Ухвала суду № 74599100, 11.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року м. Київ

Справа № 761/4137/17

№ апеляційного провадження: № 06.115/796/236/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,

розглянувши питання ухвалення додаткового судового рішення за клопотанням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ВолковаОлександра Юрійовича, третя особа - Національний банк України, про скасування рішення щодо визнання правочину нікчемним та визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно до п. 8, ч. 1 Розділу ХІІІ (Прикінцеві та перехідні положення) ЦПК України у редакції Закону № 147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», зазначене у наказі від 01 червня 2016 року № 42/2, в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) щодо виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (код ЄДРПОУ 39841850) по перерахуванню коштів на рахунки ОСОБА_2 на загальну суму 103 697,70 грн.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» включити до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2, який має право на відшкодування коштів у розмірі 103 697,70 грн., які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський», та подати такий перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із таким рішенням суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолій Б.В. подав апеляційну скаргу в якій просив заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові (а.с.141 зворот).

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича задоволено частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю., третя особа: Національний банк України, про скасування рішення щодо визнання правочину нікчемним та визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.157-161).

11 травня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшло клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. про розподіл судових витрат.

В обґрунтування заяви Смолій Б.В. зазначив, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове судове рішення, всупереч вимогам статті 141 ЦПК України, не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, як були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2018 року питання ухвалення додаткового судового рішення призначено до розгляду та вирішено без виклику учасників справи.

Обговоривши підстави поданої заяви, суд вважає її такою, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).

Частиною другою статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

У відповідності до вимог частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Заявник, порушуючи питання розподілу судових витрат, всупереч зазначеним процесуальним вимогам, не наводить будь-яких мотивів застосування даної процесуальної норми, а лише помилково посилається на вимоги ст. 141 ЦПК України.

Оскільки внаслідок апеляційного перегляду провадження у справі закрито, відсутні правові підстави покладати судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, понесені уповноваженою особою Фонду, у розмірі 960 грн. на позивача, оскільки необґрунтованих дій останнього судом не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у клопотанні уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. про покладення понесених витрат по сплаті судового збору на позивача, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 255, 260, 261, 270, 368, 374, 389 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль