Постанова № 74589295, 23.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7381/17 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/621/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Р.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

З участю: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Львівгаз» про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом в якому просить визнати неправомірними дії ПАТ «Львівгаз» щодо відмови у встановленні у його квартирі за адресою м.Львів,вул. Чукаріна 2\159 газового лічильника першочергово безкоштовно, як учаснику бойових дій та просить зобов»язати відповідача забезпечити йому встановлення такого лічильника.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення, суд не врахував ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», якою передбачено забезпечення встановлення лічильників газу для населення , що проживає у квартирах та приватних будинках за рахунок суб’єктів господарювання , що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території до 01 січня 2018 року та п.20 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де зазначено, що учасники бойових дій мають право на першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту населення…». Вважає неправильним посилання суду на «Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку газу» не взявши до уваги ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка вказує на суб’єкт встановлення лічильника газу, джерело фінансування та терміни виконання закону. Звертає увагу, що суть даного позову полягає не у визнанні пільг, якими він користується з 1993 року, а у визнанні відповідачем його права на першочергове встановлення лічильника обліку газу безкоштовно у відповідності до закону та зобов’язанні до його виконання. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 згідно посвідчення серія АБ № 104559 від 16 березня 1999 року, виданого Львівським облвійськоматом є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, зокрема, пільги, передбачені п.20 ст. 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». (а.с.3).

У зв»язку з цим, позивач звертався до ПАТ «Львівгаз» про встановлення у його квартирі АДРЕСА_1 лічильника газу для населення за рахунок суб»єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Таке встановлення лічильника газу повинно було відбутися до 01 січня 2018 року, однак відповідач не виконав його бажання, незважаючи на те, що він має таке право відповідно до п.20 т.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на недоведеність позовних вимог.

Із такими висновками колегія суддів не погоджується.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру від 12 серпня 1996 року вбачається, що квартира №159 в будинку номер 2 по вул. Чукаріна у м.Львові належить ОСОБА_2 та іншим членам його сім»ї, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.

Позивач по справі наділений пільгами як учасник бойових дій, в тому числі правом забезпечення лічильником газу за рахунок суб»єкта господарювання. Таке право споживачів на встановлення індивідуальних лічильників визнається відповідачем, однак згідно відзиву на апеляційну скаргу є передчасним, оскільки реалізація такого права відтермінована до 01.01.2021 року. На даний час механізм реалізації на законодавчому рівні не відкоригований, фінансування для цих цілей відсутнє.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб»єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов»язані: забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі-до 01 січня 2018 року.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» , яким визначений порядок встановлення лічильників газу споживачам підписаний Президентом України 22 січня 2018 року та вступив у дію 23 січня 2018 року, а відтак зобов»язує відповідача вживати заходи з метою виконання вимог закону.

Колегія суддів вважає, що відповідач не вправі був відмовляти позивачу у задоволенні його заяви, а зобов»язаний мати облік та черговість встановлення безплатних лічильників газу пільговим категоріям населення (споживачам) та виконувати Закон, який надає право споживачам, в тому числі позивачу ОСОБА_2 на встановлення такого лічильника.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 376 ч.1 п.3, 4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 383, 384, 391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 січня 2018 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов»язати ПАТ «Львівгаз» забезпечити ОСОБА_2 першочергове встановлення безкоштовно газового лічильника у квартирі №159 будинок №2 на вул.Чукаріна у м.Львові як учаснику бойових дій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 червня 2018 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

ОСОБА_7