Постанова № 74601337, 13.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 909/1426/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Малех І.Б.

секретар судового засідання Петрик К.О.

з участю представників: відповідача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_3

у відкритому судовому засіданні розглянув справу №909/1426/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" 24 грудня 2014 року звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором посвідченим приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 28.11.2008р., а саме: трьохкімнатну квартиру №23, заг. площею 106,90 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Урлівська, буд. 11/44, м. Київ, належить ТОВ «Аркона» на підставі Свідоцтва про право власності від 20.11.2007р. для погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» по договору кредиту №355-24/2-042 від 18.10.2006р. Також позивач просив суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за стартовою ціною згідно експертної оцінки суб»єкта оціночної діяльності. (т.1, а.с.2-4).

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" подало заяву про уточнення позовних вимог (т.1, а.с.169-170), яку суд першої інстанції прийняв.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просило суд: Звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 28.11.2008, а саме: трьохкімнатну квартиру №23, заг. площею 105,50 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Урлівська, буд. 11/44, м. Київ, належить ТзОВ «Аркона» на підставі Свідоцтва про право власності від 20.11.2007р. для погашення заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» по договору кредиту №355-24/2-042 від 18.10.2006р., яка станом на 12.11.2014р. становить 667 989,94 грн, з яких заборгованість по кредиту - 272 663,80 грн, заборгованість по відсотках - 238 795,36 грн, заборгованість по комісії - 20 396,51 грн, пеня - 58258,08 грн, інфляційні втрати - 77 876,19 грн. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Встановити для подальшої реалізації початку погоджену вартість предмета іпотеки за ціною 604 342,20 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15 квітня 2015 року припинив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України з огляду на те, що у спірній квартирі проживають фізичні особи, у тому числі й неповнолітні, відтак у силу положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» спір впливає на права фізичних осіб, правовий статус яких у даних правовідносинах відповідає статусу відповідача.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 30 червня 2015 року скасував ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року, справу №909/1426/14 передав на розгляд господарського суду Івано-Франківської області. Постанова залишена без змін Вищим господарським судом України.

Ухвалою від 22 липня 2015 року Господарський суд Івано-Франківської області залучив до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (т.2, а.с.64-65). Ухвала мотивована тим, що названі фізичні особи проживають у квартирі №23 будинку 11/44 на вул.Урлівській у м. Київ.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 22 листопада 2016 року у справі №909/1426/14 частково задовольнив позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" і присудив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №355-24/2-042 від 18.10.2006 у розмірі 562 466,61 грн , що включає в себе заборгованість по кредиту - 272 663,80 грн, заборгованість по відсотках - 193067,37 грн, інфляційні - 73525,65 грн, комісія - 20396,51 грн, пеня - 2 813,28 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю “Аркона”, згідно з договором іпотеки від 18.10.2006, який посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 28.11.2008 та зареєстрованим в реєстрі за №5679, а саме трикімнатну квартиру №23, заг. площею 105,5 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Урлівська, буд. 11/44, м. Київ, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною реалізації (ринкова вартість станом на 19.09.2016) - 2 741 312,00 грн. Суд відмовив у задоволенні позову в частині погашення заборгованості за кредитним договором №355-24/2-042 від 18.10.2006 по відсотках - 45727,99 грн, пені - 55444,80 грн, інфляційних - 4350, 54 грн.

Суд першої інстанції керувався статтями 258, 261, 264, 267, 572, 575, 625, 1048 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 18, 11, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» , умовами п. п.1.1., 1.2., 1.3., 2.1., 2.2., 2.3,2.4., 2.6., 2.7., 2.8, 2.9 укладеного сторонами договору кредиту №355-24/2-042, іпотечного договору від 28.11.2008р. Суд встановив невиконання відповідачем зобов»язань за договором кредиту №355-24/2-042- неповернення тіла кредиту в сумі 272 663,80 грн, з урахуванням строку позовної давності визнав правильними нарахування заборгованості по відсотках у сумі 193067,37 грн, інфляційних у сумі 73525,65 грн, комісіі - 20396,51 грн, пені - 2 813,28 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року у справі №909/1426/14, як незаконне і необґрунтоване.

Стверджує, що за умовами кредитного договору №355-24/2-042 від 18.10.2006р. в редакції додаткової угоди від 07.11.2006р. кінцевий термін повернення заборгованості визначено 10.10.2013р. Позивач 06.04.2010р. надіслав відповідачу вимогу № 21/45-05/67-126, у якій з посиланням на ч.2 ст.1050 ЦК України та п.3.2.7. договору кредиту вимагав достроково, протягом 30 днів з моменту отримання вимоги, погасити заборгованість у сумі 289730,76 грн., з якої 272663,80 грн. – заборгованість по кредиту, 17066,96 грн. – заборгованість по відсотках і комісії та повідомив, що у випадку невиконання вимоги буде звернено стягнення на майно. ТзОВ «Аркона» отримало вимогу 08.04.2010р. Отже термін дострокового виконання зобов»язань ТзОВ «Аркона» за кредитним договором №355-24/2-042 настав 08.05.2010р. Відповідно 09.05.2013р. закінчився строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на заставне майно. Позовна заява подана 24 грудня 2014 року, з порушенням строку позовної давності. Відповідач подав суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, проте суд безпідставно відмовив у застосуванні заяви, чим порушив вимоги ст. 261 ЦК України. Стверджує, що заяви ТзОВ «Аркона» від 21 вересня 2012 року за №26 та від 23 жовтня 2013 року за №10, якими позивач обґрунтовує переривання строків позовної давності, директор ТзОВ «Аркона» ОСОБА_1 не підписував і не подавав банку, а підписи від його імені виконані іншою особою. Суд першої інстанції не оглядав оригіналів цих заяв у судовому засіданні, зі змісту цих заяв не зрозуміло яку суму ТзОВ «Аркона» зобов»язувалось погасити. Вважає також, що стягнення судом відсотків і комісії, нарахованих після 08.05.2010р. та після закінчення строку дії договору 10.10.2013р. суперечить закону.

У доповненнях до апеляційної скарги ТзОВ «Аркона» наголошує про подання позовної заяви з пропуском позовної давності майже два роки, що є підставою для відмови у позові. Зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2011р. у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії вказано, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєня правопорушення; боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов»язані з позовною давністю; будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про правокредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

У поясненнях до апеляційної скарги ТзОВ “Аркона” вказує на те, що суд звернув стягнення на трикімнатну квартиру №23, заг. площею 105,5 кв.м, що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Урлівська, буд. 11/44. Проте згідно із Свідоцтвом про право власності, виданим 20 листопада 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, загальна площа трьохкімнатної квартири №23, що знаходиться за адресою вул.Урлівська, будинок №11/44 в місті Києві, становить 106,90 кв.м., житлова – 52,40 кв.м. Названа квартира належить товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона» на праві приватної власності. Така ж площа квартири №23 в будинку №11/44 на вул.Урлівській в місті Києві відображена і в технічному паспорті, виготовленому Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними. Виходячи із приписів ст.ст. 257, 264 ЦК України позивач зазначив, що позовна давність зі стягнення заборгованості за кредитним договором переривалася. А саме, 08 лютого 2011 року позивач подав до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. позовну заяву про стягнення заборгованості з ТзОВ “Аркона”. Скасування рішення третейського суду про часткове задоволення позову з підстав процесуальних порушень, допущених третейським судом (неправильно сформований склад суду) не змінюють юридичного факту звернення ПАТ "Укрсоцбанк" з позовом до ТзОВ “Аркона” про стягнення заборгованості за кредитним договором №355-24/2-042.

