Рішення № 74599649, 21.05.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/677/16-ц

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі - Ясеновенко К.О.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Науменко О.В.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_6, про визнання дій щодо збільшення відповідальності поручителя протиправними та припинення договору поруки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_6, про визнання дій щодо збільшення відповідальності поручителя протиправними та припинення договору поруки.

В обґрунтування позову зазначив, що він виступає поручителем за договором поруки, який було укладено в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, позичальником за яким є ОСОБА_6 Відповідач протягом виконанням позичальником кредитного договору, в односторонньому порядку без погодження позичальника та поручителя збільшив фіксовану відсоткову ставку, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оголосивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 23.10.2006 між сторонами укладено договір поруки № 95-04/303/1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23.10.2006, укладеним між банком та ОСОБА_6, відповідно до умов якого банком надано у тимчасове користування кошти в сумі 75000 доларів США під фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 14% річних з кінцевим строком погашення 23.10.2016.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.

Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК є сукупність двох умов - внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін (постанова Верховного Суду України від з лютого 2014р. у справі № 6-160цс15).

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК (Постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі № 6- 160цс13).

При вирішенні справ цієї категорії судам рекомендується керуватися позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6- 20цс11 від 21 травня 2012 p., згідно з якою збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Подібна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012p. у справі № 6-18цс11; 18 червня 2012р. у справі № 6-73цс12.

Також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Належною є згода поручителя у формі додаткової угоди до договору поруки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою постанові від 5 лютого 2014 р. у справі за № 6-152цс13, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК України.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до п.1.4.1.5.2. кредитного договору банк направляє позичальнику мотивоване рішення про підвищення процентної ставки не менше ніж за 5 банківських днів до початку місяця, в якому процентна ставка підвищується.

Відповідно до п.6.3 кредитного договору всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути складені у письмовій формі та підписані сторонами, такі зміни додаються до кредитного договору та складають його невід'ємну частину.

Враховуючи те, що доказів того, що між банком та позичальником укладались додаткові угоди, зміни чи доповнення до кредитного договору в результаті укладення яких збільшувався би обсяг відповідальності поручителя без його на те згоди суду надано не було, то суд приходить до висновку про відмову у позові.

При цьому будь-яких інших фактичних даних, які б вказували на наявність обставин, визначених ч. 1 ст. 559 ЦК України, стороною позивача також не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа ОСОБА_8, про визнання поруки припиненою - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя В.А. Писанець