Постанова № 74601375, 05.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року Справа № 916/156/17

м.Одеса, проспект Шевченка,29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Молокозавод» - ОСОБА_1 – за довіреністю, ОСОБА_2 – за довіреністю;

від ПАТ «ЕК Одесаобленерго» - ОСОБА_3 – ордер

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод»

на рішення господарського суду Одеської області від 15 березня 2018 року

у справі №916/156/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод»

до Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»

про скасування штрафних санкцій

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4

час і місце ухвалення рішення: 15.03.2018р., м.Одеса, господарський суд Одеської області, зал судових засідань №16, час ухвалення рішення: 12:44год.

повний текст рішення складений 26.03.2018р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 22.05.2018р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 05.06.2018р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

19.01.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» (надалі – позивач, ТОВ «Молокозавод») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (надалі – відповідач, ПАТ «ЕК Одесаобленерго), в якому просило суд скасувати нарахування 15550,39грн. за перевищення договірної величини електроспоживання листопада 2016р. ПАТ «ЕК Одесаобленерго».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Молокозавод» зазначило, що між ним та відповідачем укладений Договір про постачання електричної енергії від 01.08.2007р. №АР 52. Відповідач листом від 03.01.2017р. повідомив позивача про неможливість скасування штрафних санкцій, нарахованих Арцизьким РЕМ за перевищення договірної величини електроспоживання листопада 2016 року.

З нарахуванням підвищеної плати позивач не згоден, оскільки відповідач не зазнав будь-яких збитків через перевищення позивачем договірних величин споживання електричної енергії у листопаді 2016р. Станом на 30.11.2016р. позивач сплатив фактично використану електричну енергію, також на 30.11.2016р. за позивачем залишалася передоплата в сумі 61676,05грн.

ТОВ «Молокозавод» зверталось до відповідача з листом від 30.11.2016р. з проханням не застосовувати штрафні санкції; з поважних причин позивачем був пропущений на один день строк подачі заяви на коригування договірної величини споживання електричної енергії в сторону збільшення протягом розрахункового періоду. Крім того, протокол засідання комісії ПАТ «Одесаобленерго» з питань застосування штрафних санкцій до споживачів від 21.12.2016р. №515 прийнято без належного повідомлення позивача про час і дату засідання комісії, що лишило позивача можливості бути присутнім на засіданні комісії; відповідно до Правил користування електричною енергією рішення комісії оформлюється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати збитків. Проте ТОВ «Молокозавод» був наданий тільки рахунок — фактура № 52/1 за спожиту електроенергію від 30.12.2016р.

02.02.2017р. ПАТ «ЕК Одесаобленерго» подало місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову у повному обсязі; 14.03.2017р. відповідач подав суду доповнення до відзиву на позовну заяву.

08.02.2017р. позивач подав суду першої інстанції письмові пояснення у справі.

17.02.2017р. ТОВ «Молокозавод» подало місцевому господарському суду заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову в порядку ст.22 ГПК України, в якій позивач просив суд скасувати штрафні санкції у розмірі 15550,39 грн. за перевищення ліміту споживання електричної енергії та стягнути з ПАТ «Одесаобленерго» збитки у розмірі 12027грн.

У поданій до суду заяві позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно припинено постачання електричної енергії на об’єкти ТОВ «Молокозавод», в результаті чого позивачу було завдано збитків на суму 12027грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.04.2017р. (залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017р. рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. скасовано та передано справу № 916/156/17 на розгляд господарському суду Одеської області зі стадії прийняття до розгляду заяви ТОВа «Молокозавод» (вих. №17/02-1 від 17.02.2017р.) про уточнення позовних вимог та внесення змін до предмета позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2017р. прийнято справу №916/156/17 до провадження.

12.12.2017р. ТОВ «Молокозавод» подало суду першої інстанції письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду від 24.10.2017р.

Ухвалою місцевого господарського суду від 04.01.2018р. справу №916/156/17 прийнято до розгляду за правилами ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017р., в порядку загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 20.02.2018р. ухвалою, занесеною до журналу судового засідання (т.2, а.с.120) місцевий господарський суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну позовних вимог та внесення змін до предмету позову.

Ухвалою суду від 20.02.2018р. суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.03.2018р., визначивши в ухвалі, що розглядається спір про скасування штрафних санкцій за перевищення договірної величини електропостачання у сумі 15550,39грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.714, ч.2 ст.509, ст.ст.525, 526, ч.1 ст.626, ст.629 ЦК України, ч.1 ст.275, ч.1 ст.175, ст.193,ч.1 ст.277 ГК України,ст.ст.1, 26,ч.1 ст.27 ЗУ «Про електроенергетику», п.4.2, 4.4, 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою №28 від 31.07.1996р. та вмотивовано наступним. ТОВ «Молокозавод» в порушення умов договору постачання електричної енергії №АР 52 від 01.08.2007р. та чинного законодавства не було подано до ПАТ «Одесаобленерго» заяви щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії, що, відповідно, мало наслідком нарахування позивачу двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини на підставі ч.6 ст.26 ЗУ «Про електроенергетику». Суд відхилив доводи позивача в частині посилань останнього на наявність станом на момент звернення до ПАТ “Одесаобленерго” із листом від 30.11.2016р. передоплати у розмірі 21 676 грн. 05 коп. та у розмірі 61 676 грн. 05 коп. за електричну енергію, що, за переконанням позивача, свідчить про відсутність підстав для нарахування двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, оскільки, як було встановлено господарським судом, коригування договірної величини споживання електричної енергії можливе у випадку завчасного подання відповідної заяви з дотриманням умов договору та Правил користування електричною енергією, чого позивачем зроблено не було. ПАТ «Одесаобленерго» з дотриманням умов Договору про постачання електричної енергії №АР 52 від 01.08.2007р. та порядку, передбаченому Правилами користування електричною енергією, було правомірно припинено постачання електричної енергії на об’єкти споживання ТОВ “Молокозавод”, оскільки останнім в установлений договором термін не було оплачено вартість спожитої електричної енергії, яка складає двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, тобто 15550,39грн. Чинним законодавством не передбачено обов’язку постачальника електричної енергії складати акт порушення Правил користування електричної енергії у випадку перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії, оскільки в такому випадку даний факт підтверджується розрахунковими показами засобів обліку електричної енергії. Викладене має наслідком відхилення доводів позивача в частині посилання на п.6.42 Правил користування електричною енергією, оскільки останній не поширює свою дію на спірні правовідносини. За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Молокозавод» про скасування штрафних санкції у розмірі 15550,39грн. за перевищення ліміту споживання електричної енергії.

Суд в оскаржуваному рішенні залишив заяву ТОВ «Молокозавод» від 17.02.2017р. (вх. №2-965/17) про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог без розгляду, оскільки, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру та згадана заява по суті є іншим позовом.

Не погодившись з рішенням суду від 15.03.2018р., ТОВ «Молокозавод» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Молокозавод» зазначило, що позивач не згоден з висновками, викладеними в рішенні суду; рішення не відповідає Правилам користування електричною енергією, новому ЗУ «Про ринок електричної енергії» та вже нечинному ЗУ «Про електроенергетику»; рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:

- на сьогоднішній день ст.77 ЗУ «Про ринок електричної енергії» не передбачена відповідальність за перевищення договірного обсягу електроспоживання, проте суд не звернув увагу на те, що ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи;

- в рішенні суду не вказано, що заяву позивача від 30.11.2016р. про коригування договірної величини споживання електричної енергії працівники відповідача в особі Арцизького РЕМ не прийняли; позивач фізично не мав змоги примусити працівників Арцизького РЕМ підписати вищевказану заяву;

- в оскаржуваному рішенні не зазначено, що позивач звертався до головного офісу ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» в місті ОСОБА_3; не зазначено, що процедура застосування штрафу не додержана. Відповідач повинен був в будь-якому випадку прийняти заяву та розглянути її на протязі 5 календарних днів;

- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до п. 6.42 Правил передбачено, на період розгляду судом спірних питань щодо порушень споживачем Правил обмеження та відключення електропостачання такого споживача, пов’язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється. Проте відповідач 26.01.2017р. відключив ТОВ «Молокозавод» від постачання електричної енергії, незважаючи на постійні звернення позивача щодо недопущення відключення електричної енергії до вирішення справи господарським судом Одеської області навіть до поліції;

- протокол засідання комісії ПАТ «Одесаобленерго» з питань застосування штрафних санкцій до споживачів від 21.12.2016р. №515 прийнято без належного повідомлення позивача про час і дату засідання комісії, що лишило позивача можливості бути присутнім на засіданні комісії, захистити свої права та пояснити ситуацію, що склалася;

- відповідно до Правил користування електричною енергією рішення комісії оформлюється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати збитків. Проте позивачу був наданий тільки рахунок-фактура №52/1 за спожиту електроенергію від 30.12.2016р.;

- відповідач не зазнав жодних збитків, які могли бути пов’язані з ненаписанням листа про перевищення ліміту споживання електричної енергії до 29.11.2016р. В матеріалах справи відсутні будь-які докази підтверджуючі нанесення позивачем відповідачу матеріальних збитків - станом на 30.11.2016р. позивач сплатив фактично використану електричну енергію. Також на 30.11.2016р. за позивачем залишалася передоплата в сумі 61676,05грн.;

- ПАТ «Одесаобленерго» в особі Арцизького РЕМ ні до, ні під час перевищення ліміту договірної величини споживання електричної енергії, ні після цього не понесло будь-яких збитків, так як у ТОВ «Молокозавод» вже була передплата;

- ТОВ «Молокозавод» вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме зверталося до Арцизького РЕМ із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії, після відмови в прийнятті вищевказаної заяви та неможливості насильно її подати, в той же день звернулося до ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» із заявою про оплату фактично використаної електричної енергії, були оплачені виставлені рахунки за активну електроенергію від 30.11.2016р. Вини підприємства з навмисного неподання заяви про коригування договірної величини використання електричної енергії не мало місце. Навпаки, представник ТОВ «Молокозавод», який постійно представляє підприємство в Арцизькому РЕМ, намагався подати заяву про коригування зразу ж після повернення з відрядження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Молокозавод» на рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. у справі №916/156/17; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 03.05.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи. 03.05.2018р. відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено наступне:

- позивач помилково вважає, що наданий ним 30.11.2016р. на адресу відповідача лист про незастосування до нього штрафної санкціє є заявою про коригування договірної величини електроспоживання, оскільки, по-перше, за умовами п. 4.4 Правил користування електричною енергією та п. З Додатку №1 до договору про постачання №52 від 01.08.2007р., який діяв у спірний період, ТОВ «Молокозавод» мало звернутися із заявою про коригування не пізніше ніж за день до закінчення розрахункового періоду (розрахунковий період визначений п. 1 Додатку № 5 до Договору та встановлюється з 1 числа місяця до останнього числа поточного місяця). Отже, у листопаді 2016 року споживач мав подати заяву про коригування не пізніше 29 листопада 2016 року. По-друге, позивач сам зазначає в листі від 30.11.2016р., що заява про коригування договірної величини не була ним подана своєчасно, а причиною неподання заяви споживач вказав перебування посадової особи споживача у відрядженні;

- неспроможними є посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що працівники ПАТ «Одесаобленерго» нібито відмовилися 30.11.2016р. приймати заяву позивача про коригування договірних величин споживання. По-перше, в суді першої інстанції позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги посиланням на таку обставини, по-друге вказана обставина не підтверджується будь-якими доказами та навпаки спростовується змістом позовної заяви та доказами, які надані самим позивачем, щодо того, що причиною неподання заяви про коригування договірних величин споживання стало перебування посадової особи споживача у відрядженні;

- ТОВ «Молокозавод» помилково застосовує до питання застосування відповідальності за перевищення договірної величини електроспоживання положення п. 6.42 Правил користування електричної енергії, які стосуються нарахування споживачу вартості спожитої, але недооблікованої внаслідок порушення ПКЕЕ електричної енергії, зафіксованого актом про порушення ПКЕЕ. Тому твердження позивача про те, що оскільки останній оскаржив застосування застосованих до нього штрафних санкції в судовому порядку ПАТ «Одесаобленерго» не мало право вимагати їх сплати, як і вимоги позивача про запрошення його на комісію та вручення йому протоколу, є безпідставними;

- відповідальність за перевищення договірної величини електроспоживання встановлена ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику», відповідно до якої споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Тому доведення наявності збитків внаслідок порушення зобов’язання не покладається на постачальника електричної енергії, не є передумовою для застосування такої санкції. Таким чином не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання позивача на недоведеність понесення збитків.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2018р. призначено справу до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши питання дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені учасниками справи такі обставини.

01.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариство Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молокозавод» (Споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії №АР52 (надалі – Договір від 01.08.2007р.), відповідно до умов п. 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії – межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком «ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.

Відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2 Договору від 01.08.2007р. Споживач зобов’язується виконувати умови цього Договору та дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки.

Споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього Договору (п.п.3.2.1 Договору від 01.08.2007р.).

Згідно із п.п.4.2.2 Договору від 01.08.2007р. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Розділом 5 Договору від 01.08.2007р. встановлено порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Положеннями п. 5.1, п. 5.2 Договору від 01.08.2007р. передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розміри очікуваного споживання електричної енергії з помісячним розподілом (по формі додатку “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком до договору “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” є договірними величинами споживання електричної енергії.

Відповідно до п.5.5 Договору від 01.08.2007р Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеному у додатку “Порядок розрахунків” до цього договору, звернутись письмово до Постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії та граничної величини електричної потужності. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у Постачальника електричної енергії.

Абзацом першим пункту 1 додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору від 01.08.2007р. передбачено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається період з 1 числа до останнього числа поточного місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Згідно з пунктом 5.7 Договору від 01.08.2007р.перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду, на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії.

Додатком №1 до Договору від 01.08.2007р. сторонами було визначено договірні величини споживання електричної енергії по місяцям 2016 року, на підставі поданої позивачем заяви від 30.10.2015р., відповідно до якої обсяг постачання електричної енергії споживачу, що постачатиметься у листопаді 2016 року складає 75 тис. кВт/год.

Умовами пункту 3 додатку №1 до Договору від 01.08.2007р. встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше ніж за день до зазначеного у додатку "Порядок розрахунків" до Договору розрахункового дня, звернутися до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення споживача у постачальника електричної енергії.

Абзацом першим пункту 4 та пунктом 5 додатку № 1 до Договору від 01.08.2007р. передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії на кожен місяць, визначені цим додатком, можуть бути скориговані постачальником електричної енергії не вище максимально припустимого обсягу споживання електричної енергії при виконання споживачем наступних умов: надання постачальнику електричної енергії письмового звернення згідно з пунктом 3 цього додатку; виконання оплати обсягу електричної енергії на розрахунковий період з урахуванням обсягу коригування у відповідності до умов, визначених у додатку "Порядок розрахунків" до Договору до дати звернення.

Відповідно до пункту 5 додатку №1 до Договору від 01.08.2007р. у випадку перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач несе відповідальність згідно з частинами шостою та сьомою статті 26 Закону України "Про електроенергетику". ТОВом «Молокозавод» у листопаді 2016 року було спожито 82394кВтгод електричної енергії, що підтверджується відповідним ОСОБА_2 від 30.11.2016р., копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с.76).

30.11.2016р. ТОВ «Молокозавод» звернулось до ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» з листом, в якому просив не застосовувати штрафні санкції за перевищення ліміту споживання електричної енергії в листопаді 2016 року та зазначило, що відповідно до умов діючого Договору на постачання електричної енергії №АР 52 від 01.08.2007р. (стаття 5.6 абзац 2 та абзац 3) весь обсяг спожитої в листопаді місяці поточного року електроенергії було оплачено по попередній оплаті в строк до 25.11.2016р. У листі також зазначено, що заявка на коригування ліміту споживання не була подана своєчасно в зв’язку з тим, що працівник ТОВ «Молокозавод» відповідальний за електрогосподарство, на якого покладено обов’язки з подачі звітності до РЕМ, знаходився у відрядженні (т.1, а.с.31).

07.12.2016р. ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» листом № 210/03-1165 повідомило ТОВ «Молокозавод» про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за листопад 2016р., а саме, допущене перевищення договірних величин на 7 894 т. кВт/год., що є підставою для застосування до позивача відповідальності, передбаченої ч.6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику». Повідомлення отримане 08.12.2016р. (т.1, а.с.77).

30.12.2016р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №52/1 за спожиту електроенергію, в якому зазначена вартість електроенергії, спожитої у листопаді 2016р. з перевищенням договірного споживання – 15550,39грн. Позивач отримав рахунок 30.12.2016р. (т.1, а.с.78).

03.01.3017р. ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» листом «Про нарахування штрафної санкції за перевищення договірної величини електроспоживання листопада 2016р.» вих №101/19/03-27 (на вх.№30/11-1 від 30.11.2016р.) повідомило ТОВ «Молокозавод», що штрафні санкції, а саме двократна вартість спожитої електричної енергії, що перевищила очікуваний обсяг споживання у листопаді 2016 року є правомірними та обґрунтованими, оскільки позивачем не було подано у встановлений у Договорі строк заяву на коригування договірної величини (т.1, а.с.30).

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2017р. ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» вручено ТОВу «Молокозавод» попередження про припинення постачання електроенергії на об'єкти ТОВ “Молокозавод” (підставою для відключення зазначено наявність заборгованості за перевищення договірних величин у розмірі 15550,39грн., яка не була сплачена позивачем). У попередженні зазначено про те, що у разі не припинення споживачем споживання електричної енергії власними силами, споживання електричної енергії буде припинено 26.01.2017р. після 8:00 год. (т.1, а.с.136).

26.01.2017р. ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» було припинено постачання ТОВ «Молокозавод» електричної енергії. У той же день, позивач сплатив на користь відповідача 15550,39грн. згідно з платіжним дорученням №118 від 26.01.2017р. з призначенням платежу: за перевищення граничного рівня споживання згідно рахунка від 30.12.2016р. за №52/1 (т.1, а.с.137).

Звертаючись до суду з позовом (у первісній редакції) ТОВ «Молокозавод» зазначило, що не погоджується із нарахуванням йому 15550,39грн., оскільки ним з поважних причин був пропущений 1 день на подання заяви про коригування договірної величини; у позивача станом на 29.11.2016р. була наявна передоплата у сумі 21676,05грн. (якої було достатньої для оплати донарахованої електроенергії); протокол засідання комісії відповідача №515 від 21.12.2016р. прийнято без належного повідомлення позивача про дату і час засідання комісії,, що позбавило позивача можливості бути присутнім на засіданні комісії.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Молокозавод» з огляду такого.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст.1, ч.1 26 ЗУ «Про електроенергетику» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) врегульовані Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від №28 від 31.07.1996р. «Про затвердження Правил користування електричною енергією» (Надалі – Правила користування електричною енергією, ПКЕЕ).

Відповідно до п.4.2 Правил користування електричною енергією помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15 % обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов договору. Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Пунктом 4.4 ПКЕЕ визначено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності. Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування. За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 626, ч.1 ст.629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно із ч.ч.1-6 ст.26 ЗУ «Про електроенергетику» (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.

Споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у листопаді 2016р. в порушення умов Договору від 01.08.2007р. було перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 7894кВтгод. та у встановлені договором строки (не пізніше 29.11.2016р.) позивачем не було подано відповідачу заяву на коригування договірної величини електроспоживання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено при апеляційному розгляді справи, позивач не подавав заяву щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії у встановлений договором строк (не пізніше 29.11.2016р.), 30.11.2016р. ТОВ «Молокозавод» звернулось до відповідача з приводу незастосування санкцій за перевищення ліміту споживання, а не із заявою на коригування, зміст якої свідчить про усвідомлення ним факту недотримання умов договору та закону щодо строку, в який можливо провести коригування та уникнути застосування спірних санкцій.

За таких обставин відповідач правомірно нарахував позивачу двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії за листопад 2016 року (15550,39грн.) на підставі норм ч.6 ст.26 ЗУ «Про електроенергетику» та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Молокозавод».

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 05.04.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. у даній справі зазначив, крім іншого, про те, що судам, насамперед, необхідно було визначити правову природу нарахованої відповідачем суми у розмірі 15550,39грн. (зокрема, встановити чи відноситься остання до штрафних санкцій, як зазначив позивач, або ж є спеціальним способом визначення вартості спожитої електричної енергії із застосуванням подвійного тарифу), відповідно з'ясувати, чи обрано позивачем належний спосіб захисту прав, які останній вважає порушеними.

З вищезазазначеного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Згідно із ст.236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

У Договорі від 01.08.2007р. сторони передбачили (п.п.4.2.2 Договору, п.5 додатку №1 до Договору від 01.08.2007р.), що у випадку перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач несе відповідальність згідно з частинами шостою та сьомою статті 26 ЗУ «Про електроенергетику». Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що донарахування позивачу двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії за листопад 2016 року (15550,39грн.) є саме оперативно-господарською санкцією.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Молокозавод» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

На думку колегії суддів, посилання скаржника в апеляційній скарзі на приписи ЗУ «Про ринок електричної енергії» є недоречним, оскільки цей закон був прийнятий Верховною радою України 13.04.2017р., а спірні правовідносини виникли у 2016 році, коли був чинним ЗУ «Про електроенергетику», при цьому застосування спірної санкції передбачено укладеним договором.