Також директор ТзОВ “Аркона” 21 вересня 2012 року та 23 жовтня 2013 року подавав заяви ПАТ "Укрсоцбанк", у яких визнавав заборгованість за кредитним договором №355-24/2-042 і просив надати дозвіл на продаж предмета іпотеки для погашення заборгованості за договором кредиту №355-24/2-042. Вважає, що дані дії відповідача свідчать про визнання ним заборгованості за договором кредиту №355-24/2-042, що відповідно до ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності. Щодо відсотків вказує, що вони нараховуються до дня повернення позики відповідно до ст.1048 ЦК України та умов договору №355-24/2-042.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 подала суду апеляційної інстанції клопотання припинити провадження у справі з тих підстав, що справа не підвідомча господарському суду, оскільки 09.01.2008 між ТОВ “Аркона” та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого ТОВ “Аркона” доручило ОСОБА_2 взяти на себе організацію та виконання за рахунок власних коштів будівельних та оздоблювальних робіт в квартирі №23, що знаходиться за адресою вул. Урлівська, буд. 11/44, м. Київ на суму 255 123 грн. Відповідно до умов укладеного договору з часу завершення будівельних та оздоблювальних робіт в квартирі ОСОБА_2 визнається співвласником вказаної квартири, а ТОВ “Аркона” зобов'язується передати вказану квартиру у власність ОСОБА_2 Відповідач 23.01.2009 повідомив про неможливість передати квартиру у власність ОСОБА_2, оскільки така передана в іпотеку відповідно до договору від 28.11.2008. Наголошує, що правовідносини між ОСОБА_2 і ТОВ “Аркона” виникли до укладення іпотечного договору, а саме 28.11.2008. Також зазначає, що окрім неї у спірній квартирі проживають фізичні особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і в силу положень ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд повинен був вирішити питання про виселення мешканців. Відтак суд повинен був залучити названих фізичних осіб до участі у справі відповідачами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_9 подав суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких наголошує на нікчемності договору іпотеки від 28.11.2006р. з тих підстав, що на час його укладення у квартирі №23 на вул. Урлівській буд. 11/44, м. Київ постійно проживали та мали зареєстроване місце проживання треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. При цьому він, ОСОБА_9, на час укладення договору мав 15 років, тобто був неповнолітнім. Однак орган опіки і піклування не надавав попередньої згоди для вчинення названого правочину.

Під час розгляду апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона» подало клопотання призначити будівельно-технічну експертизу та клопотання зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надати для огляду у судовому засіданні оригінали заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» від 21 вересня 2012 року за №26 та від 23 жовтня 2013 року за №10, якими позивач обґрунтовує переривання строків позовної давності, оскільки у матеріалах справи відсутні належні копії заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» від 21 вересня 2012 року за №20 та від 23 жовтня 2013 року за №10, якими позивач обґрунтовує переривання строків давності.

У подальшому відповідач подав клопотання не проводити судову експертизу.

Позивач подав завірені копії заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» від 21 вересня 2012 року за №20 та від 23 жовтня 2013 року за №10.

Згідно зі статтею 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи 18.10.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аркона”, як позичальником, було укладено договір кредиту №355-24/2-042 відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 423 062,00 грн, зі сплатою 17,5 процентів річних з щорічним переглядом та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору з кінцевим терміном повернення заборгованості - 10.10.2013 р.

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що кредит надається позичальнику для придбання 3-х кімнатної квартири загальною площею 106, 68 кв. м. в житловому будинку на діл. 1 у 3-му мікрорайоні м/ж Позняки у Дарницькому районі м. Києва за договором № КНТР-012192/кВ від 19.09.2006, укладеного з КУП "Фінансова компанія "Житлоінвест".

18.10.2006 р. сторони уклали іпотечний договір, предметом якого були майнові права на незакінчену будівництвом трьохкімнатну кватиру загальною площею 106,68 кв. м., житловою площею 53,43 кв.м. в житловому будинку на діл. 1 у 3-му мікрорайоні м/ж Позняки у Дарницькому районі м. Києва за договором № КНТР-012192/кВ від 19.09.2006, укладеного з КУП "Фінансова компанія "Житлоінвест".

28 листопада 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № 355-24/2-042 від 10.10.2006р. сторони уклали іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку квартиру № 23, загальною площею 105, 50 кв. м., житловою площею 52, 40 кв. м. , що знаходиться в будинку № 11/44 по вул. Урлівська в м. Києва та належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності від 20.11.2007 р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

За визначенням ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог до ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" в силу іпотеки іпотекодержатель у разі порушення боржником основного зобов'язання має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно вимог до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про заборгованість відповідача за кредитним договором №355-24/2-042 від 18.10.2006 у сумі 562 466,61 грн, з яких заборгованість по кредиту - 272 663,80 грн, заборгованість по відсотках - 193067,37 грн, інфляційні - 73525,65 грн, комісія - 20396,51 грн, пеня - 2 813,28 грн.

