Рішення № 74594441, 05.06.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4302/17

Провадження № 2/643/566/18

05.06.2018 р. м. Харків

Місцевий суд Московського району міста Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., за участю секретаря Арістової І.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання на момент відкриття спадщини та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, -

встановив:

До суду 30 березня 2017 року з позовною заявою звернулась ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_6, у якій, з урахуванням уточнень, просить суд встановити факт постійного проживання позивачки ОСОБА_3 із спадкодавцем, її батьком ОСОБА_7, який помер 10.05.2012 р., на час відкриття спадщини за законом у АДРЕСА_1, та визнати за ОСОБА_3 право власності на частину спадщини за законом, а саме на 2/12 частини квартири АДРЕСА_2, після померлого 12.05.2012 р. ОСОБА_7 (батька позивачки).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з липня 2010 року і по теперішній час вона фактично постійно проживала разом із своїм батьком ОСОБА_7, який помер 10.05.2012 р., бабусею ОСОБА_8, яка померла 13.03.2015 р., та чотирма малолітніми дітьми ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, у квартирі АДРЕСА_3.

Позивачка, маючи малолітніх дітей, проживала з батьком та бабусею однією сім’єю, вони вели спільне домашнє господарство, вирішували разом усі сімейні справи. Позивачка, маючи на руках малолітніх дітей, одна, без допомоги інших спадкоємців, доглядала хворого батька та прикуту до ліжка бабусю, яка 12.02.2013 р. залишила заповіт на належну їй частину квартири на позивачку. Батько у 2010 році звертався до паспортистки з проханням зареєструвати доньку за його адресою, але йому було відмовлено із-за відсутності у нього свідоцтва про право на спадщину після померлого дідуся. У зв’язку з тим, що позивачка на той час була вагітною і їй необхідний був документ про реєстрацію місця проживання для отримання державної допомоги, її бабуся по материнській лінії ОСОБА_13 13.09.2011 р. зареєструвала онуку за місцезнаходженням своєї земельної ділянки по вул. Гагаріна, 9, с. Білоусове, Коломацького району Харківської області, у будинку не придатному для проживання, де позивачка не проживала жодного дня, тому що будинок був повністю зруйнований після пожежі, яка сталася у 2007 році.

Після смерті батька позивачка вважала себе такою, що прийняла спадщину, тому що фактично проживала з батьком однією сім’єю, особисто не зверталася до нотаріуса у передбачений законом строк. Вже після смерті бабусі сестра позивачки ОСОБА_4, враховуючи щільну зайнятість позивачки з дітьми висловила згоду на оформлення спадщини на них двох, пообіцяла самостійно оформити усі необхідні документи для цього, а коли всі документи будуть готовими вони разом підуть до нотаріуса, а потім продадуть квартиру, поділять кошти і куплять позивачці маленький будиночок у с. Дергачі, де проживають сестра та їх матір. Довірившись сестрі, погодившись на її пропозицію, позивачка віддала їй оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, технічний паспорт, свідоцтва про смерть батька, бабусі та діда, та інші документи. Коли пройшов деякий час сестра пояснила позивачці, що для оформлення спадщини необхідний додатковий час із-за виявлених боргів батька у сумі 3849,99 грн. перед Приватбанком, які вона пообіцяла погасити самостійно, щоб зняти арешт з квартири, і що при наявності згоди між спадкоємцями строк, встановлений ст. 1270 ЦКУ, не має значення, саме тому позивачка чекала, коли сестра завершить оформлення усіх документів і вони разом підуть до нотаріуса.

Третій спадкоємець – син померлого батька ОСОБА_5, який проживає у Росії зі своєю матір’ю (першою дружиною ОСОБА_7В.) з двох років, вважається таким, що прийняв спадщину, тому що у продовж шести місяців після смерті батька, а саме 17.07.2012 р. подавав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Тобто позивачка була впевненою, що факт проживання у квартирі та наявність згоди між спадкоємцями, надає їй право на оформлення права на частину спадщини. Але у квітні 2016 року ОСОБА_4 повідомила позивачці, що хазяйкою квартири є вона одна, і намагалася вперше виселити позивачку з дітьми із квартири, але їй завадили сусіди. Після цієї сварки з сестрою, коли позивачка дізналася про обман сестри та виникнення спору між ними, позивачка 17 травня 2016 р. звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка 17.05.2016 р. роз’яснила, що позивачка, яка має реєстрацію місця проживання не за місцем проживання батька та яка не подавала у продовж встановленого строку заяви про прийняття спадщини, вважається такою, що не прийняла спадщину, а тому має право звернутися до суду із позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, що стало приводом для подачі відповідного позову, у якому апеляційною інстанцією позивачці було відмовлено у наданні додаткового строку для прийняття спадщини із-за незалучення до участі у справі третього спадкоємця ОСОБА_5. Після чого позивачка 23.11.2017 р. вдруге звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_6 із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на факт постійного проживання у спірній квартирі на день смерті батька, на яку отримала Постанову від 24.11.2017 р. про відмову у видачі Свідоцтва, яка була обґрунтована відсутністю позивачки у довідці КП «Жилкомсервіс» від 24.09.2013 р., яка згідно законодавству, що регулює нотаріальну діяльність, є документом, що підтверджує факт проживання у квартирі лише зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_7.

Саме невідповідність фактичного місця проживання позивачки з дітьми їх зареєстрованій адресі, яку можливо вирішити лише у судовому порядку, та невизнання відповідачкою права позивачки на спадщину, і стало приводом для подачі позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 висловив свої заперечення на позов ОСОБА_3, вважаючи його безпідставним, посилаючись на те, що позивачкою пропущено строк давності, встановлений законом, а факт постійного проживання у квартирі нічим не підтверджується. Крім того, ОСОБА_2 у своєму відзиві обґрунтовує свої заперечення, посилаючись на наявність у паспорті позивачки відмітки про зареєстроване місце проживання, що, на думку відповідача, унеможливлює розгляд цього питання судом. Крім того, відповідач посилається на упередженість свідків позивача та на факт реєстрації народження старшої доньки позивачки Шелестівською сільською радою Коломацького району, тобто за зареєстрованим місцем проживання позивачки. Відповідач зазначає, що докази, надані позивачем, підтверджують непридатність будинку № 9 по вул. Гагаріна с. Білоусове для проживання лише з 2016 року, а не на день смерті спадкодавця, який помер 10.05.2012 р., тому відповідач вважає, що позивачка з дітьми на день смерті спадкодавця на 10.05.2012 р. фактично проживала за місцем реєстрації у буд. № 9 по вул. Гагаріна с. Білоусове Коломацького району.

Щодо посилань відповідача на упередженість свідків, то позивач вважає такі доводи необґрунтованими та нічим не підтвердженими, тому що законодавством не встановлено обмежень щодо виклику свідків у зв’язку з тим, що вони давали ті ж самі показання стосовно факту постійного проживання позивачки з дітьми у спірній квартирі з 2010 року по теперішній час по іншій судовій справі. Законодавством також не встановлюється обмежень для виклику свідків у зв’язку з наявністю родинних або інших зв’язків між самими свідками або між свідком та стороною у справі, головне, щоб свідки навали правдиві свідчення стосовно обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, і про які свідки обізнані безпосередньо.

Відповідачем ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_3, в якому зустрічний позивач просить визнати за нею право власності на 2/9 частини квартири №96 по вул. Бучми (раніше Уборевіча) буд. 42-А у м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_7, який помер 10.05.2012 року.

Зустрічний позов ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що вона не має можливості отримати Свідоцтво про право на спадщину із-за відсутності правовстановлюючих документів, які знаходяться у її брата ОСОБА_5, який проживає у Росії, тому зустрічний позивач вважає їх втраченими. Частину спадщини, а саме 2/9 спірної квартири, зустрічний позивач обґрунтовує тим, що її сестра ОСОБА_3, пропустивши встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини без поважних причин, втратила право на спадщину після смерті їх батька, тому 2/3 частина квартири, яка належала на праві власності їх батьку, повинна бути поділеною в рівних долях не на чотирьох спадкоємців, а лише на трьох: ОСОБА_5, сина померлого батька, який прийняв спадщину шляхом подачі відповідної заяви у встановлений строк; ОСОБА_4, яка прийняла спадщину будучі неповнолітньою на день смерті батька та ОСОБА_8, мати померлого ОСОБА_7, яка на час відкриття спадщини фактично проживала разом із сином, відповідно по 2/9 частині. Крім того, у зустрічному позові ОСОБА_4 зазначає, що первісний позивач не зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину і не отримувала Постанови нотаріуса про відмову у видачі такого свідоцтва, тому, за думкою зустрічного позивача, ОСОБА_3 обрано невірний спосіб захисту свого інтересу.