Посилання на ст.58 Конституції України колегія суддів вважає недоречним аргументом, позаяк відсутнє у ЗУ «Про ринок електричної енергії» положення, аналогічне припису ч.6 ст.26 ЗУ «Про електроенергетику», не може мати зворотньої дії в часі (відповідальність не скасовується, а не передбачається для відносин, що виникли після набрання ним чинності).

Відповідно до ч.5 ст.269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Хибними є також твердження скаржника про те, що відповідачем не додержана процедура застосування штрафу, оскільки відповідно до п.6.14 Правил користування електричною енергією перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

В матеріалах справи наявна копія ОСОБА_2 від 30.11.2016р. про обсяги спожитої електричної енергії ТОВ «Молокозавод» в листопаді 2016р., скріплений печаткою позивача, з якого вбачається, що позивачем було перевищено договірну величину споживання електричної енергії на 7894кВт/год.

Також ТОВ «Молокозавод» помилково застосовує до питання застосування відповідальності за перевищення договірної величини електроспоживання положення п. 6.42 Правил користування електричної енергії, які стосуються нарахування споживачу вартості спожитої, але недооблікованої внаслідок порушення ПКЕЕ електричної енергії, зафіксованого актом про порушення ПКЕЕ. Тому твердження позивача про те, що оскільки останній оскаржив застосування застосованих до нього штрафних санкції в судовому порядку ПАТ «Одесаобленерго» не мало право вимагати їх сплати, є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача в тій частині, що протокол засідання комісії відповідача від 21.12.2016р. №515 прийнято без належного повідомлення позивача, що призвело до порушення прав останнього, оскільки як вбачається з листа ПАТ «ЕК Одесаобленерго» « 101/19-03-27 від 03.01.2017р. (т1, а.с.30), на вищезазначеному засіданні не розглядалось питання донарахування вартості надмірно спожитої електричної енергії, а лист ТОВ «Молокозавод» від 30.11.2016р.. У листі зазначено, що ПАТ «Одесаобленерго» підтверджує правомірність дій Арцизького РЕМ, нарахування штрафної санкції проведено згідно вимог діючих нормативних документів та підстав для відміни нарахованої суми немає. У цьому листі зазначено підставу – протокол засідання комісії ПАТ «Одесаобленерго» з питань застосування штрафних санкцій до споживачів від 21.12.2016р. №515.

Чинним законодавством не передбачено обов’язку постачальника електричної енергії складати акт порушення Правил користування електричної енергії у випадку перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та розглядати такий акт на засіданні комісії, оскільки, в такому випадку даний факт підтверджується розрахунковими показами засобів обліку електричної енергії.

Відповідальність за перевищення договірної величини електроспоживання визначена нормами ч.6 ст.26 ЗУ «Про електроенергетику», яка діяла станом на дату перевищення договірних величин споживання, тому доведення наявності збитків внаслідок порушення зобов’язання не покладається на постачальника електричної енергії, та не є передумовою для застосування відповідної санкції.

Посилання ТОВ «Молокозавод» на наявність станом на момент звернення до ПАТ «Одесаобленерго» із листом від 30.11.2016р. передоплати у розмірі 61676,05грн. не є підставою для не нарахування позивачу двократної вартості надмірно спожитої електричної енергії, оскільки коригування договірної величини споживання електричної енергії можливе у випадку завчасного подання відповідної заяви з дотриманням умов Договору від 01.08.2007р. та Правил користування електричною енергією, чого позивачем зроблено не було.

Відповідно до п. 7.5 Правил користування електричною енергією визначено, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача погодився із правомірністю неприйняття до розгляду судом першої інстанції заяви ТОВ «Молокозавод» від 17.02.2017р. про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову в порядку ст.22 ГПК України, та наполягав на задоволенні позовних вимог ТОВ «Молокозавод» у первісній редакції позовної заяви, тому обставини, що пов’язані із наслідками несплати позивачем донарахованої вартості перевищення договірної величини споживання (відключення від енергопостачання), не входять до предмету доказування у даному спорі виходячи з його предмету.

Інші доводи апеляційної скарги у своїй сукупності та окремо не містять важливих та доречних аргументів на користь його процесуальної позиції та не впливають на правильність висновку місцевого господарського суду по суті спору, оскільки не спроможні спростувати обставину перевищення ТОВ «Молокозавод» договірної величини споживання електроенергії у листопаді 2016 року та наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ч.6 ст.26 «Про електроенергетику».

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. залишається без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281-283 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2018р. у справі №916/156/17 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Молокозавод».

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 11 червня 2018 року.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.