Постанова № 74590260, 05.06.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/7113/16-ц

провадження № 22-ц/781/791/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря – Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 2018 рокуу складі судді Шевченко І.М. і

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 41012,15 грн. заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 01.02.2012 року відповідач отримав кредит в розмірі 4 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, в яких зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ними та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦПК України відповідно до норм якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» повністю виконав взяті на себе зобов’язання, передбачені даним договором.

В порушення умов договору ОСОБА_4 від своєчасного виконання зобов’язань ухиляється, в зв’язку з чим, станом на 31.08.2016 року має заборгованість в сумі 41 012,15 грн., із них: заборгованість за кредитом – 4 799,45 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 30 733,55 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3 050,00 грн. та штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина) та 1 929,15 грн. (процентна складова).

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість до договору № б/н від 01.02.2012 року в сумі 38 583 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що факт отримання відповідачем коштів підтверджується наданою випискою по кредитному рахунку клієнта на підтвердження внесення коштів на погашення заборгованості. Вимоги банку базуються на нормах чинного законодавства. Відповідач користувався платіжною карткою, не зупинив її дію, останній платіж вніс 23.12.2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не мав жодних стосунків із позивачем, не укладав ніяких кредитних договорів або договорів приєднання, не відкривав в банку ніяких рахунків та не отримував від банку сум кредиту або кредитного ліміту.

Починаючи з 01.01.2009 року всі односторонні зміни відсоткових ставок по кредитам є нікчемними.

Крім того, суд розглянув заяву відповідача про застосування позовної давності але не застосував її.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п’ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 4 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, в яких визначено, що відповідач при укладенні договору про надання банківських послуг дав згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України відповідно до норм якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин договору.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.п. 1.1.3.2.9 У мов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт отримання відповідачем зазначених коштів підтверджується наданою випискою по кредитному рахунку клієнта, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бух обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, а тому позивач має право вимагати від боржника погашення боргу, процентів та стягнення штрафних санкцій.

Проте з такими висновками суду погодитись неможна.

За приписами ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі – Правила), рекомендоване поштове відправлення – це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності – повнолітнім членам сім’ї за умови пред’явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з’ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки(повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та не встановив, чи належним чином був повідомлений позичальник про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому дійшов передчасного висновку про стягнення збільшеної процентної ставки за користування кредитом.

Також суд з урахуванням того, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи погоджено відповідачем можливість односторонньої зміни умов договору позивачем.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Відповідач заперечує отримання коштів, а наявна в матеріалах справи анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку лише підтверджує про намір відповідача отримати кредитні кошти.

Вказана анкет-заява не містить даних, що відповідач отримав картку, який номер картки та який строк її дії.

Наявні в матеріалах справи розрахунок заборгованості (а.с.4-5) та виписка по рахунку (а.с.85-91) не дають підстав беззаперечно стверджувати, що саме відповідач здійснював операції з кредитною карткою.

Відповідно до п.п.2,4 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідач за подання апеляційної скарги сплатив 2067 грн., що підтверджується квитанціями, а тому зазначені кошти підлягають стягненню на його користь з позивача.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 27 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення 41012,15 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 01.02.2012 року відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 2067 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08.06.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.Карпенко

ОСОБА_3