Постанова № 74590654, 04.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 685/1730/17

Провадження № 22-ц/792/479/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання – Гриньова А.М., Дубова М.В.,

за участю: представника апелянта – ОСОБА_4,

представника позивача – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 685/1730/17 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір’я молокопродукт» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2018 року (суддя Бурлак Г.І.) у справі з позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір’я молокопродукт» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

В листопаді 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом та просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір’я молокопродукт» нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 13030грн.24коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 20 вересня 2017 року по 13 листопада 2017 року в сумі 11682грн., а всього – 24712грн. 24коп.

В обґрунтування позову зазначив, що з 23 листопада 2010 року по 19 вересня 2017 року він працював на посаді машиніста холодильних установок (аміачних) ТОВ «Білогір’я молокопродукт». Наказом від 19 вересня 2017 року № 125-К його було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. В день звільнення йому видали належно оформлену трудову книжку, однак повного розрахунку проведено не було. Заборгованість по невиплаченій заробітній платі складала 13030,24 грн. Проте, на неодноразові звернення позивача про проведення розрахунку, ТОВ «Білогір’я молокопродукт» відмовляється добровільно здійснити виплату заробітної плати у зв’язку із відсутністю коштів.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір’я молокопродукт» на користь ОСОБА_6 24712грн.24коп., з них: нарахованої але не виплаченої заробітної плати - 13030 грн. 24 коп. та середнього заробітку за період затримки розрахунку з 20.09.2017 р. по 13.11.2017 р. - 11682 грн. Вирішено питання про стягнення судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

_______________

Головуюча в першій інстанції – ОСОБА_7

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 55

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що не проведення відповідачем виплати належних звільненому працівникові сум у день звільнення є підставою для стягнення заборгованості по зарплаті та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено статтею 117 КЗпП України.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Білогір’я молокопродукт» просить скасувати рішення в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з 20.09.2017р. по 13.11.2017р. у сумі 11682грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що представник ТОВ «Білогір’я молокопродукт» не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. Позивач в день звільнення 19.09.2017 року не працював, із вимогою про повний розрахунок до ТОВ «Білогір’я молокопродукт» не звертався, а тому відсутні підстави для стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник апелянта ТОВ «Білогір’я молокопродукт» ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.

Позивач ОСОБА_6 повідомлений належним чином про дату, час і місце засідання суду, у судове засідання не з’явився.

Представник позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_5, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Посилається на те, що в день звільнення позивачу була видана трудова книжка, а тому у ТОВ «Білогір’я молокопродукт» не було перешкод виплатити належні ОСОБА_6 кошти при звільненні.

Заслухавши учасників справи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Встановлено, що 23 листопада 2010 року ОСОБА_6 прийнятий на роботу в ТОВ «Білогір’я молокопродукт» на посаду машиніста холодильних установок (аміачних).

Наказом від 19 вересня 2017 року № 125-К його було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Білогір’я молокопродукт» №30 від 14.05.2018 року, заборгованість по заробітній платі перед позивачем за період з червня 2017 року по вересень 2017 року включно становить 13030грн.24коп., що не оспорюється сторонами.

В день звільнення розрахунку з ОСОБА_6 проведено не було.

Відповідно до табеля обліку робочого часу останнім робочим днем позивача був 18.09.2017 року, а в день звільнення, 19 вересня 2017 року, ОСОБА_6 не працював.

ОСОБА_6 отримав належним чином оформлену трудову книжку 19.09.2017 року, що підтверджується книгою обліку руху трудових книжок. Тому, відповідач ТОВ «Білогір’я молокопродукт» мав можливість провести з позивачем повний розрахунок при звільненні. Крім того, з виписки по картковому рахунку за період з 04.01.2017 року по 27.04.2018 року слідує, що заробітна плата перераховувалась ТОВ «Білогір’я молокопродукт» на картковий рахунок ОСОБА_6, відкритий у відділенні ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_8». Тому відповідач не був позбавлений можливості провести повний розрахунок з позивачем ОСОБА_6 при звільненні відповідно до вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Білогір’я молокопродукт» пояснив, що заробітна плата не була виплачена своєчасно у зв’язку з фінансовими труднощами та відсутністю коштів у товаристві.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред'явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція передбачена постановою Верховного Суду України від 29.01.2014р. №6-144цс13.

Оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з ТОВ «Білогір’я молокопродукт» заборгованість по заробітній платі та оскількиз вини відповідача мала місце затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_6, тому наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. При цьому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, період затримки розрахунку при звільненні, за який підлягає стягненню середній заробіток, слід визначити в межах заявлених позовних вимог, а саме з 20 вересня 2017 року по 13 листопада 2017 року.

Разом із тим, суд першої інстанції неправильно обчислив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

Представник ТОВ «Білогір’я молокопродукт» пояснив, що умовами колективного договору тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень.

Протягом останніх 2 календарних місяців, що передували звільненню позивача з роботи (липень, серпень 2017 року), він відпрацював 276 годин (168+108). Сукупний заробіток ОСОБА_6 склав 5730грн.58коп. (3467,23+2263,35), а його середньогодинний заробіток –20грн.76коп. (5730,58:276).

Згідно з норами тривалості робочого часу на 2017 рік (лист Міністерства соціальної політики України від 5 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік») при 40-годинному робочому тижні на рік (365 календарних днів) припадає 1986 робочі години, отже на 1 календарний день – 5,44 годин (1986:365).

За період з 20 вересня 2017 року по 13 листопада 2017 року (55 календарних днів) затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_6 склала 299,2 годин (55х5,44).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, за період з 20 вересня 2017 року по 13 листопада 2017 року, становить 6211грн.39коп. (20,76х299,2).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до ч.2 ст.211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Частинами 7, 10 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв’язку з їхньою діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи адресою місцезнаходження ТОВ «Білогір’я молокопродукт» є Полтавська область, м.Гадяч, вул.Героїв Майдану,82.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду, однак суд першої інстанції розглянув справу без його участі та ухвалив рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції не дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи і неповідомлення його про час та місце розгляду справи порушує вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основних свобод про доступ до правосуддя.

Недотримання судом зазначених норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи є відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України безумовною підставою для скасування судового рішення.

У зв’язку з порушенням норм процесуального та матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача кошти на загальну суму 24712грн.24коп. Позовні вимоги задоволено частково та на користь позивача з відповідача стягнуто на кошти на загальну суму 19241грн.63коп., що становить 77,86% від заявлених вимог (19241,63х100:24712,24). Тому, в дохід держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 77,86грн. (640х77,86:100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір’я молокопродукт» задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір’я молокопродукт» (ЄДРПОУ 33707592, місцезнаходження за адресою: вул. Героїв Майдану, 82, оф. 23, м. Гадяч, Полтавська область) на користь ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 13030грн.24коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2017 року по 13.11.2017 року у сумі 6211грн.39коп. (зазначені суми визначені без утримання податків та інших обов?язкових платежів).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Білогір’я молокопродукт» (ЄДРПОУ 33707592, місцезнаходження за адресою: вул. Героїв Майдану, 82, оф. 23, м. Гадяч, Полтавська область) в дохід держави судовий збір у сумі 77,86 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова