Рішення № 74596007, 07.06.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11463/17

Провадження № 2/727/543/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного реєстратора Чернівецької міської ради ОСОБА_3, Чернівецької міської ради, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування запису про право власності,-

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «Приватбанк» посилаючись на те, що в серпні 2017 року під час розгляду Шевченківським районним судом м. Чернівці цивільної справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_2, від свого представника, дізналася про той факт, що відповідачем - державним реєстратором ОСОБА_3, 15.12.2016 року було прийнято рішення № 32931029 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_2, яка складається з двох кімнат заг.пл.49,40кв.м., житл.пл.27,10 кв.м. за Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «Приватбанк», та зареєстровано право власності на зазначену квартиру, яка перебувала у власності ОСОБА_2Г - ? частки та ОСОБА_1 – ? частки, за ПАТ КБ «Приватбанк».

14 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») було укладено Іпотечний договір № E/V-062254-1. За іпотечним договором було забезпечено виконання зобов’язань ОСОБА_2, що випливали з кредитного договору від 14.08.2006року №E/V-062254 з повернення кредиту в розмірі 45 000дол.США у термін 60 місяців до 12.08.2011року. Тобто строк дії іпотечного договору закінчився 12.08.2011року, оскільки він є похідним від кредитного договору.

Відповідно до витягів про державну реєстрацію прав від 22.11.2011року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за двома співвласниками: ОСОБА_2 – ? частки та ОСОБА_1 – ? частки. Право власності по ? частці за кожним із співвласників зареєстровано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.10.2011року.

ОСОБА_1 будучи співвласником ? частки квартири не давала згоди на передачу її в іпотеку та договір не підписувала.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 18.10.2016року, з 14.12.2009р. на квартиру було накладено арешт відповідно до Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була винесена 14.12.2009р. АН054451 старшим державним виконавцем Сарахман П.М.

Згідно з інформаційною довідко. від 08.08.2017р. одержаної Шевченківським районним судом м. Чернівці, ПАТ КБ «Приватбанк» зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру 13.12.2016 року. Рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру та дії щодо реєстрації права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» було вчинено державним реєстратором – відповідачем ОСОБА_3 Підставою реєстрації права власності став іпотечний договір, виданий 14.08.2006р. приватним нотаріусом ОСОБА_4

На час реєстрації права власності на квартиру за ПАТ КБ «Приватбанк», що є відчуженням, у спірній квартири окрім ОСОБА_1 проживала та була в зареєстрована також і малолітня донька власника – ОСОБА_5-М., 10.03.2005р.н.

ПАТ КБ «ПриватБанк» вже скористався судовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2009 року (цивільна справа № 2-2592 2009 рік) було задоволено позов Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (нині Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») до ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_4, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 394 246грн.

Відтак реєстрація права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» в позасудовому порядку є незаконною, оскільки вони не підлягають до задоволення в позасудовому порядку і банк скористався своїм правом на звернення стягнення у один із способів визначених договором іпотеки, визначеного у п.12., а саме – за рішенням суду.

Ці обставини не були враховані державним реєстратором при вчиненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Документом, який підтверджує факт настання або ненастання події, з якими закон/договір іпотеки пов’язує можливість переходу права власності на предмет іпотеки, має в обов’язковому порядку вимагатися державним реєстратором в силу наведених приписів законодавства, і державна реєстрація може здійснюватися виключно за умови подання такого документа, незалежно від подання інших документів, що наведені у ст.10, ст.27 Закону України України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Для з’ясування обставин порушення строків погашення кредиту та відсотків за його користування державний реєстратор мав вимагати оригінали документів, що підтверджують факт порушення умов кредитного договору, зокрема: оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Але ОСОБА_3 рішення про реєстрацію переходу права власності на квартиру прийняла за відсутності документів, які підтверджують факт порушення умов кредитного договору.

Удержавного реєстратора були відомості про те, що на квартиру був накладений арешт з 14.12.2009року, не пов'язаний із реєстрацією обтяження при укладенні договору іпотеки, який є чинний до цього часу і він не був знятий, отже є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Але докази вручення вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 – яка є боржником та іпотекодавцем, згідно договору іпотеки, у реєстратора були відсутні.

В рекомендованому повідомленні відсутні відомості про вручення ОСОБА_2 рекомендованого листа від банку, так як і відсутні відомості про те, що банком взагалі направлялася будь-яка вимога про повернення боргу та попередження про звернення стягнення, так як опис вкладення до поштових конвертів відсутній.

Позивач ОСОБА_2Г зазначала, що не зареєстрована та не проживає ні у спірній квартирі АДРЕСА_5, ні по вул. Південно-Кільцевій 4а/118, і банку про це було відомо – отже вона не одержувала та не могла одержати ніяких повідомлень із банку з попередженням про звернення стягнення на квартиру шляхом визнання права власності.

Отже, оскільки ОСОБА_2 – яка є боржником та іпотекодавцем, не одержувала ніяких повідомлень від ПАТ КБ «Приватбанк», вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержаителя, не були виконані, а тому у державного реєстратора не було документів, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя.

Рішення та дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру, власниками якої були ОСОБА_2 – ? частки та ОСОБА_1 – ? частки, за ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки, що фактично було відчуженням нерухомого майна на користь банку є незаконними, оскільки - були вчинені з порушенням прав малолітньої дитини на проживання у квартирі та без згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається із умов кредитного договору від 14.08.2006року та договору іпотеки від 14.08.2006р., квартира АДРЕСА_6, була передана в заставу за споживчим кредитом (п.1.2) , наданим в іноземній валюті та не перевищує площу у 140кв.м., оскільки площа квартири становить – 49,40кв.м.

Оскільки власник ? частки квартири ОСОБА_1 є майновим поручителем – іпотекодавцем (навіть якщо вона не була обізнана з тим, що квартира перебуває в іпотеці), квартира має площу меншу ніж 140-кв.м., була передана на забезпечення споживчого кредиту наданого у валюті, на неї поширюється дія закону України ««Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно з умовами кредитного договору, зокрема п.1.2., кредит видавався на споживчі цілі. Претензійним листом про односторонню зміну умов кредитного договору банк пред’явив ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення боргу у термін до 18.07.2008року, яку ОСОБА_2 одержала, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже банк використав своє право на зміну умов кредитного договору, змінивши термін повернення усього кредиту, визначивши його як таким, що настав 18.07.2008року.

Строк виконання зобов’язання визначений 13.08.2011роком, але право власності за ПАТ КБ «Приватбанк» було зареєстровано державним реєстратором ОСОБА_3 - 15.12.2016року, тобто з пропуском строку позовної давності.

А тому просили відновити порушене право власності на квартиру, визнавши протиправним рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Чернівецької області ОСОБА_3 від 15.12.2016року індексний номер 32931029, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_7, яка складається з двох кімнат заг.пл.49,40кв.м., житл.пл.27,10 кв.м. за Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «Приватбанк», номер запису про право власності 18037774 та скасувати запис про право власності №18037774, який був внесений державним реєстратором Чернівецької міської ради Чернівецької області ОСОБА_3 на підставі рішення від 15.12.2016року індексний номер 32931029, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_7, яка складається з двох кімнат заг.пл.49,40кв.м., житл.пл.27,10 кв.м. за Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «Приватбанк».

Представник позивачів в судове засідання не з’явилась, просила розглянути справу в її відсутність, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, просила розглянути справу в її відсутність, позов не визнала, надала відзив на позовну заяву у якому зазначила, що її дії були правомірними і вона діяла відповідно до вимог закону.

Представник відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

Представник Чернівецької міської ради в судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи в його відсутність, просив ухвалити рішення згідно з чинним законодавством.

Дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позов підлягало задоволенню частково.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №Е/V062254 від 14 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 45000дол.США строком до 12 серпня 2011 року, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки за користування цим кредитом. Згідно п.1.2. договору - кредит наданий на споживчі цілі.

На забезпечення виконання зобов'язання між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено Іпотечний договір № E/V-062254-1 від 14 серпня 2006 року, за яким передано в іпотеку банку належну позивачеві на праві приватної власності двохкімнатну квартиру № 23 за адресою вул. Воробкевичп Сидора, 9 в м. Чернівці, загальною площею 49,40кв.м. в тому числі житловою 27,10кв.м.

Встановлено, що боржником належним чином не виконувалися умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2009 року (цивільна справа № 2-2592 2009 рік) було задоволено позов Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (нині Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») до ОСОБА_2 та звернуто стягнення за кредитним договором від 14 серпня 2009року укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 заборгованість за яким становить 49 530,47 доларів США або 377 263,68грн. на квартиру за адресою: АДРЕСА_8, загальною площею 49,40кв.м. Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 394 246грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.11.2010року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про примусове виселення та звільнення займаного приміщення. Вирішено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення винесене заочно.

23 грудня 2010року на виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист №2-3428 2010р. 26.01.2011р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання зазначеного виконавчого листа.

21 липня 2011року Шевченківським районним судом м. Чернівці, справа №2-П-49/11 винесена ухвала про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.11.2010року та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

24 листопада 2011року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці частково задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про примусове виселення та звільнення займаного приміщення. Виселено ОСОБА_2, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з вказаного приміщення. Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 15 лютого 2012 року, зазначене рішення залишено в силі.

15 лютого 2012 року ОСОБА_2 знята з реєстрації за місцем проживання за адресою м. Чернівці. вул. Воробкевича 9/23.

23 жовтня 2001 року, згідно паспортних даних, ОСОБА_2 знята з місця реєстрації за адресою вул. Південно-Кільцева, 4а/118, гуртожиток.

Згідно з витягами про державну реєстрацію прав № 332135753 та № 32135477 від 22.11.2011р. за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по ? частці за кожною на квартиру №23 по вул. Воробкевича Сидора у м. Чернівці, відновідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.10.2011р., справа №2-1923/11.

Відповідно до довідки ПП «Ремжитлосервіс» від 21.09.2017 року у квартирі АДРЕСА_7, зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 з 04.08.2015року та її донька ОСОБА_5-М., ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.08.2015року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно № 93901357 від 08.08.2017р., одержаної Шевченківським районним судом м. Чернівці вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора - ОСОБА_3, 15.12.2016 року було прийнято рішення № 32931029 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_7 за Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «Приватбанк». Підставою виникнення права власності на квартиру у ПАТ КБ «ПриватБанк» є іпотечний договір, укладений між сторонами 14 серпня 2006р.

З цієї ж довідки, в розділі актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, вбачається, що 14.12.2009р. на квартиру накладено арешт відповідно до Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була винесена 14.12.2009р. АН054451 старшим державним виконавцем Сарахман П.М., номер запису про обтяження 18037868.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Як вбачається із умов іпотечного договору, погоджений сторонами, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки визначений п.12.договору.

Згідно з пунктом 12 Іпотечного договору Іпотекодержатель за своїм вибором застосовує один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотекита задоволення вимог Іпотекодержателя: п.12.1. - за рішенням суду; п.12.2. – на підставі виконавчого напису нотаріуса; п.12.3. – згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд вважає, що за змістом Закону України «Про іпотеку» та погодженого сторонами іпотечного договору іпотекодержатель може скористатися лише одним із наведених вище способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» вже скористався судовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ці обставини не були враховані державним реєстратором при вчиненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, а тому реєстрація права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» в позасудовому порядку є неправомірною.

Крім цього, державним реєстратором не було дотримано вимог в частині отримання доказів іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень.

Приписами ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 3. ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Державний реєстратор:1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

Згідно з ч. 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015р. №1127, в редакції станом на 23.08.2016р., зокрема п. 40, визначає, що Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком. Пунктом 14 ст.27 Закону визначено, що окрім іншого Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підстав інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127(далі - Порядок) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, окрім встановлення факту щодо переходу такого права до іпотекодержателя, з'ясуванню підлягають обставини, що підтверджують: 1) факт надсилання іпотекодержателем іпотекодавцеві вимоги про усунення порушень, 2) факт отримання іпотекодавцем вказаної вимоги, а також 3) докази того, що завершився 30-денний строк з моменту отримання іпотекодавцем зазначеної вимоги.

Документом, який підтверджує факт настання або ненастання події, з якими закон/договір іпотеки повязує можливість переходу права власності на предмет іпотеки, має в обов’язковому порядку вимагатися державним реєстратором в силу наведених приписів законодавства, і державна реєстрація може здійснюватися виключно за умови подання такого документа, незалежно від подання інших документів, що наведені у ст.10, ст.27 Закону України України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Для з’ясування обставин порушення строків погашення кредиту та відсотків за його користування державний реєстратор повинен вимагати оригінали документів, що підтверджують факт порушення умов кредитного договору, зокрема: оригінал кредитного договору та засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів, які слугували підставою для прийняття державним реєстратором ОСОБА_3, рішення про реєстрацію переходу права власності на квартиру державний реєстратор прийняла за відсутності документів, які підтверджують факт порушення умов кредитного договору та відсутності доказів одержання іпотекодавцем та боржником ОСОБА_2, письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень

З матеріалів справи вбачається, що банк 11.10.2016 року направляв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором за наступними адресами: ОСОБА_2 – м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 4а/ кв.118, гурт., ОСОБА_1 – АДРЕСА_9.

