Вирок № 74607128, 11.06.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15812/15-к

Провадження №11-кп/772/604/2018

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач:Дедик В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Дедик В.П.

суддів: Нешик Р.І., Кривошеї А.І.

за участю секретаря: Олійник Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020010001356 від 05.03.2015р., за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2016р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Вінниці, громадянку України, з вищою освітою, працюючу менеджером в «Вінницябуд», розлучену, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді виправних робіт строком 1 (один) рік з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 10 (десяти) відсотків.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь:

- КЗ «Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» 463 (чотириста шістдесят три) грн. 92 коп. вартості лікування потерпілої;

- держави 1194 (одну тисячу сто дев'яносто чотири) грн. 72 коп. вартості проведення криміналістичних досліджень;

- ОСОБА_4 5 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

За участю прокурора Кузьміна С.В., обвинуваченої ОСОБА_3, захисника Грицуляка Т.П., потерпілої ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

28.12.2014 р. біля 11.30 год. ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в правій смузі руху проїзної частини вул. Чорновола в напрямку вул. Театральної зі сторони вул. Київської в м. Вінниці, в районі тролейбусної зупинки «вул. Жуковського», не переконалась, що перед передньою частиною невстановленого автомобіля, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом в лівій смузі руху в попутному напрямку, відсутні перешкоди. При цьому перед вказаним невстановленим автомобілем зліва направо проїзну частину перетинала пішохід ОСОБА_4 Водій ОСОБА_3, не надавши перевагу в русі пішоходу ОСОБА_4, продовжила рух, внаслідок чого з необережності допустила наїзд на пішохода ОСОБА_4 на розмітці нерегульованого пішохідного переходу.

Внаслідок вказаної пригоди згідно з висновком судово-медичної експертизи № 561/592 від 09.06.2015 р. у ОСОБА_4 були виявлені об'єктивні ознаки тілесних ушкоджень у вигляді сполучної травми тіла: контузія важкого ступеню лівого ока з підвивихом кришталика та крововиливами в середовища ока (часткова дислокація капсульного мішка в скловидне тіло, ірідіаліз, тотальний гемофтальм); закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забої м'яких тканин скроневої ділянки зліва, лівої виличної ділянки, лівої правоорбітальної ділянки, ділянок правого плечового суглобу і попереково-крижового відділу хребта; вказана контузія лівого ока у ОСОБА_4 обумовила тривалий розлад здоров'я, а також явилась причиною зниження гостроти зору до «рахунку пальців на обличчі», тому за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 290-а від 12.06.2015 р. в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху.

Таким чином, водій ОСОБА_3 порушила вимоги п. п. 18.1, 18.4 ПДР, згідно з якими:

водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вимог п. п. 18.1, 18.4 ПДР водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбаченні п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд у вироку не зазначив про призначення чи не призначення додаткового покарання, яке б відповідало змісту санкції ч. 1 ст. 286 КК України, а також покарання має відповідати ст. 65 КК України, враховуючи спричинених середнього тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачена ОСОБА_3 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження щодо неї за відсутності в її діях складу кримінального правопорушення, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтується на припущеннях, так як покази потерпілої є непослідовні та різняться, а також ОСОБА_3 зазначає, що вона зупинилась перед пішохідним переходом та пропустила потерпілу ОСОБА_4, яка його перейшла та ступила ногою на бордюрний камінь, після чого ОСОБА_3 почала рух, але коли передня частина автомобіля порівнялась з ОСОБА_4, потерпіла махнула руками вверх та впала на передню частину автомобіля правим боком свого тіла, після чого вона зупинилась.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 представник ОСОБА_6 в інтересах потерпілої ОСОБА_4 просить відмовити в її задоволенні та задоволити апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який частково підтримав свою апеляційну скаргу та просить її задовільнити, лише в частині призначення додаткового покарання, а також застосувати ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України до призначеного покарання та відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої, думку потерпілої ОСОБА_4, яка також просить задовільнити апеляційну скаргу прокурора та заперечує проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, оскільки вина обвинуваченої доведена матеріалами справи, обвинувачену ОСОБА_3 та захисника Грицуляка Т.П., які підтримали апеляційну скаргу з мотивів, зазначених в ній та просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, оскільки не наведено підстав для застосування додаткового покарання, не враховано поведінку ОСОБА_3 щодо надання допомоги на місці пригоди та частково надана матеріальна допомога, її робота пов'язана з керуванням автомобілем, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду в межах апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався цих вимог.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що виразились у ігноруванні вимог п.п. 18.1, 18.4 ПДР, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, та про кваліфікацію таких дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними по справі, дослідженими у судовому засіданні та належним чином оціненими судом доказами в їх сукупності.

Зокрема вина ОСОБА_3 доводиться показами потерпілої ОСОБА_4, яка дала покази про те, що поверталась з церкви та переходила дорогу, перед пішохідним переходом зупинилась, два автомобіля пропустили її, тому вона спокійно почала перетинати дорогу по пішохідному переходу. Також вона побачила, що у лівій смузі рухається автомобіль, який почав гальмувати, тому продовжила рух. Вона зробила крок і на неї відбувся наїзд, внаслідок якого вона втратила свідомість.

Також вина ОСОБА_3 підтверджується показами свідків, протоколами огляду транспортного засобу, проведення слідчого експерименту з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, висновком експерта № 561/592 від 09.06.2015р., яким виявлені ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої та механізм їх отримання.

Разом з тим, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №290а від 12.06.2015 в розділі дослідження експерт стверджує, що при вивчені протоколу та схеми слідчого експерименту проведеного із водієм ОСОБА_3 слідує, що в момент падіння пішохода на капот автомобіля, пішохід перебувала на відстані 0.9 м. від центру переднього колеса автомобіля, що дорівнює в даному випадку величині переднього звісу автомобіля ~ 0.9м., і з врахуванням того, що автомобіль рухався, тоді контактування пішохода з автомобілем повинно було відбутися боковою частиною автомобіля, або ж передньою правою кутовою частиною, і ніяк не центральною частиною, тобто покази водія про розташування транспортного засобу і пішохода технічно необґрунтовані, і не можуть прийматись до уваги, так як можуть призвести до хибного висновку.

Враховуючи викладене експерт прийшов до висновку, що в ситуація яка склалась при умові, що з моменту виникнення небезпеки до наїзду потерпіла ОСОБА_4 подолала відстань 10.8 м. в темпі спокійного кроку, по розмітці нерегульованого пішохідного переходу зліва на право по ходу руху автомобіля, водій ОСОБА_3 мала технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху.

Тому доводи наведені обвинуваченою ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 сама впала на передню частину її автомобіля, не ґрунтуються на матеріалах справи та не можуть буди доказом відсутності вини ОСОБА_3 в даній ситуації.

Що стосується виду та розміру призначеного ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, то апеляційний суд приходить до таких висновків.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає такі види покарання: штраф від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; виправні роботи на строк до двох років; арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як вбачається з вироку, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції призначив обґрунтовано ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді виправних робіт строком 1 (один) рік з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 10 (десяти) відсотків, врахувавши при цьому, що ОСОБА_3 вчинила необережний нетяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, мала на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодувала потерпілій завдані збитки, що є пом'якшуючою покарання обставиною, а також відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин.

Разом з тим, суд першої інстанції призначивши покарання ОСОБА_3 у виді виправних робіт жодним чином не мотивував своє рішення щодо призначення або не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке б відповідало змісту санкції ч. 1 ст. 286 КК України, про що й зазначає прокурор в своїй апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що додаткове покарання має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченою, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_3 основне покарання без призначення додаткової міри покарання є необґрунтованим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі винної внаслідок м'якості.

На думку апеляційного суду, порушення ОСОБА_3 п.п. 18.1, 18.4 ПДР, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, свідчить про халатне відношення обвинуваченої до вимог Правил дорожнього руху, а тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасувати вирок в частині призначеного покарання та призначити новим вироком ОСОБА_3 покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах строків, визначених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів.

Що стосується доводів прокурора про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та звільнені її від відбування основного покарання на підставі ст. 75, п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України, то в цій частині доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними, оскільки обґрунтованих доводів щодо необхідності призначення обвинуваченій покарання у виді обмеження волі не наведено та в апеляційному суді прокурором не підтримано.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що з часу вчинення злочину обвинуваченою ОСОБА_3 пройшло більше 3 років, а відповідно до ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня вчинення нею злочину минуло 3 роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовільнити частково, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2016 року в частині призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді виправних робіт строком 1 (один) рік з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 10 (десяти) відсотків, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного і додаткового покарання, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на протязі 3 місяців.

Судді:

В.П. Дедик Р.І. Нешик А.І. Кривошея

Згідно з оригіналом:

Суддя: