Постанова № 74590415, 06.06.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/448/17

провадження № 22-ц/781/67/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача за довіреністю – ОСОБА_2

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Згода»

представник відповідача – адвокат ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року у складі судді Майстер І.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною.

Зазначала, що на підставі Державного акту вона є власником земельної ділянки загальною площею 7,56 га, розташованої на території Марківської сільської ради Добровеличківського району. 31 грудня 2007 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Оскільки вона має намір самостійно обробляти земельну ділянку та не має наміру продовжувати договір оренди після його закінчення, вона зверталась до відповідача із заявами про звільнення належної їй земельної ділянки після збору врожаю 2017 року. Проте їй стало відомо про існування додаткової угоди від 17 листопада 2016 року до договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2007 року, яка зареєстрована державним реєстратором 10 лютого 2017 року і строк дії якої до 08 вересня 2028 року. Цю додаткову угоду вона з відповідачем не укладала, договір не підписувала, нікого на підписання договору від свого ім’я не уповноважувала.

Просила визнати недійсною додаткову угоду від 17 листопада 2016 року до договору оренди земельної ділянки від 31 грудня 2007 року, укладену між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Суд дійшов висновку, що додаткова угода не підписана орендодавцем та не відповідає його внутрішній волі, а тому має бути визнана недійсною, оскільки відповідач не надав оригінал спірної додаткової угоди для проведення почеркознавчої експертизи, тобто ухилився від її проведення, що відповідно до ст.146 ЦПК України є підставою визнати позов доведеним.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до безпідставного висновку, що спірна додаткова угода має бути визнана недійсною, оскільки вона не підписана орендодавцем та не відповідає його внутрішній волі, однак на підтвердження цього факту належні докази у справі відсутні. Письмове повідомлення позивача про відсутність у нього наміру продовжувати дію договору оренди та про бажання самостійно обробляти земельну ділянку, яке надіслано відповідачу через чотири місяці після укладення додаткової угоди, не є підставою для визнання договору недійсним. Позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження обставин, викладених в позові, в тому числі не надано суду письмове повідомлення позивача про відсутність у нього наміру продовжувати дію договору оренди та про бажання самостійно обробляти земельну ділянку. Судом не були враховані покази свідка ОСОБА_4, який будучи державним реєстратором здійснював реєстрацію за оригіналом додаткової угоди та видав з цього приводу Витяг з реєстру.

В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Згода» підтримав доводи апеляційної скарги, а позивач та його представник просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим .

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з частинами першою – третьої, п’ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо власник земельної ділянки особисто не підписував додаткову угоду до договору оренди, повноваження на це іншій особі не надавав, то це свідчить про відсутність його волі на укладення правочину і при доведеності цих обставин він за рішенням суду визнається недійсним.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки площею 7,56 га, розташованої на території Марківської сільської ради Добровеличківського району (а.с.6).

Між сторонами 31 грудня 2007 рокуукладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано 09 вересня 2008 року, тобто строк дії договору закінчувався 09 вересня 2018 року (т.1 а.с.7-8).

17 листопада 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди від 31 грудня 2007 року (т. 1 а.с.36 ксерокопія, а.с.117 оригінал). Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 06 лютого 2017 року (т.1 а.с.9). За умовами додаткової угоди договір оренди укладено строком з 09 вересня 2008 року до 08 вересня 2028 року.

Позивач посилалася на те, що додаткова угода є недійсною, оскільки вона її не підписувала.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не надав оригінал додаткової угоди, що свідчить про ухилення від проведення експертизи, а по ксерокопії додаткової угоди неможливо провести судову почеркознавчу експертизу, то є доведеним той факт, що підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді виконано не нею, а іншою особою. Однак погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст.60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом), ст.81 ЦПК України (в редакції Закону №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. ( ч.2 ст.59 ЦПК в редакції на час розгляду справи судом, ч.2 ст.78 ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року).

Та обставина, що власник земельної ділянки не підписував договір про оренду належної йому земельної ділянки може підтверджуватися, зокрема, висновком судової почеркознавчої експертизи, яка відноситься до криміналістичних експертиз.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої за клопотанням позивача було доручено Кіровоградському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (т.1 а.с.55). Для проведення експертизи передано ксерокопію додаткової угоди (т.1 а.с.36).

З повідомлення експерта від 20 липня 2017 року вбачається, що матеріали справи повернуті до суду без надання висновку, оскільки досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 виконаний електрографічним способом, завдяки чому в ньому не відобразилися мілкі особливості рухів і втрачена значна кількість окремих ознак, що перешкоджає проведенню повноцінного ідентифікаційного дослідження (т.1 т. а.с.61-62).

Після отримання такого повідомлення ні позивач, ні представник позивача не заявили клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до експертної установи, яка може проводити зазначену експертизу за ксерокопією документу.

За таких обставин суд дійшов безпідставного висновку, що позивач додаткову угоду до договору оренди не підписувала, оскільки зазначена обставина не підтверджена допустимими доказами в їх сукупності.

До апеляційного суду відповідачем надано оригінал додаткової угоди, який був знайдений в документах ТОВ (т. 1 а.с.115-116, 117).

В судовому засіданні за участю позивача, представників обох сторін за клопотанням відповідача ухвалою апеляційного суду від 15 листопада 2017 року призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Кіровоградському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, тобто тій же експертній установі, в яку призначав експертизу і суд першої інстанції (т.1 а.с.125-126).

За клопотанням експерта позивач додатково надала вільні зразки свого підпису, які були долучені до матеріалів справи та передані експерту відповідно до вимог ЦПК (т.1 а.с.134,137,150,154).

Висновком № 282 судової почеркознавчої експертизи від 11 січня 2018 року, яка проведена експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, встановлено співпадання досліджуваного підпису з порівняльними зразками за загальними та окремими ознаками, які є істотні та стійкі, але у своїй сукупності та враховуючи простоту виконання, достатні лише для вірогідного висновку, що підпис у додатковій угоді від 17 листопада 2016 року виконаний ймовірно самою ОСОБА_1, ознак попередньої підготовки до виконання підпису не виявлено (т.1 а.с.168-176).

Не погоджуючись з тим, що ймовірно додаткову угоду підписала сама позивач, нею було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (т.1 а.с.212), яке апеляційним судом було задоволено (т.1 а.с.215-216).

Висновком додаткової комісійної судової почеркознавчої експертизи №1336-1339/18-27 від 20 квітня 2018 року, проведеної експертами Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз,встановлено збіги загальних ознак та окремих ознак досліджуваного підпису з підписами-зразками та встановлено розбіжності окремих ознак, а їх оцінка дозволяє заключити, що ні ті, ні інші не склали сукупності, достатньої для обґрунтування будь-якого позитивного або негативного висновку про тотожність виконавця. В порядку експертної ініціативи експертом також вирішувалося питання: «Яким способом виконано підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді, а також чи не виконаний цей підпис із попередньою технічною підготовкою та за допомогою технічних засобів?» та у висновку експерта зазначено, що підпис виконано рукописним способом, пастою чорнилами гелевої ручки без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів (т.1 а.с.228-233).

Оцінюючи висновки експертиз за правилами ст.89 ЦПК України, колегія суддів виходить з того, що вони відповідають вимогам ст.102 ЦПК України та враховує, що вони не суперечать один одному, ними встановлено одні і ті ж співпадання загальних та окремих ознак підпису позивача. Висновки двох експертиз не містять категоричної відповіді, що додаткова угода підписана не позивачем, а іншою особою, а є ймовірний висновок щодо належності підпису на оспорюваній додатковій угоді саме позивачу.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких інших доказів на підтвердження того, що спірна додаткова угода не підписувалася позивачем.

Не є підтвердженням наміру не продовжувати договір оренди після його закінчення посилання позивача в позовній заяві на те, що вона зверталася із заявами до відповідача, щоб після збору врожаю 2017 року звільнив земельну ділянку та не обробляв її в подальшому, оскільки такі заяви не додані ні до позовної заяви, ні під час розгляду справи. Крім того, строк дії договору оренди закінчувався 09 вересня 2018 року, а з позовом до суду позивач звернулася ще 23 травня 2017 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позов про визнання недійсним додаткової угоди з підстав не підписання її власником земельної ділянки є недоведеним, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідачем у справі понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 704 грн. (т.1 а.с.97) та за оплату однієї експертизи в сумі 2250 грн.24 коп. ( т.1 а.с.166), всього 2954 грн.24 коп., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача за правилами ст.141 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» задовольнити. Скасувати рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» (місце знаходження смт. Добровеличківка, вул. Центральна, 84, код ЄДРПОУ 23100419) судові витрати в сумі 2954 грн.24 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 11 червня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

ОСОБА_5