Ухвала суду № 74603543, 03.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2449/16 Справа № 200/23219/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Колодяжна Н.Є.

Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Колодяжної Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі – Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за заявою Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2, ІНК» про скасування судового наказу, виданого за заявою ОСОБА_3 - про стягнення заборгованості по заробітній платі, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «ОСОБА_2, ІНК» просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року про залишення без задоволення заяви про скасування судового наказу та судовий наказ цього ж суду від 03 листопада 2015 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає судовий наказ, щодо якого суд постановив ухвалу про залишення заяви про його скасування законними, такими, що повинні бути залишені без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулась із вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Враховуючи безспірність вимоги про стягнення заборгованості нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку і вихідну допомогу керуючись ст.ст. 95,96 ЦПК України, судовим наказом Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року стягнуто з ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 874,14 грн.

Ухвалою цього ж суду від 30 грудня 2015 року залишено без задоволення заяву ПрАТ «ОСОБА_2, Інк» про скасування вказаного судового наказу з огляду на відсутність законних підстав для його скасування, так як боржником не спростовано факт наявності заборгованості перед заявницею.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками районного, враховуючи слідуюче.

Як роз’яснено в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» (далі – Постанова) наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором) тощо.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки, з якої вбачається, що ОСОБА_3 працювала у ПрАТ «ОСОБА_2, ІНК» з 08 квітня 2013 року та була звільнена 06 липня 2015 року в зв’язку зі скороченням штату.

Згідно Довідки від 28 грудня 2015 року, наданої ПрАТ «ОСОБА_2, ІНК», заборгованість підприємства перед ОСОБА_3 по заробітній платі, враховуючи компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу, становить 11 874,18 грн.. Таким чином, самим Товариством визнається сума заборгованості.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно видав судовий наказ про стягнення з боржника на користь ОСОБА_3 зазначеної суми, а також дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, оскільки доказів погашення такої заборгованості підприємством не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Доводи апелянта стосовно того, що районний суд не мав права долучати до матеріалів справи Довідку щодо заборгованості підприємства перед ОСОБА_3 та постановляти на її підставі ухвалу про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, так як на момент видачі Довідки строк розгляду вказаної заяви вже закінчився, - не є підставою для скасування судового наказу та ухвали про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, оскільки ні із заяви про скасування судового наказу, ні з апеляційної скарги не вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов’язок перед заявницею щодо виплати заробітної плати. Спору щодо розміру стягнутої суми заборгованості по заробітній платі також не встановлено.

Інші твердження апелянта не впливають на законність оскаржуваної ухвали.

З врахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що районний суд при розгляді даного питання дотримався вимог матеріального та процесуального законів, підстав для скасування оскаржуваної ухвали та судового наказу апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2, ІНК» – відхилити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Колодяжна

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_4