Водночас вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки (трикімнатну квартиру №23, заг. площею 105,5 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Урлівська, буд. 11/44, м. Київ) не відповідає вимогам закону.

Як зазначено вище, за умовами договору іпотеки від 28 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №5679, предметом іпотеки є квартира № 23, загальною площею 105, 50 кв. м., житловою площею 52, 40 кв. м., що знаходиться в будинку № 11/44 по вул. Урлівська в м. Києва та належить ТзОВ «Аркона» на підставі Свідоцтва про право власності від 20.11.2007 р.

Натомість, згідно із Свідоцтвом про право власності №2034-С, виданим 20 листопада 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, загальна площа трьохкімнатної квартири №23, що знаходиться за адресою вул.Урлівська, будинок №11/44 в місті Києві, становить 106,90 кв.м., житлова – 52,40 кв.м. Названа квартира належить товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона» на праві приватної власності. Така ж площа квартири №23 в будинку №11/44 на вул.Урлівській в місті Києві відображена і в технічному паспорті, виготовленому Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Отже предмет іпотеки вказаний у договорі іпотеки від 28 листопада 2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстроване в реєстрі за №5679 та опис нерухомого майна (квартири) за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя в рішенні суду першої інстанції не відповідають відомостям про нерухоме майно в документі, що посвідчує власність відповідача на це майно - Свідоцтві про право власності від 20.11.2007 р. за №2034-С.

Відповідач надав суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо квартири АДРЕСА_1, згідно з яким ТзОВ «Аркона» є власником квартири №23 загальною площею 106, 90 кв. м. за адресою м.Київ, вул. Урлівська,11/44.

Крім того, у квартирі АДРЕСА_1 проживають зареєстровані фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Однак вирішуючи спір про звернення стягнення на предмет іпотеки ( житлове приміщення), суд не вирішив питання щодо виселення мешканців цього приміщення.

З урахуванням викладеного оскаржуване рішення прийнято з недотриманням вимог ст. ст. 3, 5, 33, 39 Закону «Про іпотеку».

Суд погоджується з доводами апелянта, що строк позовної давності зі стягнення заборгованості за кредитним договором закінчився 09 травня 2013 року, проте відхиляє доводи апелянта про пропущення позивачем строку позовної давності з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

08 лютого 2011 року позивач подав до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. позовну заяву про стягнення заборгованості з ТзОВ “Аркона”.

21 вересня 2012 року та 23 жовтня 2013 року директор ТзОВ “Аркона” подавав заяви ПАТ "Укрсоцбанк", у яких визнавав заборгованість за кредитним договором №355-24/2-042 і просив надати дозвіл на продаж предмета іпотеки для погашення заборгованості за договором кредиту №355-24/2-042.

Таким чином, позовна давність зі стягнення заборгованості за кредитним договором №355-24/2-042 переривалася у спосіб, передбачений ч. ч. 1, 2 ст.264 ЦК України.

Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки подано Господарському суду Івано-Франківської області 24 грудня 2014 року, у межах трирічного строку як з дати вчинення дії відповідачем, так і з дати подання позивачем позову до третейського суду.

Згідно із ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення, скасувати рішення повністю чи частково і прийняти нове рішення.

Судові витрати суд відповідно до вимог статті 49 ГПК України покладає на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» задовольнити частково. Рішення Господарського суду Господарського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року у справі 909/1426/14 скасувати. Прийняти нове рішення:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у задоволенні позову про стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 28.11.2008, а саме: трьохкімнатну квартиру №23, заг. площею 105,50 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Урлівська, буд. 11/44, м. Київ, належить ТзОВ «Аркона» на підставі Свідоцтва про право власності від 20.11.2007р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Постанова підписана 12 червня 2018 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Г.Т. Кордюк

суддя І.Б. Малех