Ухвала суду № 74591106, 24.05.2018, Міловський районний суд Луганської області

Справа № 418/314/18

4-с/418/1/18

УХВАЛА

Іменем України

"24" травня 2018 р. Міловський районний суд Луганської області

у складі:головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі Кірічевій К.В.

з участю прдстанвника заінтересованої особи ОСОБА_2

боржника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове скаргу ОСОБА_4 на рішення державного виконавця.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся стягувач ОСОБА_4 з скаргою у якій просить поновити пропущений ним строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження № 55436195 від 21 березня 2018 року яка винесена старшим державним виконавцем Міловського районного відділу ДВС Головного ТУЮ у Луганській області ОСОБА_5.Крім того просить визнати постанову про закінчення виконавчого провадження №55436195 від 21 березня 2018 року протиправною та зобов’язати старшого державного виконавця Міловського районного відділу ДВС Головного ТУЮ у Луганській області ОСОБА_5 відновити виконавче провадження.

Свою скаргу обгрунтовує тим, що на виконання рішення Міловського районного суду Луганської області по цивільній справі № 418/69/17 від 12 травня 2017 року за його позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння або відшкодування його вартості, він отримав виконавчий лист №2/418/45/17 418/69/17 виданий Міловським районним судом Луганської області від 21 вересня 2017 року про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 належне йому рухоме майно: стіл кухонний роздвижний-1 шт, електричний шуруповерт-1 шт,бензопила-1 шт., шланги для поливу-100 м, вулики-14 шт., бджолосімї-10 шт., каністри металеві 20л- 7 шт., каністри платикові 20л.-30 шт., каністри пластикові 10 л-35 шт., запарник корму-1шт., який був поданий до ОСОБА_6 районного відділу ДВС Головного ТУЮ у Луганській області По данному виконавчому листі старшим державним виконавцем Міловського районного відділу ДВС Головного ТУЮ у Луганській області ОСОБА_5 26 грудня 2017 року було відкрито виконавче провадження за № 55436195. Однак він вважає, що рішення суду виконане не в повному обсязі. При особистом зверненні до ОСОБА_6 районного відділу державної виконавчої служби Головного ТУЮ у Луганській області йому повідомляли про вживання всіх необхідних дії В кінці березня 2018 року він отримав постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 березня 2018 року. В даній постанові вказано, про відкриття провадження від 26 грудня 2017 року, боржника ОСОБА_3 було зобов’язано виконати добровільно рішення суду в строк до 10 січня 2018 року. В зазначений строк боржник рішення суду виконав частково, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника ОСОБА_3 був накладений штраф у сумі 1700 гривень та встановлений повторний строк для виконання рішення суду до 25 січня 2018 року. За повторне невиконання рішення суду у відповідності до вимог ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 07 березня 2018 року на боржника ОСОБА_3 накладено штраф у подвійному розмірі у сумі 3400 гривень. 15 березня 2018 року ОСОБА_6 районним відділом ДВС Головного ТУЮ у Луганській області було нраправлено до ОСОБА_6 відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області повідомлення про вчинення боржником ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ознаками злочину, яке передбачено ст. 382 КК України. Слідчим Міловського відділу поліції відомості були вненсені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2018 року за №12018130490000071 . Державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавчен провалдження» було прийнято рішення про закінчення данного виконавчого провадження. 10 квітня 2018 року в ОСОБА_6 районному суді Луганської області при розгляді скарги на бездіяльність слідчого, він дізнався про те, що кримінальне провадження за ст. 382 КК України постановою слідчого Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_7 було закрито 26 березня 2018 року. В той же день він дізнався від працівників канцелярії Міловськогго районного суду Луганської області про те, що виконавчий лист 2/418/45/17418/69/17 виданий Міловським районним судом Луганської області від 21 вересня 2017 року після закінчення виконавчого провадження був повернутий до суду. В зв’язку з тим, що рішення суду не виконано в повному обсязі він звернувся із заявою до Міловського районного суду Луганської області про видачу йому виконавчого листа про витребування від ОСОБА_3 недоотриманного майна. ОСОБА_6 районного суду Луганської області за №3 1846/2018 року від 19 квітня 2018 року йому повідомлення про неможливість повторної видачі виконавчого листа. Він вважає постанову про закінчення виконавчого провадження від 21 березня 2018 року протиправною з наступних підстав він вважає, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповіднео до закону і не допускати у своєї діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та у спосіб, що встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження». Винесення державним виконавцем постанов про накладання на боржника штрафів за невиконання рішення суду, та направлення повідомлення до правоохоронного органу про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду не можуть свідчити про повноту вжитих заходів та відповідно не можуть бути підставою для закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Він вважає, що ним було пропущено 10 денний строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження з поважної причини, оскільки він не будучі фахівцем в галузі права, в даному випадку помилився щодо правової природи та юридичних наслідків прийнятого рішення державним виконавцем і вважав, що вартість не витребуванного майна від ОСОБА_3 буде відшкодована йому за результатами розгляду кримінального провадження за невиконання рішення суду. Крім того йому державний виконавець в порушення вимог п.5 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не роз’яснив йому та в постанові не зазначив про 10 –ти денний строк для оскарження постанови та повернення виконавчого листа до суду. З постанови про закінчення виконавчого провадження не вбачається того, що виконавчий лист повертається до суду він вважав, що виконавчий лист буде повернуто йому і він знову буде його пред’являти до виконання.

Заявник ОСОБА_4 до судового засідання не з’явився, однак був належно повідомлений про час місце розгляду справи на 07 травня 2018 року отримав повістку 04 травня 2018 року повідомлення про вручення надійшло до суду 11 травня 2018 року, на 24 травня 2018 року отримав повістку 13 травня 2018 року повідомлення надійшло до суду 22 травня 2018 року. 07 травня 2018 року до суд від адвоката ОСОБА_8 надійшла заява у якій він повідомив про неможливість прийняття участі у судовому засіданні у зв’язку з зайнятостю його у іншому судовому засіданні, будь який повноважень від заявника ОСОБА_4 ним надано не було. Заявник ОСОБА_4 17 травня 2018 року звернувся з заявою про відкладення розгляду його скарги мотивуючи тим, що адвокат у зв’язку з зайнятостю у другому судовому засіданні і не може прийняти участі у розгляді скарги, просив перенести розгляд на інший день повноваженя адвоката який уклав договір на юридичну допомогу а також доказів про його зайнятість у іншому судовому засіданні надано не було.

Відповідно до ст. 450 ЦПК України «Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.»

З таких підстав слід вважати неявку заявника ОСОБА_4 не поважною його відсутність у судовому засіданні не перешкоджає розгляду його скарги по суті.

Боржник ОСОБА_3 скаргу не визнала та пояснила, що вона через необізнаність одразу не змогла виконати рішення суду, за що на неї був накладено штраф, цьому сприяв стягувач ОСОБА_4 який частину свого майна відмовився забирати не вказавши причину. З нею була проведена бесіда державним виконавцем де вона вказували на дії стягувача ОСОБА_4 який замість речей вимагав гроші. За допомогою звернулась до голови Зориківської сільської ради який у свою чергу звернувся до голови Морозівської сільської ради на території якої проживає ОСОБА_4 з проханням повідомити стягувача про те, щоб той забрав належні йому речі у виконання рішення суду, що в подальшому ОСОБА_4 і виконав.

Представник заінтересованої особи від ОСОБА_6 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_2 скаргу не визнав та пояснив, що дійсно на виконання державних виконавців знаходився виконавчий лист Міловського районного суду який приніс стягувач ОСОБА_4. Відповідно цього було відкрите виконавче провадження, стягувачем був сплачений авансовий внесок у сумі 3200 гривень, боржнику направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та примусового виконання рішення суду. У зв’язку з невиконанням рішення суду на боржника було накладена штраф у сумі 1700 гривень, однак боржник продовжував не виконувати рішення суду і знову було накладено штраф у сумі 3400 гривень та направлено повідомлення до ОСОБА_6 відділу поліції ГУНП в Луганській області про вчинення кримінального правопорушення боржником ОСОБА_3. Після досудового розслідування справа була закрита. Під час виконання судового рішення стягувач ОСОБА_4 дав пояснення про те, що він забрав у боржника належні йому речі однак вказані в рішенні бензопилу, шуруповерта електричного, шлангу для поливу 100 м, одного вулика та кухонного столика не забрав мотивуючи тим, що вони не його. Такі ж пояснення надала і боржник ОСОБА_3 пославшись про відмову стягувача забрати його речі. У бесіді стягувач бажав отримати за них гроші. Виконати це було не можливо, оскільки рішення суду вказувало тільки на речі без індивідуальних ознак та без їх вартості. Стягувач погодився з тим, що виконання рішення суду буде закінчено про що подальшому винесено постанову про закінчення виконавчого провадження а сам виконавчий лист повернуто до суду.

Вислухавши сторони по справі суд приходить до висновку про можливе не задоволення скарги, з таких підстав :

За виконавчим листом Міловського районного суду Луганської області від 23 вересня 2017 року з боржника ОСОБА_3 було витребувано із чужого незаконного володіння належне ОСОБА_4 рухоме майно стіл кухонний,електричний шуруповерт,бензопила,шланги для поливу 100 м, вулики 14 шт., бджолосім’ї-10 штук,каністри металеві 20л.- 7шт., каністри пластикові 20 л- 30 шт, каністри пластикові 10л.- 35 штук, запарник корму-1 шт..

Відповідно заяви стягувача ОСОБА_4 до начальника Міловського РВ ДВС ГТУЮ слід, що він просить прийняти виконавчий лист Міловського районного суду Луганської області до примусового виконання.

Як слід з квитанції Приватбанку стягувач ОСОБА_4 сплатив авансовий внесок у сумі 3200 гривень до Міловського РВ ДВС ГТУЮ.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Міловського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_5 була розглянута заява стягувача ОСОБА_4 про примусове виконання рішення суду згідно виконавчого листа Міловського районного суду Луганської області.

Як слід з повідомлення старшого державного виконавця Старікова А.А. сторонам була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 грудня 2017 року про примусове виконання рішення Міловського районного суд відповідно виконавчого листа.

З виклику який здійснив державний виконавиць боржника ОСОБА_3 слід, що її було роз’яснено порядок виконання рішення суду.

У зв’язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем Старіковим А.А. винесено постанови про накладання штрафу на боржника ОСОБА_3. від 12 січня 2018 року на суму 1700 гривень, 07 березня 2018 року 3400 гривень а також 15 березня 2018 року було направлено повідомлення до ОСОБА_6 відділу поліції ГУНП в Луганській області про вчинення кримінального правопорушення боржником ОСОБА_3 та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками ст.. 382 КК України.

З постанови про закриття кримінального провадження від 26 березня 2018 року слідчим Міловського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_9 справа відносно боржника ОСОБА_3 була закрита за відсутністю в її діях складу злочину.

Відповідно до листа голови Зориківської сільської ради Міловського району Луганської області ОСОБА_10 слід, що той за зверненням боржника ОСОБА_3 звертався з проханням до голови Морозівської сільської ради Міловського району Луганської області ОСОБА_11 з проханням про повідомлення стягувача ОСОБА_4 про те,щоб той забрав належні йому речі з подвір’я боржника ОСОБА_3.

Згідно пояснення боржника ОСОБА_3 слід, що вона згідно виконавчого листа Міловського районного суду Луганської області передала стягувачу ОСОБА_4 наступне майно вулики 13 шт., бджолосім’ї- 2 штук, каністри металеві 20л. - 3 шт., каністри пластикові 20 л 12 шт., каністри пластикові 10л - 34 штуки, запарник корму-1 шт., від отримання бензопили, шуруповерту електричного, шлангу для полива 100м, одного вулика та кухонного столу стягувач ОСОБА_4 відмовився.

З пояснень стягувача ОСОБА_4 слід, що він підтвердив отримання від боржника ОСОБА_3 наступне майно вулики 13 шт., бджолосім’ї- 2 штук, каністри металеві 20л. - 3 шт., каністри пластикові 20 л 12 шт., каністри пластикові 10л - 34 штуки, запарник корму-1 шт., від отримання бензопили, шуруповерту електричного, шлангу для полива 100м, одного вулика та кухонного столу відмовився повідомивши, що це не його речі.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України «За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як слід п. 16 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

За ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» слід, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

За п. 6 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» слід, що

виконавче провадження підлягає закінченню у разі: письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена.

З наведеного суд вважає, що стягувачем ОСОБА_4 був пропущений строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження без поважних причин і його посилки на те що він не є фахівцем в галузі права а вартість не витребуваного майна у боржника ОСОБА_3 буде відшкодована за результатом розгляду кримінального провадження за невиконання рішення суду не є поважною причиною. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку як юридична необізнаність стягувача щодо пропущення строку на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження та особового отримання виконавчого листа з подальшим його використанням стягувачем на свій розсуд. Стягувач та боржник у своїх письмових поясненнях повідомила про передачу речей один одному а також про відмову в отриманні стягувачем речей які він відмовився отримати оскільки вважає, що вони йому не належать не вказавши на особливості які б вказували на належності йому цих речей, що слід вважати ним умисне затягування виконання рішення суду.

При дослідженні постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець у резолютивній частині постанови вказав про вирішення усіх питання відносно виконавчого провадження стосовну рішення Міловського районного суду за яким був виданий виконавчий лист та роз’яснив право на оскарження постанови. Повернення виконавчого листа до суду який його видав, після виконання рішення суду є законним. Постанова відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем виконані норми цього закону і не має підстав визнавати її протиправною та подалі зобов’язувати відновлення виконавчого провадження.

Таким чином у задоволенні скарги стягувачу ОСОБА_4 належить відмовити.

Керуючись ст 450,451 ЦПК України, п.6 ч.1 ст.39, ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», п.16 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги стягувачу ОСОБА_4 відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до апеляційного суду Луганської області який знаходиться у м. Сєвєродонецьк, шляхом її направлення через Міловський районний суд.

Суддя: С.І. Чехов