Постанова № 74589801, 04.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/1983/17 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/574/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Павлишина О.Ф.,

суддів – Бойко С.М., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

з участю представника ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_2, представників ОСОБА_3 – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі-ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.12.2007 року в розмірі 103888 грн. 80 коп., з яких станом на 31.07.2017 року: 4082 грн. 96 коп. – заборгованість за тілом; 89597 грн. 39 коп. – заборгованість по процентах за користування кредитом; 4785 грн. 17 коп. – заборгованість по пені та комісії; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 4923 грн. 28 коп. – штраф (процентна складова), а також сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн.

Оскаржуваним рішенням застосовано строк позовної давності та відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.02.2007 року в розмірі 103888 грн. 80 коп. і стягнення судового збору в розмірі 1600 грн.

Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Не погоджується з висновком суду про пропуск позивачем строку позовної давності. Посилається на те, що відповідач отримала платіжну картку, яка є лише спеціальним засобом для отримання та перерахування коштів та зазначає, що строк дії картки не припиняє строку дії договору, а строк дії договору та строк дії картки не є тотожними поняттями. Звертає увагу на те, що договір автоматично пролонговано, оскільки жодна із сторін не заявила про свій намір його розірвати та договір діє до даного часу. Зазначає, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Стверджує, що у разі застосування строку позовної давності, її наслідки можуть бути застосовані лише до тих зобов’язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності та суми нарахувань, здійснені у межах строку позовної давності підлягають стягненню з відповідача. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_2 на підтримання вимог апеляційної скарги та посилання на те, що відповідачці видавалось чотири банківських картки, і строк дії останньої спливав в 2015 році, пояснення представників ОСОБА_3 – ОСОБА_4, ОСОБА_5 про заперечення вимог апеляційної скарги та посилання на те, що відповідачка мала лише одну банківську картку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» 18.02.2007 року заповнила анкету позичальника (а.с.6-зворот), на підставі якої отримала картку №4149437317581989.

В цій заяві зазначено, що вона ознайомилася та згідна з умовами наданого споживчого кредиту, які були надані їй у письмовій формі і своїм підписом підтверджує факт отримання інформації про умови кредитування в «ПриватБанку».

Отже, цей договір за своєю правовою природою є договором приєднання і перед укладенням договору ОСОБА_3 ознайомилась з умовами кредитування.

Відповідно до укладеного договору від 18.02.2007 року ОСОБА_3 отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 4100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У Довідці про умови кредитування зазначено, зокрема: тип картки – «Visa Classic»; валюта картрахунку – UAH, базова процентна ставка – 3,0% на місяць; комісія за кредитне обслуговування – відсутня; розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) – 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів – до 25-го числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості (при виникненні прострочення у розмірі більшому ніж 50 грн.) –1% від заборгованості, але не менше 10 грн. на місяць.

ПАТ КБ «ПриватБанк» надав довідку (а.с. 65), відповідно до якої ОСОБА_3 отримала картки: №4149437317581989, №4149437401050776, №4149437104066699, №4149437714621370, остання з яких мала термін дії до 08.2015 року.

Факт укладення договору 18.02.2007 року та користування картками підтверджується випискою про рух коштів (в ній зазначено номер основної картки - 4149437317581989).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив зі спливу строку позовної давності відповідно до ст. ст. 253, 261, 266 ЦК України, оскільки останній платіж відповідачем здійснений 12 червня 2014 року, а з позовом банк звернувся 22 серпня 2017 року.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3.1.1 (розділ 3. Користування карткою) Умов та правил, строк дії картки вказаний на лицьовій стороні картки, картка діє до останнього дня вказаного місяця.

Після закінчення строку дії картки вона продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше ( до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття карткового рахунку.

Матеріали справи не містять письмової заяви ОСОБА_3 про закриття карткового рахунку.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки

Правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.

За користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік (п.5.5 розділу 5. Порядок нарахування та сплати процентів).

Пунктом 5.5.1 (розділ 5. Порядок нарахування та сплати процентів) Умов та правил, встановлено за несвоєчасне виконання боргових зобов’язань (користування простроченим кредитом і овердрафтом) держатель сплачує проценти по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розмір яких визначається Тарифами.

Згідно з п 6.5 Умов та правил (розділ 6. Обов’язки клієнта), клієнт зобов’язався погашати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, по перевитратах платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно до п.8.6 Умов та правил (розділ 8. Відповідальність сторін) при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених дійсним договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З позовом банк звернувся 17.08.2017 року.

Строк дії четвертої банківської картки, виданої на підставі укладеного договору – до серпня 2015 року. (а.с.65)

У зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо безпідставності відмови суду першої інстанції у стягненні заборгованості з відповідача ОСОБА_3, а тому рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 та стягнення з неї заборгованості, в межах платежів по яких позовна давність не пропущена, станом на момент подання позову 17.08.2017 року у розмірі 93366 грн. 76 коп., з яких: 1970 грн. 87 коп. – заборгованість за кредитом; 86473 грн. 66 коп. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 12000 заборгованість за пенею; 500 грн. – фіксована складова штрафу; 4422 грн. 23 коп. – процентна складова штрафу.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про відмову у позові скасовано, позовні вимоги задоволено, вирішенню також підлягає питання щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволених вимог понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3600 грн.

Колегія не приймає до уваги заперечення представників відповідачки стосовно того, що картки № 4149437714621370, №4149437104066699, №4149437401050776 не видавалась відповідачці, оскільки таке спростовується даними довідки, даними виписки про рух коштів. Крім того, п.3.6 Умовам та правил надання банківських послуг визначається право клієнта отримання додаткових карток.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (інд.н. НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором 93366 (дев»яносто три тисячі триста шістдесят шість) грн. 76 (сімдесят шість) коп. та 3600 (три тисячі шістсот) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08.06.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_6