Ухвала суду № 74589750, 01.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5626/17 Головуючий у 1 інстанції: Лєсний С.Є.

Провадження № 11-кп/783/1203/17 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.

суддів Березюка О.Г., Михалюка В.О.,

з участю секретаря Стойка Р.З.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4,

за ч.2 ст. 186 КК України,

з участю прокурора Гуменної І.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1

та його захисника – адвоката ОСОБА_2,

за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Львівської області Русецького Олександра Володимировича та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Сихівського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

Згідно ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено наступні обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобов’язання.

Вирішено питання з речовими доказами.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 14 березня 2017 року, о 19.30 год., знаходячись на вул. Кавалерідзе, 23 в м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, підійшов ззаду до потерпілої ОСОБА_3 та шляхом ривка вихопив з її рук мобільний телефон марки «Samsung J5» ІМЕІ: 358160072373278, вартістю 6300 грн. Заволодівши таким чином вказаним майном потерпілої, втік з місця вчинення злочину.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Львівської області Русецький О.В. просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі ст. 69-1 КК України просить зменшити призначене ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі та вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання у виді 4 років позбавлення волі та звільненим на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком терміном 3 роки. В решті вирок просить залишити без змін.

Не погоджуючись з вироком Сихівського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2017 року потерпіла ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить зазначений вирок змінити та визнати рецидив злочинів, як обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 У решті вирок суду просить залишити без змін.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, яка не підтримала доводи апеляційної скарги прокурора та підтримала доводи апеляційної скарги потерпілої, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги прокурора та заперечили проти доводів апеляційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи і є обгрунтованим.

Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України. Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, колегія суддів не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційних скарг.

Щодо покарання, з яким прокурор не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України, у межах санкції кримінального закону, що передбачає відповідальність за скоєне. Зокрема, як вбачається з вироку, при призначенні покарання обвинуваченому районний суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину (відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів), дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює, а також те, що він раніше судимий 27.03.2012 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304, ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а саме у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та своє рішення мотивував у вироку.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що виразилося у тому, що суд першої інстанції безпідставно не застосував вимоги ст. 69-1 КК України та визначив ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді п’яти років позбавлення волі, тобто у розмірі, який перевищує дві третини максимального строку, передбаченого санкцією статті, то такі не заслуговують на увагу.

За змістом ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Разом з тим, вимоги даної статті застосовуються при умові встановлення обставин, які пом’якшують покарання, передбачених п.1 та п.2 ч.1 ч.1 ст. 66 КПК України, та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Йдеться про відсутність усіх передбачених ч.1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання. Наявність же хоча б однієї з цих обставин виключає можливість застосування ст. 69-1 КК України.

Як вбачається зі змісту вироку суд першої інстанції при встановленні обставин справи вірно зазначив кваліфікуючу ознаку злочину, передбачену ч.2 ст. 186 КК України, – вчинення злочину повторно. Крім того при призначенні покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд першої інстанції зазначив про судимість ОСОБА_1, яка не погашена.

Таким чином, підстави призначення покарання відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, на які покликається прокурор в апеляційній скарзі, в суді першої інстанції не встановлені. Такі не знайшли свого підтвердження і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції безпідставно не визнав обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочину, то такі є безпідставними. Так суд першої інстанції при постановленні вироку зазначив, що ОСОБА_1, який раніше судимий 27.03.2012 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304, ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, та повторно вчинив новий умисний злочину.

Таким чином, ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається потерпіла ОСОБА_3, як на підставу зміни вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.

Підстав вважати, що при призначенні покарання ОСОБА_1 безпідставно не застосовані вимоги ст. 69-1 КК України, немає.

Відтак, з урахуванням тяжкості вчиненого правопорушення, обставин справи та даних про особу обвинуваченого не можна стверджувати про те, що призначене йому покарання є явно несправедливим унаслідок суворості.

З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційні скарги необгрунтованими й приходить до висновку, що призначене обвинуваченому остаточне покарання у виді п’яти років позбавлення волі та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку три роки є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обгрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

вирок Сихівського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги першого заступника прокурора Львівської області Русецького Олександра Володимировича та потерпілої ОСОБА_3 – без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6