Постанова № 74601376, 12.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/324/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Іванов І.В.,

за участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 45/вих-мр, дата видачі : 20.02.18; Одеська міська рада;

Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 22.03.17; ТОВ "І.Т.М.";

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_3, довіреність № 01-36/45, дата видачі : 27.12.17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2018 року

у справі №916/324/17 ( ухвалене колегією суддів у складі ОСОБА_4 (головуючого), суддів Літвінова С.В., Оборотової О.Ю. о 12-30 в приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, повний текст складено 28.02.2018р.)

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М."

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М.", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 138 211,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 555,55 грн., 3% річних у розмірі 1 801,76 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування поданої позовної заяви, з урахуванням письмових пояснень по справі (т.1 а.с.93-105), позивач зазначав, що рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007р. №1490-V Закритому акціонерному товариству "ІТМ", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.М", надано у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку площею 2 921 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, Новомосковська дорога, 9.

На підставі зазначеного рішення 04.06.2008р. між Одеською міською радою та ЗАТ "ІТМ" укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.04.2009р. №040950500024.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі №916/636/15-г, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р., у вищевказаний договір оренди було внесено зміни стосовно збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також розміру орендної плати.

Разом з тим, як вказує позивач, в порушення прийнятих на себе за договором оренди землі зобов'язань, відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, з огляду на що, у останнього у період з вересня 2015р. по жовтень 2016 року включно утворилась заборгованість у сумі 138 211,81 грн., на яку були нараховані 3% річних та інфляційні збитки. Згідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.07.2017р. (т.2 а.с.62-64), Одеська міська рада просила суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за землю у період з 01.09.2015р. по 30.06.2017р. у сумі 195 926,10 грн., три відсотки річних у сумі 5 190,18 грн., інфляційні втрати у сумі 27 827,94 грн., судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на надання відповідачем суду платіжних доручень, що підтверджують сплату ТОВ "І.Т.М." частини орендної плати за період, що не увійшов до розрахунку заборгованості, яка є предметом спору у даній справі. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2018 року у справі №916/324/17 (колегія суддів у складі ОСОБА_4 (головуючого), суддів Літвінова С.В., Оборотової О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що строк дії договору закінчився 01.04.2014 року, оскільки сторонами договору не було дотримано вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо укладання додаткової угоди, що має наслідком припинення орендних правовідносин між сторонами 01.04.2014р. у зв’язку із закінченням строку дії договору.

Таким чином, приймаючи до уваги припинення орендних правовідносин між сторонами з 01.04.2014р, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, нарахованої на підставі вищевказаного договору, за період з 01.09.2015р. по 30.06.2017р., що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "І.Т.М" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував положення ст.34 ЗУ «Про оренду землі» та абз.2 ст.287 Податкового кодексу України.

Скаржник вважає, що чинним законодавством передбачено, що у разі припинення договору оренди землі орендар повинен повернути земельну ділянку та сплачувати орендну плату до моменту фактичного повернення ділянки, а орендодавець, відповідно, має право прийняти земельну ділянку та отримати плату, нараховану до моменту фактичного повернення. Оскільки вказана ділянка не повернута Одеській міській раді як орендодавцю та фактично перебуває у користування ТОВ «І.Т.М.», висновок суду першої інстанції про те, що з 01.04.2014 року у відповідача припинились зобов’язання зі сплати орендної плати за землю, суперечать чинному законодавству.

Також, на думку апелянта, судом першої інстанції невірно застосовано положення ст.33 ЗУ «Про оренду землі», а саме те, що єдиною підставою для продовження орендних правовідносин є укладення додаткової угоди до договору оренди землі. Скаржник вважає, що договір є продовженим між сторонами, на тих самих умовах і на той самий строк, оскільки він як орендар не висловив заперечень протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, за принципом мовчазної згоди.

Департаментом ОМР направлявся проект додаткової угоди до договору відповідачу, відповіді відповідач не надав, земельну ділянку не повернув.

Вказані дії розцінені Одеською міськрадою як мовчазна згода на продовження дії договору.

Частина 8 статті 33 Закону встановлює вимогу щодо укладення додаткової угоди в обов’язковому порядку у місячний строк саме після пролонгації договору, оскільки за конструкцією частин 6-8 статті 33 ЗУ «Про оренду землі» одночасність двох обставин (повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди та укладення додаткової угоди) виключається наявність певного розриву у часі.

А відтак, на переконання ОМР, укладення додаткової угоди направлене перш за все на належне оформлення в письмовій формі договірних відносин сторін у подальшому, однак не є тією обставиною, з якою закон пов’язує сам факт пролонгації орендних відносин.

Пролонгація охоплюється наявністю юридичних фактів та вчиненням сторонами юридично значущих дій – користування орендарем землею протягом місяця після закінчення строку дії договору та відсутність заперечень орендодавця протягом місяця.

Отже, на думку апелянта, зі змісту ч.6 ст.33 Закону не вбачається, що укладення або неукладення додаткової угоди у письмовій формі перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із самим фактом пролонгації орендних відносин.

Також скаржник зауважує, що рішенням суду по справі №916/636/15-г внесено зміни до договору оренди землі від 04.06.2008 року, при цьому ТОВ «І.Т.М.» не заперечувало проти можливості внесення змін до договору з підстав закінчення строку його дії.

Чинним законодавством не передбачено можливості внесення змін до договорів, що припинили свою дію, ані в добровільному порядку, ані в судовому порядку. Таким чином, при прийнятті рішення у справі №916/636/15-г суд виходив з того, що вказаний договір є чинним.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «І.Т.М.» заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції – законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2018 року у справі №916/324/17.

В поясненнях по справі ТОВ «ІТМ» від 14.05.2018 року вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, просить залишити рішення без змін. Зазначає, що земельною ділянкою 2921 кв.м. не користується, це землі загального користування під проїздами та проходами. ТОВ «ІТМ» помилково відображало у податкових деклараціях з плати за землю земельну ділянку площею 2921 кв.м.

В поясненнях від 23.05.2018 року відповідач зазначає що не визнає заборгованість.

Відповідно до вимог ст. ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, 04 червня 2008 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "ІТМ" (орендар), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т.М.", було укладено договір оренди землі (т.1 а.с.16-20), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 2921 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, згідно з планом земельної ділянки, який є невід’ємною частиною договору.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.6.3. договору).

Договір укладено терміном на 5 років, але не пізніше організації промвузлового проїзду для експлуатації та обслуговування складських будівель(пункт 3.1 договору)

Згідно до п.12.5. дія договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну, на який Орендарю було надано у користування земельну ділянку.

У відповідності до п. 3.2. договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.7.1. договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 9.4.1. договору передбачено обов’язок орендаря виконувати встановлені щодо об’єкта оренди зобов’язання, додержувати вимог, встановлених Законом України "Про оренду землі", виконувати обов’язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Вказаний договір від 04.06.2008р. посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 2233, а 01.04.2009 р. - зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040950500024.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі було складено акт прийома-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, що передається в оренду ТОВ "І.Т.М.", відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду земельну ділянку, площею 2 921 кв.м. на виконання умов вищевказаного договору оренди від 04.06.2008 р.

Таким чином, після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 2 921 кв.м. у строк до 01.04.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2014р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено директору ТОВ "І.Т.М" листа за №01-13/2915 (т.1 а.с.150), в якому було повідомлено про закінчення терміну дії договору, та запропоновано звернутися на ім'я в.о. Одеського міського голови щодо подовження терміну дії договору у зв’язку з закінченням строку дії договору, або повернути дану земельну ділянку Орендодавцеві згідно з нормами чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач з відповідною заявою про продовження дії договору не звертався та земельну ділянку за актом приймання-передачі не повернув, додаткову угоду не укладено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема, наголошує на тому, що після закінчення дії договору ТОВ "І.Т.М." земельну ділянку повернуто не було, відповідач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. При цьому, Одеська міська рада відповідачу не направляла жодних листів-повідомлень із запереченням проти продовження дії договору, продовжила приймати від ТОВ "І.Т.М." орендну плату та не вчиняла жодних дій, направлених на вилучення земельної ділянки.

Зазначені дії по суті призвели до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той же строк на тих же умовах, отже позовні вимоги Одеської міської ради направлені на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 04.06.2008р. за період з 01.09.2015р. по 30.06.2017р. у сумі 195 926,10 грн., три відсотки річних у сумі 5 190,18 грн., інфляційні втрати у сумі 27 827,94 грн..

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами також було укладено договір оренди земельної ділянки від 04.06.2008р., зареєстрований 01.04.2009р. №040950500023, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду справи №916/325/17 (т.2 а.с.37-45, 78-81).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що враховуючи пункт 3.1 договору, після державної реєстрації договору оренди землі, яка відбулась 01.04.2009 р. за № 2233, та після складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки площею 2 921 кв.м. у строк до 01.04.2014р.

01.04.2014 року строк дії договору закінчився.(т.1 а.с.16-20)

Проте, з 01.04.2014 року до дати звернення Одеської міської ради до суду додаткових угод до договору стосовно продовження строку дії договору не укладалось.

Що стосується рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2015 року, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року по справі №916/636/15-г, яким внесено зміни до договору оренди землі від 04.06.2008 року, судова колегія зазначає, що в рамках зазначеної справи не досліджувалось питання продовження строку дії договору, не вносились зміни в цій частині, та не продовжувався строк дії договору.

Тому у судової колегії відсутні підстави вважати, що в рамках справи №916/636/15-г продовжено строк дії договору.

Водночас, позов Одеської міської ради ґрунтується на порушенні умов договору оренди землі від 04.06.2008р., зареєстрований 01.04.2009р. №040950500024.

У ч. 1 статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 по справі № 6-219цс14 викладено правову позицію про те, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Зміни до договору оренди землі від 04.06.2008р. можуть бути внесені лише у вигляді додаткової угоди за підписами обох сторін.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що поновлення договору в передбачений нормами ч.ч.6 - 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

Однак, як з’ясовано судом першої інстанції, сторонами договору не було дотримано вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо укладання додаткової угоди.

Крім того, в листі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 07.04.2014 року №ОНЗ/2915 до ТОВ «ІТМ» зазначено, що 01.04.2014 року термін дії договору закінчився, тому слід звернутись на ім’я в.о. Одеського міського голови щодо подовження терміну дії договору, або повернути дану земельну ділянку орендодавцеві.

Таким чином, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що неукладення додаткової угоди до договору стосовно продовження строку дії договору має наслідком припинення орендних правовідносин між сторонами 01.04.2014р. у зв’язку із закінченням строку дії договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 15 листопада 2017 року по справі № 925/79/17 .

Доводи апелянта про те, що договір є продовженим між сторонами, на тих самих умовах і на той самий строк, за принципом мовчазної згоди, спростовується змістом статті 33 ЗУ «Про оренду землі», яка прямо передбачає обов’язкову необхідність укладення додаткової угоди.

Також апелянт необґрунтовано вважає, що укладення додаткової угоди є лише оформленням в письмовій формі договірних відносин сторін, та повинно відбутись у місячний строк після самої пролонгації договору.

Судова колегія роз’яснює, що за приписами ст.33 Закону, укладення додаткової угоди є однією з обов’язкових складових оформлення продовження строку дії договору, без якої неможливо продовження договірних відносин між сторонами.

Пролонгація охоплюється вчиненням сторонами юридично значущих дій – користування орендарем землею протягом місяця після закінчення строку дії договору, відсутність заперечень орендодавця протягом місяця та укладення додаткової угоди.

Крім того, безпідставні доводи апелянта про те, що відповідач продовжував сплачувати орендну плату після 01.04.2014 року, що свідчить про автоматичну пролонгацію договірних відносин між сторонами.

Матеріали справи містять платіжні доручення, відповідно до яких ТОВ «ІТМ» сплачував на рахунок УДК у м. Одесі Малиновського району платежі, з призначенням «плата за оренду землі за січень – грудень (місяць) 2015, 2016» у період з січня 2015 року по грудень 2016 року, без конкретизування за який саме договір оренди здійснена оплата (т.2 а.с.155-166).

Натомість, з розрахунку заборгованості, здійсненому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, та з пояснень представника третьої особи вбачається, що зазначені платежі третя особа зараховувала в якості оплати за двома договорами – за № 040950500024 та № 040950500023.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оплата здійснювалась лише за діючим договором оренди за реєстровим № 040950500023.

Колегія суддів зазначає, що самовільне часткове зарахування третьою особою грошових коштів, що надійшли від відповідача, в рахунок оплати за договором № 040950500024 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки здійснено в односторонньому порядку без погодження з орендарем.

Жодним доказом в матеріалах справи не підтверджується той факт, що грошові кошти перераховувались в рахунок оплати за договором оренди за реєстровим № 040950500024.

Тому суд не приймає таке зарахування в якості вчинення відповідачем конклюдентних дій (а саме продовження користування земельною ділянкою та внесення орендної плати ).

До того ж, слід відзначити, що наразі розмір заборгованості ТОВ «ІТМ» перед Одеською міською радою за договором № 040950500023 не визначений, що встановлено постановою Верховного суду від 22.03.2018 року по справі №916/325/17, предметом якої є стягнення 241 930,92 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 19 912,06 грн інфляційних втрат та 3 911,28 грн – 3 % річних, а всього – 265 754, 26 грн.

У зазначеній постанові суду вказано, що зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не містить будь-яких мотивувань та обґрунтувань на підставі яких доказів, зокрема, первинних документів суди дійшли висновків про наявність вказаної позивачем заборгованості відповідача та не вказали за який період виникла така заборгованість.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Одеська міська рада не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т.М." щодо стягнення сум за користування земельною ділянкою без укладання відповідного договору, у визначенні розміру яких і мають бути враховані висновки суду по справі №916/636/15.

Судова колегія також вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не врахував положення ст.34 ЗУ «Про оренду землі» та абз.2 ст.287 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд зазначає про помилковість доводів скаржника, що у разі припинення договору оренди землі орендар повинен повернути земельну ділянку та сплачувати орендну плату до моменту фактичного повернення ділянки; оскільки вказана ділянка не повернута Одеській міській раді як орендодавцю та фактично перебуває у користування ТОВ «І.Т.М.», останній повинен сплачувати орендну плату до повернення земельної ділянки орендодавцю.

Такі доводи спростовуються положеннями Податкового кодексу України, відповідно до п. 14.1.136 якого орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Пункт 14.1.147. визначає, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 287.1 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Судова колегія зазначає, що апелянт помилково ототожнює орендну плату, яка сплачується за діючим договором оренди. та плату за землю, про яку йде мова у абз.2 п.287.1 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи що сторонами не проведено належну процедуру пролонгації договору, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те , що договір оренди землі від 04.06.2008 року на даний час є припиненим, що виключає можливість стягнення на його підставі орендної плати, та відповідно, похідних від основної заборгованості вимог про стягнення інфляційні втрати у розмірі 8 555,55 грн., 3% річних у розмірі 1 801,76 грн., а тому, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а оскаржене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 270, п.1 ч.1 ст. 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2018 року у справі №916/324/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 12.06.2018 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Г.П. Разюк