Ухвала суду № 74599902, 11.06.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1406/18

за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 24а) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 10)

до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6)

до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49089, АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дніпропетровський індустріально-педагогічний технікум (49017, м. Дніпро, вул. Ногинська, буд. 51)

про визнання недійсним договору оренди приміщення навчального закладу та зобов'язання звільнити та повернути приміщення

Суддя Бондарєв Е.М.

за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність №42 від 08.08.2017 року

Від відповідача-2: ОСОБА_1, паспорт серія АЕ №140944 фізична особа-підприємець

Від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №426/01-05 від 25.04.2018 року

В засіданні приймає участь: ОСОБА_4, службове посвідчення №040413 від 20.01.2016 прокурор відділу

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 02.04.2018 № 77-1/972-вих18 про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5220 -ОД від 01.04.2013 - вбудоване нежитлове приміщення площею 26,00 кв.м. на першому поверсі п'ятиповерхового поверхової будівлі, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників 30, що перебуває на балансі Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму, вартістю 158 586 грн., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

- зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити і повернути з подальшим підписанням акту приймання-передачі Дніпропетровському індустріально-педагогічному технікуму нерухоме майно, що належить до державної власності - вбудоване нежитлове приміщення площею 26,00 кв.м. на першому поверсі п'ятиповерхового поверхової будівлі, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників 30.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи спірний Договір сторонами фактично змінено цільове призначення частини приміщення (пункт 1.2 Договору) навчального корпусу по вул.Будівельників,30, у м. Дніпро та передано у користуванню ФОП ОСОБА_1 під цілі, що жодним чином не пов'язані з освітньою діяльністю. Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення № 12/02-5220 -ОД від 01.04.2013 є недійсним в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, у зв'язку з його невідповідністю в момент вчинення вимогам Закону України "Про освіту", Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано до суду відзив на позову заяву де вказує, що на протязі всього строку оренди орендодавець не повідомив, що даний договір укладений з порушенням вимог Закону України "Про освіту" і не полягав на розірванні договірних відношень. Орендну плату відповідач-2 сплачує своєчасно. Після отримання позовної заяви Дніпропетровської міської прокуратури №4, відповідач-2 звернувся до орендодавця з листом від 19.04.2018 про припинення договору оренди з 01.05.2018. Враховуючи зазначене, відповідач-2 просить суд не стягувати з нього судові втрати по справі.

26.04.2018 третьою особою надані пояснення до позову де зазначає, що Міністерство освіти і науки України, яке є органом управління Дніпропетровського індустріально-педагогічного технікуму, надало дозвіл щодо укладання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Від відповідача-1, 27.04.2018, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області зазначає, що позивач неодноразово надавав дозволи на продовження договору оренди №12/02-5220-ОД від 01.04.2013, з урахуванням пропозицій Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Отже позивач був обізнаний про існування спірного договору оренди та про мету використання майна, яке передано в оренду. Окрім того, відповідач-1 просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.05.2018 від прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності. Згідно з даного клопотання прокурор зазначив, що звернення з позовом обумовлено необхідністю поновлення інтересів держави, захист яких належним чином не здійснювався Міністерством освіти і науки України. Міністерство Освіти і науки України як уповноважений орган, починаючи з 2009 року (моменту укладення спірного договору) не виявило порушення вимог законодавства при його укладенні та з позовом про визнання спірного договору оренди недійсним до суду не зверталось. Розбіжність між інтересами держави та інтересами органів державної влади має місце, як у випадку використання останніми своїх повноважень поза межами встановленими законом, так і у випадку недобросовісного виконання ними своїх обов'язків, у тому числі щодо захисту інтересів держави в судовому порядку. Невжиття уповноваженим органом протягом строку позовної давності заходів щодо поновлення інтересів держави в судовому порядку і є доказом нездійснення або неналежного здійснення ним захисту інтересів держави. Враховуючи, що прокурор вимушений захищати інтереси держави за умови їх неналежного захисту уповноваженим органом, пропуск строку позовної давності в даному випадку є виправданим, а причини пропуску строку очевидними та поважними.

Відповідач 07.06.2018 вдруге звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, яка є підставою для відмови у задоволенні позову. Регіональне відділення зазначає, що Міністерство освіти і науки України не тільки надало дозвіл на укладання договору оренди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а й було обізнане про мету використання вищевказаного майна, що підтверджується листами Регіонального відділення.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 11.06.2018 надані письмові пояснення відповідно до яких відповідач-1 просить суду закрити провадження у справі № 904/1406/18 відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмета спору, враховуючи те, що предметом спору був договір оренди від 01.04.2013 №12/02-5220-ОД, який є розірваним, а майно повернуто за актом приймання-передачі. Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на підставі листа Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 25.05.2018 б/н та акту приймання-передачі від 24.05.2018 розірвано договір оренди нерухомого майна від 01.04.2013 № 12/02-5220-ОД, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з 25.04.2018. Відділом орендних відносин Регіонального відділення знято з контролю договір оренди нерухомого майна від 01.04.2013 № 12/02-5220-ОД та внесено відповідні зміни до бази ІППС "Етап-Оренда".

11.06.2018 представник прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі №904/1406/18 у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме після відкриття провадження у справі відповідачем-2 звільнено та за актом приймання-передачі від 24.04.2018 повернуто балансоутримувачу - Дніпропетровському індустріально-педагогічному технікуму предмет спору - вбудоване нежитлове приміщення площею 26,00 кв.м., розташоване на першому поверсі п'ятиповерхового будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, 30. Відповідачем-1 видано наказ від 17.05.2018 щодо припинення (розірвання за взаємною згодою сторін) договору оренди вищезазначеного приміщення з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Також представник прокуратури просить суд повернути з Державного бюджету на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" прокуратурі Дніпропетровської області сплачений судовий збір у сумі 3 524,00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/1406/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дніпропетровський індустріально-педагогічний технікум та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.04.2018. У судовому засіданні 26.04.2018 розгляд справи відкладався до 22.05.2018, у судовому засіданні 22.05.2018 - до 30.05.2018 та у судовому засіданні 30.05.2018 - до 11.06.2018.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України (яка кореспондується зі ст. 236 Цивільного кодексу України) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За змістом ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Із правової природи такого зобов’язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна – "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

У справі, що розглядається, позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов’язання за спірним договором є припиненими.

Таким чином, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі №918/144/15 (3-1143гс15).

Враховуючи викладене, провадження у справі №904/1406/18 підлягає закриттю.

Частинами третьою та четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За подачу позовної заяви Прокуратурою Дніпропетровської області сплачено судовий збір у сумі 3 524,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №676 від 27.03.2018, яке наявне в матеріалах справи (а.с.20).

Відповідно до п. 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи вищевикладені обставини, судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Прокуратурі Дніпропетровської області сплачений у сумі 3 524,00 грн.

Керуючись ст. 130, п. 2 ч.1 ст. 231, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №904/1406/18 за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області; до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дніпропетровський індустріально-педагогічний технікум про визнання недійсним договору оренди приміщення навчального закладу та зобов'язання звільнити та повернути приміщення.

Повернути Прокуратурі Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) з Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Соборному районі м. Дніпра Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030101, код ЄДРПОУ Господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030101) судовий збір у розмірі 3 524,00 грн., сплачений платіжним дорученням №676 від 27.03.2018. Оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи №904/1406/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 11.06.2018.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 12.06.2018.

Суддя ОСОБА_5