенсії (або іншої соціальної виплати) (Kjartan Asmundsson v. Iceland, no 60669/00, § 19 ECHR 2004 IX).

Також означена стаття не накладає жодних обмежень на державу у питанні встановлення тієї чи іншої системи соціального забезпечення чи інших виплат, чи їх зміни або скасування, встановлення типу чи розміру таких виплат, тим більше у ситуаціях бюджетної кризи з метою економії коштів чи більш справедливого їх перерозподілу у бюджетній сфері.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування, згідно вимог ст. 317 КАС України.

Підстави для здійснення перерозподілу чи нового розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі № 820/1074/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 11.06.2018.