Повідомлення про вручення поштового відправлення (вимоги банку про усунення порушень), ОСОБА_2 відсутні.

Крім цього, з копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що вона з 23 жовтня 2001 року знята з місця реєстрації – за адресою вул. Південно-Кільцева, 4а/118, гуртож., а з довідки АДБ вбачається, що з 15 лютого 2012 року ОСОБА_2 знята з реєстрації за місцем проживання за адресою м. Чернівці. вул. Воробкевича 9/23.

Отже державна реєстрація за банком права власності на квартиру за неподання для цього передбачених п.61 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 10 та 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому рішення державного реєстратора від 15.12.2016року №32931029 про реєстрацію права власності є протиправним.

Окрім того суд враховує наступне. Згідно з п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє кредитодовцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, і у системному зв’язку з самою ч.11 ст.11 зазначеного закону (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Кредит видавався на споживчі цілі. Згідно претензійного листа про односторонню зміну умов кредитного договору банком «Приватбанк» пред’явив ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення боргу у термін до 18.07.2008року, яку ОСОБА_2 одержала, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже банк використав своє право на зміну умов кредитного договору, змінивши термін повернення усього кредиту, визначивши його як таким, що настав 18.07.2008року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстр у речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, від 15.12.2016р., одержаної ОСОБА_3, індексний номер 75849084 вбачається, що строк виконання зобов’язання визначений 13.08.2011роком.

Право власності за ПАТ КБ «Приватбанк» було зареєстровано державним реєстратором ОСОБА_3 - 15.12.2016року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Статтею 266 ЦК України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у зв’язку із порушенням кредитних зобов’язань, строк давності за якими минув, є незаконним, і будь-які вимоги кредитора іпотекодержателя щодо усунення порушень основного зобов’язання, строк давності за яким минув, в позасудовому порядку не підлягають задоволенню.

Статтею 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч.1). Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років та фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків. (ч.3, ч.4).

Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р., зокрема, ст.18, передбачено, що діти – члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власниками або наймачами. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні та купівлі нового житла. Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 629-VIII від 16.07.2015, який був і є чинним, визначено, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що державним реєстратором при вчинені державної реєстрації прав на нерухоме майно не було враховано ті обставини, що у квартирі зареєстрована та проживає малолітня дитина, тому при вчинення будь-яких дій щодо житлового приміщення, право на користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, який у державного реєстратора був відсутній, а також дію мораторію на стягнення майна громадян. Згідно умов кредитного договору від 14.08.2006року та договору іпотеки від 14.08.2006р., квартира АДРЕСА_5, була передана в заставу за споживчим кредитом (п.1.2) , наданим в іноземній валюті., не перевищує площу у 140кв.м., оскільки площа квартири становить – 49,40кв.м., отже на неї поширюється дія мораторію, а тому державний реєстратор прийняв рішення щодо реєстрації права власності на квартиру, з порушенням зазначеного вище закону, що є протиправним.

У відповідності до вимог ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином оскаржуване рішення державного реєстратора підлягає скасуванню.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню тільки щодо відповідачів – Чернівецької міської ради та ПАТ КБ «Приватбанк», які є юридичними особами, а щодо державного реєстратора ОСОБА_3 не підлягає задоволенню оскільки в цій ситуації ОСОБА_3 діяла не як фізична особа, а як посадова особа органу місцевого самоврядування – працівник Чернівецької міської ради.

На підставі викладеного та керуючись:ст.10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.35,36,37 Закону України «Про іпотеку», ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р., ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині позовних вимог до Чернівецької міської ради, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання рішення державного реєстратора протиправним, скасування запису про право власності задовольнити.

Визнати протиправним рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Чернівецької області ОСОБА_3 від 15.12.2016 року індексний номер 32931029, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_10, яка складається з двох кімнат загальною площею 49,40 кв.м., житловою площею 27,10 кв.м. за Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «Приватбанк», номер запису про право власності 18037774 та скасувати його.

Скасувати запис про право власності №18037774, який був внесений державним реєстратором Чернівецької міської ради Чернівецької області ОСОБА_3 на підставі рішення від 15.12.2016 року, індексний номер 32931029, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_10, яка складається з двох кімнат загальною площею 49,40кв.м., житловою площею 27,10 кв.м. за Публічним Акціонерним Товариством Комерційний банк «Приватбанк».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 01.06.2018 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: