Ухвала суду № 7460883, 12.01.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Качуріна Л.С. Суддя-доповідач Лях О.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12 січня 2010 року справа № 2-а-14781/09/1270

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Геращенко І.В., Юрченко В.П.

при секретарі

за участю

представника позивача

представника відповідача Барбаш Л.О.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіренністю

Жадан О.О.,Фесенко Р.Л. за довіреністю розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні

Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-14781/09/1270 за позовом Приватного підприємства «Адона» до

про Державної податкової інспекції у м. м. Лисичанську Луганської області

скасування податкових повідомлень-рішень ,- ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2008 року №0001412301/0 про донарахування податку на прибуток за основним платежем у сумі 152249 грн. та стягнення штрафних фінансових санкцій у сумі 76624,50 грн., від 10.12.2008 року №0001402301/0 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем у сумі 122599 грн. та стягнення штрафних фінансових санкцій у сумі 61299,50 грн., як незаконних та необґрунтованих.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року позовні вимоги позивача задоволені, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Лисичанську Луганської області від 10.12.2008 року №0001412301/0 про донарахування Приватному підприємству «Адона» податку на прибуток за основним платежем у сумі 152249 грн. та стягнення штрафних фінансових санкцій у сумі 76624,50 грн., а також від 10.12.2008 року №0001402301/0 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем у сумі 122599 грн. та стягнення штрафних фінансових санкцій у сумі 61299,0 грн. скасовані, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 06 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Підставою для скасування постанови суду першої інстанції відповідачем визначено порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Під час апеляційного розгляду справи представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач субєкт господарювання Приватне підприємство «Адона» (надалі ПП «Адона») зареєстроване 12.02.2003 року виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32359113, адреса місцезнаходження: 93193, Луганська область, м. Новодружеськ, вул. Пролетарська, буд. 3, знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Лисичанську з 19.02.2003 року, є платником податку на прибуток і податку на додану вартість.

В період з 12.11.2008 року по 25.11.2008 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, за наслідками якої складено акт від 28.11.2008 року №88/23-23259113 про порушення: п.п. 5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», чим завищено валові витрати у деклараціях за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року на суму 612997 грн., у тому числі: за 2-й квартал 2006 року на 33846 грн., за 3-й квартал 2007 року на 406673 грн., за 4-й квартал 2007 року на 172478 грн., а також порушення п.п. 7.2.6. п. 7.2. п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України от 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», чим занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на загальну суму 122599 грн., у тому числі по періодах: за червень 2006 року на суму 6769 грн.; за липень 2007 року на суму 26615 грн.; за серпень 2007 року на суму 11487 грн.; за вересень 2007 року на суму 43232 грн.; за жовтень 2007 року на суму 26115 грн.; за грудень 2007 року на суму 8381 грн.

Відповідач вважає, що завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість здійснено позивачем за рахунок відображення у податковому обліку операцій по виконанню нікчемних договорів з між позивачем та ПП «Онік КМ» та ПП «Ефа груп», а саме:

- Договору №25/06/06 від 01.06.2006 року про надання послуг, укладеного між ПП «Адона» та ПП «Онік КМ» та Договору №01/07/07 від 01.07.2007 року про надання послуг з відвантаження товару, укладеного між ПП «Адона» та ПП «Ефа груп».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те , що зазначені договори відповідають приписам статті 628 ЦК України : предмет , умови договорів , визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обовязковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України.

За умовами договорів замовник зобовязався оплатити виставлений рахунок Виконавця за відвантажений товар впродовж 3-х банківських днів або по передплаті. Виконавець зобовязався приймати до виконання листи, повязані з виконанням завдання, надавати документи, податкову накладну, рахунок, акт приймання-передачі, накладну.

Позивачем було надано податковому органу до перевірки видаткові накладні ПП «Ефа груп» на відвантажене вугілля на загальну суму 694981,97 грн., у тому числі ПДВ 115830,32 грн. Витрати на придбання вугілля позивачем включені до складу валових витрат у Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року у сумі 406672,76 грн., та 2007 рік у сумі 172478,88 грн.

Позивач перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП «Ефа груп», за платіжними дорученнями на загальну суму 674697,70 грн., та на розрахунковий рахунок ПП «Онік КМ» за платіжним и дорученнями на загальну суму 34500,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фінансово-господарські документи, надані позивачем у суд, свідчать про наявність поставок вугілля від ПП «Ефа груп» та ПП «Онік КМ», а тому зазначені договори позивача укладені з метою настання реальних наслідків. Відсутність документів стосовно транспортування придбаного товару не може бути підтвердженням факту відсутності поставок вугілля, вугілля на склади ПП «Адона» поставлялося транспортом ПП «Ефа груп» і ПП «Онік КМ», у подальшому воно транспортувалося контрагентам ПП «Адона» залізничним транспортом , проти чого представники відповідача не заперечували під час апеляційного розгляду справи. , факт відсутності транспортних засобів на ПП «Ефа груп» і ПП «Онік КМ », а також договорів оренди транспорту з іншими підприємствами, про що вказує відповідач, ніяким чином не підтверджує висновки відповідача щодо нікчемності правочинів.

Тому, з огляду на викладене позиція відповідача не відповідає вимогам п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до ст. 3 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. та 5.7. цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5).

Підпунктом и.2.1 п. 11.2 ст. її зазначеного Закону датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3). Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ (п.7.1 ст. 7). Суми податків, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7). Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Частиною 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацу 2 загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 30.11.1999 року №291, План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не включаються витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

З огляду на викладене суд вважає правомірним віднесення позивачем на збільшення валових витрат суми по взаєморозрахункам з ПП «Ефа груп» і ПП «Онік КМ» і відсутність порушення податкового законодавства в періоді, що перевірявся, а також правомірно було віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, згідно податковим накладним, виданим вказаними контрагентами, у звязку з чим, ствердження відповідача про заниження суми ПДВ у розмірі 122599 грн. за період, що перевірявся є необґрунтованими.

За приписами частини 4 статті 72 КАСУ вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою .

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2009 року закрито провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_6 за ч.3 статті 27 . частини 2 статті 205, частини 1,3 статті 358 КК України та відносно ОСОБА_7 колишнього заступника директора ПП «Онік КМ» за ч.2 статті 27 . частини 2 статті 205 КК України за амністією.

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 18 лютого 2009 року визнано винним та засуджено колишнього директора ПП «Ефа груп» ОСОБА_8 за вчинення злочинів, передбаченими за частиною 2 статті 27 частини 2 статті 205 КК України, а саме за співучасть у вигляді виконавця створення субєкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності юридичної особи з метою прикриття незаконною діяльністю за попередньою змовою групою осіб .

Однак зазначеними постановою та вироком суду в даних кримінальних справах не встановлено факту фіктивної фінансово-господарської діяльності між позивачем та ПП «Онік КМ» і ПП «Ефа груп» за період діяльності останніх,

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів, що зазначені факти завідомо були відомі позивачеві і позивач, усвідомлюючи ці обставини, умисно уклав ці договори з ПП «Онік КМ» та ПП «Ефа груп» з метою, спрямованою на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади або незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що на момент укладення цих договорів ПП «Онік КМ» та ПП «Ефа груп» значилися зареєстрованими в єдиному Реєстрі підприємств та організацій України і знаходилися на обліку платників податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих субєктів господарювання здійснювати свої цивільні права і обовязки через свої органи, що діяли на підставі засновницьких документів. Крім того, відповідачем проводилися перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Онік КМ» та ПП «Ефа груп», за результатами яких складені акти, що також свідчить про здійснення певної господарської діяльності вказаними підприємствами.

Відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі.

Згідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198,п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі № 2-а-14781\09\1270 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 15 січня 2010 року.

Колегія суддів :