Постанова № 74589036, 08.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/3299/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/783/663/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1О.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, за участю заінтересованих осіб державного виконавця Матіїшин Андрія Ярославовича, Андрейко Дениса Олеговича, звернувся в суд з заявою про повернення на дооформлення виконавчого листа, виданого 25.02.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області №442/3299/15-ц, провадження №2/442/1208/2015.

Оскаржуваною ухвалою судді у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про повернення виконавчого листа на дооформлення, за участю заінтересованих осіб: державного виконавця Матіїшин Андрія Ярославовича, Андрейко Дениса Олеговича відмовлено.

Ухвалу судді оскаржив ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Зазначає, що виконавчий лист, виданий 25.02.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області №442/3299/15-ц, провадження №2/442/1208/2015, не містить поштового індексу, внаслідок чого він не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає поверненню на дооформлення.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя виходив з того, що дана справа не підлягає розглядові в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ст. 5 ЦК України)

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом,у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до змісту ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, саме стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, що відноситься до судового контролю за виконання судових рішень, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання ( до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6).

Відтак, чинним законодавством не передбачено право боржника на звернення з заявою про повернення виконавчого листа.

Більше того, повернення виконавчого листа відносяться до повноважень державного виконавця відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, учасники виконавчого провадження, в порядку ЦПК України, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності спеціального суб’єкту - державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого згідно із вимогами ЦПК України.

Заявник звернувся до суду із заявою про повернення виконавчого листа, виданого 25.02.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області №442/3299/15-ц, провадження №2/442/1208/2015 на дооформлення, а саме для внесення (згідно із заявою) «ідентифікаційного поштового індексу стягувача» у виконавчому листі, оскільки таке позбавляє його та перешкоджає добровільному виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи зміст заяви ОСОБА_2, колегія суддів погоджується з висновком судді про відмову ОСОБА_2 у відкритті провадження по даній заяві, з тих підстав, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім цього, відповідно до змісту ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, саме стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддею враховано право відповідача, передбачене п.1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950 року статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_3, 4.ХІ.1950), відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суддя дійшов висновку про те, що повернення заяви у даному, конкретному випадку, не є порушенням права заявника на справедливий суд, оскільки таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, так як за своєю природою потребує регулювання з боку держави (рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства)

Суддя першої інстанції вірно роз»яснив заявнику, що ним може бути подано в порядку ст. 447 ЦПК України до Дрогобицького міськрайонного суду скаргу на рішення, дії або бездіяльність спеціального суб’єкту - державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку судді.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 08.06.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

ОСОБА_3