Ухвала суду № 74590627, 08.06.2018, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

08 червня 2018 р. м. Кремінна Справа № 414/599/16-к

Провадження № 1-кп/414/14/2018

Кремінський районний суд Луганської області в складі

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю прокурорів: Коростильової І.С., Ляшенка О.С., Зархіна Д.О.

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

представників потерпілих: ОСОБА_9, ОСОБА_10

секретаря: Пугачової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кремінна кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за №12014130550000488 від 01 липня 2014 року та за №12016130550000324 від 10 квітня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3 «ж»/22 м. Рівне, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 365 КК України;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_11, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ст. 198, ч. 1 ст. 262, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 396 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Від захисника ОСОБА_7 через канцелярію суду 06 червня 2018 року надійшло клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м’який на підставі відсутності раніше встановлених судом ризиків та безпідставного неодноразового продовження судом строку тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 07 червня 2018 року заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу на більш м’який на підставі обвинувачення останнього у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, серед яких тільки одне є тяжким і передбачає кримінальну відповідальність від 3 до 7 років позбавлення волі. Ризики, на які посилається сторона обвинувачення, відсутні, оскільки останній має міцні соціальні зв’язки, позитивно характеризується, не судимий, має хронічні захворювання. У разі відмови у задоволенні клопотання просить зменшити розмір застави до 100 000 грн.

Прокурор Ляшенко О.С., в свою чергу, 07 червня 2018 року заявив письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою на 60 днів з можливістю внесення останнім застави у розмірі 200 000 грн., а обвинуваченому ОСОБА_1 продовження строку домашнього арешту на 60 днів, змінивши умови перебування під ним з нічного на цілодобовий. В обґрунтування клопотань посилається на наявність встановлених раніше ризиків: незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, переховуватися від суду.

Крім того, від захисника ОСОБА_8 через канцелярію суду 08 червня 2018 року надійшло клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов’язання на підставі відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час судового засідання захисник ОСОБА_7 уточнив клопотання та просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на особисту поруку.

Захисники та обвинувачені проти клопотань прокурора заперечували, клопотання сторони захисту підтримали.

Прокурори Коростильова І.С., Зархін Д.О. та представники потерпілих у судовому засіданні клопотання ОСОБА_11 підтримали, проти клопотань захисників заперечували.

Прокурор Ляшенко О.С. проти клопотань захисників заперечував.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Частинами 1, 2 статті 331 цього Кодексу встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 194 цього Кодексу під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Частиною 1 статті 201 цього Кодексу встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та строк домашнього арешту ОСОБА_1 спливає 08 червня 2018 року. При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу суд виходить з наступного.

ЄСПЛ у рішенні від 25 липня 2001 року по справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до практики застосування ЄСПЛ п. 3 ст. 5 Конвенції, після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою.

ЄСПЛ у своїх рішеннях також зазначає, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо доведено стороною обвинувачення, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у п. 3 ст. 5 Конвенції (рішення від 09 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії" та рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії") і є несумісним з принципом захисту від свавілля (рішення від 15 грудня 2016 року у справі "ОСОБА_7 проти України"). Для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає вищезазначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (рішення у справах «Нештяк проти Словаччини», «Хайредінов проти України»).

Обвинувачені ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_3 обвинувачуються у скоєнні тяжких, умисних кримінальних правопорушень, пов’язаних із застосуванням насильства щодо потерпілого, за які передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі; під час розгляду суддею Кремінського районного суду Тесленко І.О. кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 останній неодноразово не з’являвся у підготовче судове засідання, що призводило до тривалої неможливості розгляду вказаного кримінального провадження, із довідки Слідчого ізолятору не вбачається, що він звертався за медичною допомогою; обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні п’яти умисних кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, стосовно нього у Лисичанському міському суді Луганської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, за яким йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Клопотання захисника про зменшення розміру застави є необґрунтованим, оскільки відомостей про майновий стан обвинуваченого на даний час не надано. Усі обвинувачені є військовослужбовцями, особисто приймали участь у бойових діях, що свідчить про наявність у них навичок поводження зі зброєю та обізнаність в тактиці роботи правоохоронної системи.

Тому на час розгляду питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає наявним ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з’являтися для участі у судових засіданням без поважних причин; щодо обвинуваченого ОСОБА_3 – ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду; щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення; а щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд не може погодитися з думкою прокурора про наявність щодо обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки потерпілі та більшість свідків обвинувачення судом допитані, явку інших свідків сторона обвинувачення забезпечити не може, хоча суд сприяє в їх виклику у судове засідання, тому підстав вважати, що обвинувачені можуть вплинути на свідків, які ще не допитані, немає. Також щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суд не вбачає ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки вони раніше не судимі, мають міцні соціальні зв'язки, тому об'єктивних відомостей про можливість вчинення ними інших кримінальних правопорушень суду не надано; та щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд не вбачає ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду, оскільки стороною обвинувачення цього не доведено.

Тримання під вартою, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції, має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18 березня 2 008 року у справі «Ладент проти Польщі», а тому тримання обвинувачених під вартою є необхідним для забезпечення їх присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі на теперішній час.

Доводи сторони захисту, в тому числі письмові заперечення захисника ОСОБА_5 про те, що обвинувачені раніше не судимі, мають міцні соціальні зв’язки за місцем проживання, позитивно характеризуються є такими, що заслуговують на увагу. Але суд не може не звернути уваги на доводи прокурорів та представників потерпілих щодо наявності на теперішній час суспільного інтересу, який привалює над доводами захисту. Неодноразові звернення до суду Народних депутатів з різних фракцій, присутність засобів масової інформації у судовому засіданні підтверджують наявність цього суспільного інтересу. Тому суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, а також забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, суд вважає, що на даний час жоден з більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить дієвості цього кримінального провадження, тому необхідно продовжити ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою.

З огляду на вищевикладене суд не бачить підстав для задоволення клопотань захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 цього Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

У даному випадку захисником ОСОБА_7 порушена процесуальна процедура звернення з цим клопотанням, оскільки клопотання надійшло до суду без конкретизації виду запобіжного заходу, письмового зобов’язання поручителя не надано.

Крім того, суд не може розглянути клопотання захисника ОСОБА_5 щодо надання оцінки законності затримання ОСОБА_3, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не передбачені ч. 1 цієї статті, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. На даний час суд знаходиться на стадії судового розгляду.

Але суд не погоджується з думкою сторони обвинувачення про наявність щодо ОСОБА_1 ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки жодних переконливих доводів цьому не надано. Про відсутність вказаних ризиків було наголошено у попередній ухвалі суду при вирішені питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу. За час знаходження під домашнім арештом ОСОБА_1 сумлінно виконує покладені на нього судом обов’язки, і стороною обвинувачення протилежного не наведено. Тому суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії домашнього арешту ОСОБА_1 відмовити, а клопотання захисника ОСОБА_8 задовольнити та змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов’язання з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 197, 199, 331 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Ляшенка О.С. задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_8 задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 06 серпня 2018 року включно.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на особисте зобов’язання з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до Кремінського районного суду Луганської області за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Строк дії обов'язків ОСОБА_1 встановити на 2 місяці, тобто по 06 серпня 2018 року.

У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6 відмовити.

Відкласти розгляд справи та призначити нове судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 365 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ст. 198, ч. 1 ст. 262, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 396 КК України, в приміщенні Кремінського районного суду Луганської області на 02 липня 2018 року о 13-30 годині.

Про час та місце розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження та свідків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.М. Ковальов