Первісний позивач, заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_4, посилається на недоведеність факту втрати правовстановлюючих документів на спірну квартиру, та на спростування цього факту посиланням самого зустрічного позивача на факт існування та знаходження цих документів у іншого спадкоємця ОСОБА_5, який проживає у Росії, тобто мається можливість їх повернення або відновлення (отримання дублікатів). Крім того, зустрічним позивачем не додано до позову копії її заяви до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину та Постанови нотаріуса про відмову у видачі такого свідоцтва. Додана до позову копія відповіді нотаріуса ОСОБА_6 від 07.08.2017р. на заяву ОСОБА_4 від 03.08.2017 р. про надання запитів на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на спірну квартиру, підтверджує факт існування правовстановлюючих документів і їх знаходження у ОСОБА_5, тобто, спростовується факт втрати документів. Тому, первісний позивач зазначає, що ОСОБА_4 не має ніяких перешкод для оформлення спадщини у встановленому законом нотаріальному порядку після завершення розгляду судових справ.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву, з урахуванням уточнень, підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на доводи, викладені у письмовому відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав вимоги зустрічного позивача і висловив свої заперечення за вимоги первісного позивача, які були зазначені у відзиві та зустрічному позові.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 17.03.1998 р. Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, реєстраційний №5А-98-119892, зареєстрованому в ДКП Харківське міське бюро технічної інвентаризації 23.03.1998 р. за р.№ П-5-34810, квартира АДРЕСА_4 (нині Бучми) у місті Харкові була приватизована і належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у рівних долях, по 1/3 частині кожному (а.с.160, т. I)

ОСОБА_15 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 28.10.216 р. № 00017263247 ОСОБА_14 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_7, спадкодавця по справі (а.с.24, т. I).

17 серпня 2002 року помер ОСОБА_14, актовий запис №2390 від 17.08.2002 р. (а.с.158, т. I)

ОСОБА_15 дублікату Свідоцтва про право на спадщину за законом р№2-715, від 25.05.2006 р., виданого 19.11.2012 р. 11-ю Харківською Державною нотаріальною конторою, р№1-44/11, спадкоємцем майна, а саме 1/3 частини АДРЕСА_5, померлого 17.08.2002 р. ОСОБА_14, є в цілому його син ОСОБА_7, в тому числі з урахуванням ? частки спадкового майна, від якого відмовилася дружина померлого ОСОБА_8 (а.с.176, т. I).

Наведені обставини підтверджуються витребуваними за ухвалою суду матеріалами спадкової справи №7-2012, заведеної приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 до майна померлого 10.05.2012 р. ОСОБА_7 (а.с.154-181, т. I)

ОСОБА_15 Інформаційної довідки з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.10.2016 р. № 70355727, 2/3 квартири належать на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_7 (батьку позивачки) та ОСОБА_8 (бабусі позивачки) у рівних долях, та 1/3 частина квартири належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_7 (батьку позивачки). Тобто, ОСОБА_7 належала 2/3 частина спірної квартири (а.с.35, т. I).

12.02.2013 р. ОСОБА_8 складено заповіт на користь онуки ОСОБА_3 (а.с.33-34, т. I)

10.05.2012 р. помирає ОСОБА_7 (а.с.31, т. I), який є батьком трьох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (Свідоцтво про народження, видане 07.02.10998 г. Палацом Новонароджених м. Харкова, актовий запис 989 (а.с.157, т. I); ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 (Свідоцтво про народження, видане 23.12.1992 р. Палацом Новонароджених м. Харкова, актовий запис 6253, (а.с.23,т.I) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 (Свідоцтво про народження І-ВЛ №060304, видане 22.10.1997 р. Міським відділом реєстрації актів громадського стану м. Харкова, актовий запис 3433 (а.с.180, т. I).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем померлого ОСОБА_7 є також його мати ОСОБА_8 (а.с.24, 166, т. I)

Тобто, спадкоємцями за законом після померлого 10.05.2012 р. ОСОБА_7 є його мати та троє дітей.

ОСОБА_15 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

ОСОБА_8 на момент смерті сина проживала разом з ним (а.с.166, т. I), від спадщини не відмовлялась, тому відповідно до ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину. Від спадщини не відмовлялася та заяву на видачу Свідоцтва про право власності на спадщину не подавала.

ОСОБА_5 у продовж встановлених законом шести місяців подав заяву до приватного нотаріуса ОСОБА_6 про прийняття спадщини, тому вважається таким, що прийняв спадщину. (а.с.155, т. I).

ОСОБА_4 на момент смерті батька була неповнолітньою (15 років) (а.с.158, т.I), тому відповідно до ч.4 ст.1268 ЦКУ вважається такою, що прийняла спадщину.

03.08.2017 р. ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_6 із заявою про надання запитів про отримання дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру у зв’язку з їх втратою, на що листом приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 07.08.2017 р. №162/02-14 було відмовлено, посилаючись на відсутність факту втрати правовстановлюючих документів (а.с.204, т. I). Заяву про видачу Свідоцтва про право власності на спадщину ОСОБА_4 не подавала.

ОСОБА_15 Свідоцтва про смерть, виданого 28.10.2016р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову РСХМУЮ актовий запис № 5718, громадянка ОСОБА_16, бабуся позивачки, померла 13 березня 2015 року (а.с.32, т. I).

Рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 р. № 12/15 «Про перейменування об’єктів топоніміки міста Харкова» вулицю Командарма Уборевіча було перейменовано у вулицю Бучми (а.с.200, т. I).

Первісний позивач, у шестимісячний строк, встановлений ст. 1270 ЦКУ для прийняття спадщини, і який сплив 11.11.2012 р., заяву про прийняття спадщини не подавала.

Вперше, первісний позивач звернувся до нотаріуса 17.05.2016 р., на що нотаріус надав роз’яснення, про те, що факт постійного проживання ОСОБА_3 з батьком на день відкриття спадщини не підтверджений документально, згідно Довідці КП «Жилкомсервіс» від 24.09.2013 р. ОСОБА_3 не зареєстрована за місцем проживання батька, заяву про прийняття спадщини у продовж шести місяців не подавала, тому ОСОБА_3 вважається такою, що не прийняла спадщину. За рекомендацією нотаріуса ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини, але рішенням апеляційної інстанції по справі № 643/6475/16-ц було скасовано рішення першої інстанції, яким було задоволено позов, із-за незалучення до участі у справі ОСОБА_5, ще одного спадкоємця. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24.05.2017 р. у справі №643/6475/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 з трьома малолітніми дітьми у АДРЕСА_6 (а.с.24-38, т. ІI).

Вдруге ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса 23.11.2017 р. із заявою по видачу свідоцтва про право власності на спадщину саме на підставі фактичного постійного проживання з батьком на момент його смерті, на яку отримала письмову Постанову нотаріуса від 24.1.2017 р. про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину із-за відсутності у спадковій справі документів, які б підтверджували факт проживання разом із батьком, натомість, згідно даним спадкової справи ОСОБА_3 зареєстрована за іншою адресою: вул. Гагаріна, 9, с. Білоусове Коломацького району Харківської області, тому вважається такою, що не прийняла спадщину (а.с.228, т. I).

Ніхто із спадкоємців Свідоцтва про право на спадщину не отримував. Позивачка від спадщини не відмовлялася.

ОСОБА_3 за паспортним даними з 14.07.2009 р. по 18.08.2011 р. була зареєстрована за адресою: вул. 1-го Травня/провулок Червоного Прапора, буд. 125/37, м. Дергачі Харківської області (за місцем проживання її матері); з 13.09.2011 р. по теперішній час зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 25,26 т.І).

ОСОБА_15 Довідки Коломацького районного сектору Головного Управління Державної Служби Надзвичайних ситуацій України у Харківській області № 570/409 від 27.10.2017 р. у приватному будинку №9 по вул. Гагаріна с. Білоусове Коломацького району Харківської області дійсно 17.05.2017 р. була пожежа (а.с. 196, т.І).

ОСОБА_15 Висновку Коломацького малого комунального підприємства технічної інвентаризації від 19.09.2017 р. № 51 про технічний стан приватного житлового будинку садибного типу, жилий будинок № 9 (літера А-І), два сараї, літери В, Г та забор №3, згоріли при пожежі (а.с. 197, т.І).

ОСОБА_15 Довідки №1131, виданій 23.10.2017 р. виконкомом Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області ОСОБА_3 з чотирма дітьми дійсно зареєстровані за домоволодінням своєї бабусі ОСОБА_13 за адресою: вул. Гагаріна, буд. № 9. с. Білоусове Коломацького району Харківської області, але фактично за даною адресою не проживають (а.с. 195, т.І).

ОСОБА_15 соціального паспорту багатодітної родини, виданого Шелестівською сільрадою Коломацького району 22.08.2017 р., умови проживання позивачки за зареєстрованою адресою є незадовільні (а.с. 199, т.І).

ОСОБА_17 обстеження житлово-побутових умов за адресою: вул. Гагаріна, 9, с. Білоусове Коломацького району, складеному Відділом у справах сім’ї, дітей та молоді Коломацької районної державної адміністрації 29.06.2016 р., будинок не придатний для проживання, а сім’я, яка складається з чотирьох осіб, матері-одиначки та трьох дітей, потребує реєстрації за фактичним місцем проживання (а.с. 40, т.І).

ОСОБА_17 двом довідкам Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Шелестове Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коломацького району» Департаменту охорони здоров’я Харківської обласної державної адміністрації від 26.02.2018 р. всі четверо дітей ОСОБА_3 ніколи не проживали та не проживають у домі № 9 по вул. Гагаріна с. Білоусове Коломацького району за місцем їх реєстрації, у Коломацькому Центрі не обслуговуються, не одержують медикаментів та харчування, а обслуговуються за місцем їх фактичного проживання у м. Харкові дитячою поліклінікою № 13 (а.с. 46,47 т.ІІ).

Доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що старша донька позивачки ОСОБА_9, фактично проживала з дня її народження, тобто ще до смерті ОСОБА_7, у домі № 9 по вул. Гагаріна с. Білоусове Коломацького району, посилаючись у якості доказу на орган державної реєстрації актів цивільного стану, а саме Шелестівську сільську раду Коломацького району Харківської області, яка склала актовий запис № 10 від 12.06.2013 р. про народження ОСОБА_9, не можуть бути взяті до уваги суду, тому що згідно наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2007 р. №1154/5 «Про внесення змін до Правил реєстрації актів цивільного стану в України» реєстрація народження дитини може здійснюватися за місцем проживання одного з батьків, на підставі його заяви, довідки з закладу здоров’я про народження дитини та паспортних даних про зареєстроване місце проживання, та спростовуються медичною карткою дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, в якій зазначено, що дитина обліковується та обслуговується у Комунальному закладі охорони здоров’я «Харківська міська дитяча поліклініка № 13» з 29.12.2011 р. за місцем фактичного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_10 (нині Бучми) м. Харкова (а.с. 65-68, т.ІІ). Крім того, у актовому запису про народження ОСОБА_9 зазначено її місце народження: м. Харків.

ОСОБА_17 показанням свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ОСОБА_3 переїхала жити до батька у спірну квартиру з липня 2010 р (після закінчення школи), проживала з батьком та бабусею однією сім’єю, спільно вели домашнє господарство. За час фактичного проживання у спірній квартирі позивачка народила чотирьох дітей: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_11; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4, які з днів їх народження проживають у спірній квартирі та іншого житла не мають.

Сім’я позивачки, яка складається з п’яти осіб, має статус багатодітної та малозабезпеченої родини, що підтверджується посвідченням БС №107440, виданим Коломацьким управлінням соціального захисту населення 06.07.2016 р., строком дії до 23.12.2029 р. (а.с. 198, т.І)., та соціальним паспортом, виданим 22.08.2017 р. Шелестівською сільською радою Коломакського району Харківської області (а.с. 65, 199, т.І).

Всі четверо малолітніх дітей проживають з дня їх народження по теперішній час з матір’ю у квартирі АДРЕСА_7 (колишня командарма Уборевіча) міста Харкова, що підтверджується показаннями свідків, квитанціями – особовими картками Дитячої поліклініки № 13, в якій обслуговуються діти за місцем їх фактичного проживання, на отримання дитячого харчування, довідкою Коломацького дитячого центру про те, що дійти дійсно зареєстровані у с. Білоусове, але ніколи за даною адресою не проживали, і обслуговуються у дитячій поліклініці № 13 м. Харкова за місцем їх фактичного проживання, довідкою дитячого садочку №79 та квитанціями на часткову оплату комунальних послуг позивачкою після смерті батька та бабусі.

ОСОБА_17 обстеження умов проживання дітей від 17.11.2016 р., від 17.02.2017 р. та від 16.06.2017 р., виданим Службою у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, умови проживання малолітніх дітей з матір’ю за місцем їх фактичного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_12 (колишня Уборевіча) м. Харкова, є задовільнені, за висновками комісії для виховання та розвитку дітей квартира потребує косметичного ремонту та облаштування місць для навчання (а.с. 41, т.І).

Враховуючи зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність аналізу наступних правових норм.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Частиною першою ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

ОСОБА_17 ст. 33 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання.

Виходячи зі змісту ст. 29 ЦКУ, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

ОСОБА_17 ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародним договором, або підставою для їх обмеження.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1223 ЦК України передбачає право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

ОСОБА_17 ст.ст. 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, а у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_17 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто при постійному проживанні зі спадкодавцем спадкоємець може не подавати заяву про прийняття спадщини, а сам факт прийняття ставиться у залежність від відсутності заперечень щодо спадщини у спадкоємця. У такому випадку слід керуватися п. 3.22. Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», який визначає, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем.

У випадку неможливості отримати зазначені документи, єдиним шляхом вирішення такої ситуації є звернення до суду. Так, Відповідно до Постанови пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_17 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

ОСОБА_17 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

ОСОБА_17 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_17 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

ОСОБА_17 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його.

ОСОБА_17 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_17 зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що судом може бути встановлено факти, що мають юридичне значення, тобто такі, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (в порядку окремого провадження).

ОСОБА_17 з ч. 6 ст. 294 ЦПК України у разі наявності спору про право, встановлення факту, що має юридичне значення, повинно розглядатися у порядку позовного провадження.

З огляду на викладене, суд вважає факт постійного проживання ОСОБА_3 з її малолітніми дітьми у квартирі АДРЕСА_8 на момент відкриття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7, який помер 10.05.2012 року, доведеним належними доказами і не спростований відповідачами.

Тому, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦКУ ОСОБА_3 визнається такою, що прийняла спадщину на підставі встановленого судом юридичного факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки позивачка є спадкоємицею першої черги після смерті батька, визнана такою, що фактично проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що дорівнюється до прийняття спадщини, однак за наявності невідповідності її фактичного місця проживання із зареєстрованим місцем проживання, а також враховуючи те, що право ОСОБА_3 на спадщину не визнається її сестрою ОСОБА_4, із-за чого вона не має можливості оформити своє спадкове право у нотаріальному порядку, право власності має бути визнане судом на підставі ст. 392 ЦКУ.

Позивачка на частки інших спадкоємців за законом після смерті батька не претендує. Відповідно до ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Позивачка у продовж восьми років по суті виконувала функції власника по відношенню до спірної квартири, володіла та користувалася квартирою, утримувала її, частково сплачувала за спожиті централізовані комунальні послуги. Позивачка не порушує прав інших спадкоємців на їх частки у спадщині.

Доводи ОСОБА_4, викладені у зустрічному позові, а саме про втрату правовстановлюючих документів на квартиру, що згідно ст. 392 ЦКУ є підставою для визнання права власності, не можуть бути взятими до уваги суду, тому що, по-перше, факт втрати документів не доведений жодним доказом, та спростовується самим зустрічним позивачем та відповіддю нотаріуса від 07.08.2017 р. (а.с. 204,т.І), в якій зазначено, що документи знаходяться у іншого спадкоємця ОСОБА_5, тобто мається можливість їх повернення або відновлення, та, по-друге, зустрічний позивач не звертався до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та не отримував Постанови про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

Після скасування Ухвал суду щодо заборони видавати Свідоцтва про право власності на спадщину за законом на спірну квартиру ОСОБА_4, як є такою що прийняла спадщину, як неповнолітня, у встановлений законом шестимісячний строк, враховуючи що інші спадкоємці не оспорюють її частку на спадщину, має право на отримання свідоцтва про право власності на свою частку спадщини у передбаченому законом нотаріальному порядку.

ОСОБА_17 роз’ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-53/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності, як спосіб захисту, має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦКУ незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Розглядаючи дану цивільну справу, визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходив з того, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вищевикладене дає суду законні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10- 13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання на момент відкриття спадщини та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 із спадкодавцем, її батьком ОСОБА_7, який помер 12.05.2012 р., на час відкриття спадщини у квартирі за адресою: АДРЕСА_9.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/12 частини квартири АДРЕСА_10 після померлого 12 травня 2012 року батька ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1350 грн., тобто по 675 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1 800 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_13, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, паспорт серії МТ046243, місце проживання: 61129, АДРЕСА_9.

Відповідачі: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_14/провулок Національного прапора, 125/37; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_15.

Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, адреса: 61144, АДРЕСА_11.

Суддя: Я.М. Горбунова