Рішення № 7460251, 08.09.2009, Печерський районний суд міста Києва

справа №2-4042/09

2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бусик О.Л.

за участю секретаря - Борисенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Укрпромбанк», відповідно до договору банківського вкладу № 1051/0305322000351001 від 17 листопада 2008 року, отримало від нього кошти в сумі 8 000 грн., строком на 91 день – з 17 листопада 2008 року до 15 лютого 2009 року на умовах та в порядку визначених цим договором, процентна ставка за вкладом складає 22 % річних.

Оскільки на вимогу позивача йому не було повернуто кошти за договором, ОСОБА_1 вважає, що такими діями відповідача порушуються його права та просить суд ухвалити рішення, яким повернути кошти за договором банківського вкладу № 1051/0305322000351001 від 17 листопада 2008 року в сумі 8 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., 6500 грн. сплачених ним за договором позики, стягнути індекс інфляції, а також відшкодувати йому завдану з боку відповідача моральну шкоду в розмірі 1 500 грн.

В судовому засіданні позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 17 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 1051/0305322000351001 (вклад «Капітал», сума вкладу 8 000 грн.).

Після спливу строку дії договору відповідач частково виконав свої зобов’язання відповідно до умов договору, а саме: сплатив відсотки за користування коштами. Однак на заяву позивача про повернення депозитного вкладу, відповідач відмовив у поверненні коштів.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в поверненні депозитного вкладу, чим порушив взяті на себе зобов’язання, згідно ст. 1060 ЦК України.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобов’язання за цим договорам, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладів на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

За таких обставин, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення суми вкладу є обґрунтованим та підлягає задоволенню, тобто в сумі 8 000 грн.

Разом з тим, відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Якщо факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції за прострочення виконання зобов’язання, то суд не вбачає правових підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки відповідно до п. 2 ч.3 ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань не нараховуються.

Вимоги про стягнення з відповідача 2 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», до граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, диференційована в залежності від платника. Так, якщо компенсація сплачується іншою стороною, її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, проте позивачем не надано такого розрахунку. Таким чином, договір про надання правової допомоги, що міститься в матеріалах справи, не може вважатись документальним підтвердженням судових витрат на юридичну допомогу, що згідно з правилом ч.1 ст. 88 ЦПК України виключає можливість стягнення вказаної грошової суми з відповідача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про повернення коштів за договором банківського вкладу, стягнення індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу № 1051/0305322000351001 від 17 листопада 2008 року в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» ЄДРПОУ 19357325 на користь держави судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя: