Постанова № 74590601, 05.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 678/228/15-ц

Провадження № 22-ц/792/818/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря: Кошельника В.М.,

за участю: ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,

представника банку ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року (суддя - Лазаренко А.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_7 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними,

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь банку заборгованість за кредитним договором №HML0GА0000000019 від 06 серпня 2008 року у розмірі 21 315,77 доларів США, що за курсом 21,10 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09 червня 2015 року складає 449762,76 грн.

В обґрунтування позову вказувало, що 06.08.2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №HML0GА0000000019 за умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 25 760,90 доларів США на термін до 06.08.2018 року, а відповідач зобов’язалась повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_7 укладено договір поруки 06.08.2008 року.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_4 кредит у визначеному кредитним договором розмірі.

Однак ОСОБА_4 свої зобов’язання належним чином не виконувала, зокрема не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та ________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8 Категорія: 27

Доповідач: Янчук Т.О.

строки, у зв’язку з чим станом на 09.06. 2015 року існує заборгованість в сумі 21 315,77 доларів США, з них: заборгованість за кредитом – 15458,47 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 2611,27 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом – 606,52 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 1613,19 доларів США, штраф (фіксована частина) – 11,85 доларів США, штраф (процентна складова) – 1014,47 доларів США.

З метою досудового врегулювання спору банком, на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_7, було направлено письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань за кредитним договором, але така була залишена без задоволення.

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у якому просила, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати недійсним з моменту підписання 1) кредитний договір №HML0GА0000000019 від 06.08.2008 року, підписаний між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», 2) договір іпотеки б/н від 06.08.2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», посвідчений приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу в Хмельницькій області, зареєстрований в реєстрі під №2543, №2544, та договір поруки №HML0GА0000000019 від 06.08.2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Зустрічний позов мотивовано тим, що відповідно до умов кредитного договору №HML0GA0000000019 від 06.08.2008 року позивачці мали бути надані кредитні кошти у розмірі 22 000 доларів США строком погашення до 06.08.2018 року та 3760,90 доларів США зі сплатою 15,00% річних за користування кредитними коштами. Проте докази щодо отримання кредитних коштів за цим договором відсутні, гроші їй не були видані. Указаний кредитний договір є реальним договором, в якому для виникнення прав та обов’язків необхідно саме передача коштів, оскільки ОСОБА_4 таких коштів не отримувала, а тому кредитний договір від 06.08.2008 року є недійсним.

Крім того, порядок видачі та погашення кредиту, які є істотними умовами договору, не відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України. Зокрема, у п. 8.2 кредитного договору №HML0GA0000000019 від 06.08.2008 року вказано, що для виконання цього договору банк відкриває позичальникові рахунок №29093059290829, який банком не відкривався, про що свідчить відсутність укладання договору про відкриття вказаного рахунку позичальнику. З урахуванням положень правил ведення касових операцій і, відповідно, правил відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в банках України, встановленому законом, видача та погашення кредиту в готівковій іноземній валюті можлива виключно з використанням поточного рахунку клієнта (рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта), відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України. Однак, в п. 8.2 оскаржуваного договору вказано транзитний рахунок № 29093059290829 на який фактично погашався кредит ОСОБА_4 та зараховувались кошти, що суперечить діючому законодавству України та у кредитному договорі відсутній законний механізм видачі та повернення кредиту. Рахунок 2909 призначений лише для внутрішньобанківського обліку, цей рахунок відкривається банками для власних потреб і на власний розсуд і до видачі та зберігання коштів фізичної особи не має жодного стосунку. Отже, п. 2.1.2 та п. 8.2 кредитного договору суперечать встановленому порядку повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банку, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.162 КУпАП і є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України. Недійсність пункту щодо видачі та погашення кредиту за кредитним договором тягне за собою недійсність кредитного договору в цілому, оскільки без визначеного порядку видачі та погашення кредиту - кредитний договір неможливо виконувати.

Недійсним кредитний договір ОСОБА_4 просить визнати також посилаючись на підписання його під впливом обману з боку банку, в порушення п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що банк перед укладанням кредитного договору навмисно ввів ОСОБА_4 в оману через свідомо не надану інформацію для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування, ціною, способами розрахунку, перевагами та недоліками існуючих на час укладання договору схем кредитування та інше. Зокрема, із висновку аудитора від 07.10.2015 року ОСОБА_4 стало відомо, що реальна процентна ставка складає 22,446%, у той час як в договорі зазначено процент у розмірі 15%, а у додатку до договору зазначено процент у розмірі 19,45 % річних. Відповідно ОСОБА_4 під час укладення договору не могла знати ні реальну процентну ставку, ні абсолютне значення подорожчання кредиту, відповідно волевиявлення учасників спірного кредитного договору не відповідає реальній їх волі, адже ОСОБА_4 на умовах сплати реальної відсоткової ставки, що у дійсності складає 22,446% та у свою чергу тягнене за собою здорожчання кредиту на 33 094,71 доларів США, якби була обізнана із цією інформацію ніколи не підписала та не погодилася б на спірний договір. Про наявність обману з боку банку ОСОБА_4 дізналась лише після проведення вказаного розрахунку аудитором. Посилаючись на зазначене, оскільки недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, відповідно є підстави визнати недійсним і нотаріально посвідчений договір іпотеки, а також договір поруки.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2015 року вимоги за первісним та за зустрічним позовами об’єднано в одне провадження.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» загальну суму заборгованості за основним боргом та процентами станом на 09.06.2015 року в розмірі 6896,61 доларів США та загальну суму неустойки станом на 09.06.2015 року 16736,43 грн. по кредитному договору №HML0GА0000000019 від 06.08.2008 року.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_7 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитом та задовольнити позов ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження висновків суду про надання ОСОБА_4 коштів в розмірі 22000 дол.США, а навпаки ОСОБА_4 стверджує про неотримання кредитних коштів взагалі за кредитним договором від 06.08.2008 року та її твердження підтверджується висновками судово-економічних експертиз та не спростовується банком.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 надані кредитні кошти у розмірі 22 000 дол. США не має свого документального та аргументованого підтвердження та є безпідставним, незрозумілим та таким, що не підтверджується матеріалами справи. Не надано судом першої інстанції оцінки доказів та взагалі не вказано доказу щодо обману ОСОБА_4 з боку банку, оскільки узгоджені в договорі розміри реальної відсоткової ставки за кредитом – не відповідають фактичним встановленим у договорі розмірам відсоткової ставки. Банк приховав від ОСОБА_4 повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту та реальної відсоткової ставки за цим кредитом чим ввів в оману споживача.

Крім того, судом не були досліджені доводи позовної заяви щодо визнання недійсним кредитного договору з підстав порушення банком порядку видачі та погашення кредитних коштів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник банку ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що 06.08.2008 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_4 укладено кредитний договір №HML0GА0000000019 згідно якого банк зобов’язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 8.1. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 8 договору.

Згідно п.8.1 договору банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 06.08.2008 року по 06.08.2018 року включно, у вигляді не поновлювальної лінії (кредит) у розмірі у розмірі 25760,90 доларів США на наступні цілі: у розмірі 22941,90 доларів США - на споживчі цілі, з них 22000,00 доларів США на споживчі цілі шляхом: видачі готівки через касу, а також у розмірі 660 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 167,05 доларів США – для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 114,85 доларів США – для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 2819,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного договору.

Також, сторонами підписані додатки № 1 та № 2 до указаного договору з метою ознайомлення позичальника з переліком основних супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту, та встановлення графіку платежів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 06.08.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_7 укладено договір поруки, відповідно до умов якого він поручився перед банком за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

Договір іпотеки житлового будинку укладено 06.08.2008 року між ОСОБА_7 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» предметом якого є надання ОСОБА_9 в іпотеку нерухомого майна – житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами №30, який знаходиться по вул. Квітнева в с. Голосків Летичівського району Хмельницької області, в забезпечення виконання зобов’язань Позичальника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_9.

ОСОБА_4 не виконує належним чином грошового зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 09.06.2015 року виникла заборгованість за кредитними зобов’язаннями.

В липні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» висунуло ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором укладеним між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 вбачається, що останній платіж на погашення процентів останньою було здійснено 16.04.2014 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень статей 526, 527, 530, 554, 1048, 1050 ЦК України банк скористався своїм правом та звернувся до боржника та поручителя із позовом про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, оскільки боржник належним чином не виконував свої обов’язки за кредитним договором, тому така заборгованість підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсними з моменту укладання кредитного договору та договорів поруки і іпотеки недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що остання не надала належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст.ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів» правових підстав для визнання таких договорів недійсними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_4 не виконала грошового зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати від боржника та поручителя сплати неповернутого кредиту та нарахованих процентів.

За клопотанням ОСОБА_4 судом була призначення судово-економічна експертиза, за висновками якої від 15.08.2017 року №8604/17-45 наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору від 06.08.2008 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за даним кредитним договором, з урахуванням вимог чинного законодавства станом на 09.06.2015 року загальна сума заборгованості за основним боргом та процентами становить 6896,61 дол.США та загальна сума неустойки складає 16736,43 грн.

Інших доказів, які б спростували зазначений висновок експерта, сторонами не надано, та матеріали справи не містять, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.08.2008 року солідарно з боржника та поручителя саме в такому розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, та як похідних від нього договору поруки та іпотеки, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (стаття 89 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що позивач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту в іноземній валюті до вільно обраного нею банку, а саме - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору, що відповідає положенням статей 19, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 3 - 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконувала його умови, що свідчить про прийняття нею таких умов.

При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсними відповідно до положень статей 203, 215, 230 ЦК України - як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними, а позивач не довела введення її в оману під час укладення кредитного договору, оскільки перед його підписанням вона мала можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписала.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року справа № 6-1341цс15.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи жодного доказу на підтвердження висновку суду на надання банком ОСОБА_4 кредитних коштів в розмірі 22 000 дол.США, є необґрунтованими, оскільки реальне виконання умов кредитного договору підтверджується відображенням на рахунку з обліку основного боргу за кредитним договором від 06.08.2008 року видачу ОСОБА_4 кредитних коштів з каси ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (висновок експертизи від 15.08.2017 року №8604/17-45), заявою на видачу готівки №7 від 06.08.2008 року за кредитним договором від 06.08.2008 року, в якій міститься підпис ОСОБА_4 про отримання таких коштів, періодичними платежами, які вносились ОСОБА_4 на виконання умов кредитного договору від 06.08.2008 року.

Висновок судово-економічної експертизи від 24.10.2016 року №5580/16-45 не спростовуються зазначені висновки, оскільки дослідження заяви на видачу готівки №7 від 06.08.2005 року стосувалося правильності відображення в обліку видачі кредиту згідно договору від 06.08.2008 року кореспонденції рахунків: Дт №220300057288990 Кт №10023800046621, не відповідають вимогам п.4 глави 3 Інструкції №338, Інструкції №280.

Твердження апелянта щодо недійсності кредитного договору від 06.08.2008 року у зв’язку з порушенням банком порядку видачі та погашення кредиту в іноземній валюті фізичним особам, оскільки зазначений порядок в спірному кредитному договорі не відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, теж не спростовує висновків суду.

Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов за кредитним договором, передбачених статтею 638 ЦК України, що свідчить про чинність укладеного сторонами кредитного договору за №HML0GА0000000019 від 06 серпня 2008 року.

Таким чином, між сторонами, виникли відносини договору кредиту, згідно яких, в силу статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доводи апеляційної скарги, щодо підписання ОСОБА_4 кредитного договору під впливом обману через свідомо надану недостовірну інформацію банком про відсоткову ставку, а таким чином приховання від ОСОБА_4 повної та об’єктивної інформації щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, є необґрунтованими, оскільки висновок судово-економічної експертизи від 5580/1645 від 24.10.2016 року в частині дослідження реальної відсоткової ставки та сукупної вартості кредиту по спірному кредитному договору не є належним доказом, оскільки ґрунтується на припущеннях.

Що стосується визнання недійсним кредитного договору внаслідок порушення Банком положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», то договір споживчого кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; у додатках до договору споживчого кредиту «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування, у зв’язку з чим відсутні правові підстав для визнання спірного договору недійсними відповідно до положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Інші доводи апеляційної скарги теж не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині постанови, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2018 року.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук