Рішення № 74588232, 31.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2858/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Ужгородська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 31 травня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 08 червня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Ужгородська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач по справі, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зі смертю чоловіка ОСОБА_3, який помер 19.03.2013 року набула в силу положень Цивільного кодексу України прав фактичного власника житлової квартири АДРЕСА_1 (теперішня назва - вул. Тлехаса). 19 березня 2018 року нею одержано : Свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену квартиру та проведено реєстрацію права власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В позовній заяві вказано, що в даній квартирі зареєстрованим значиться ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, який є чоловіком старшої дочки позивача – ОСОБА_2 Аніти Яношівни. Вказане підтверджується Довідкою про склад сім’ї, виданою ТОВ „Житло-Сервіс”. Однак позивач стверджує, що відповідач, в даній квартирі не проживає з 2012 року. При цьому вказує, на те,що спроби його розшукати для вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку не дали жодних результатів, місце фактичного проживання ОСОБА_2 не відоме.

ОСОБА_1, вказує, що реєстрація відповідача за адресою належної їй квартири є перешкодою для позивача, у можливості як особи пенсійного віку, скористатись пільгами з оплати житлово-комунальних послуг та створює перешкоди в реалізації прав власника житлового будинку. Позивач при цьому вказує, що доказом не проживання ОСОБА_2 є: ОСОБА_4 перевірки паспортного режиму від 17.07.2015 року, затвердженого директором ТОВ „Житло-Сервіс "’; ОСОБА_4 перевірки паспортного режиму від 27.12.2017 року, затвердженого директором ТОВ „Житло-Сервіс"'; ОСОБА_5 з кримінального провадження №12014070030002841 від 08.07.2015р. щодо зникнення ОСОБА_2, а також Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.07.2016 року по справі №308/13163/15-ц, яким ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав.

З огляду на вказане позивач просить суд: визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування належною, ОСОБА_1, житловою квартирою номер 12 в буд. №86 по вул. Заньковецької (теперішня назва – Тлехаса) в м. Ужгороді.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача – адвокат ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи по суті за відсутності позивача та її представника, за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень та зауважень щодо позову не має.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, за законом, зареєстровано право на спадщину за законом за ОСОБА_1 на майно, а саме квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі є спадкоємцем ОСОБА_7, відповідно до свідоцтва про право на спадщину №62156196. Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на не рухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником квартири, за адресою: м. Ужгород, вул. Тлехаса Бориса (вулиця Тлехаса) АДРЕСА_3.

Зі змісту копії довідки виданої ТОВ «ЖИТЛО-СЕРВІС» від 16.01.2018 року № 31 за адресою: м. Ужгород, вул. Тлехаса (Заньковецької), 86, кв.12, гр. ОСОБА_1, про те, що вона проживає за вказаною адресою та зазначено склад її сім'ї, а саме: донька – ОСОБА_4, донька – ОСОБА_8Я, внук – ОСОБА_9, колишній зять – ОСОБА_2 – який не проживає згідно акту 27.12.2017р., а також по даній адресі проживає без реєстрації внук - ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідно до копії акту про перевірку паспортного режиму від 17.07.2015 р., у квартирі №12 по Заньковецької, 86 комісійно встановлено, що там не проживає ОСОБА_2, з 2012 року вказане засвідчено підписами сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Окрім того відповідно до копії акту від 27.12.2017 року про перевірку паспортного режиму від 27.12.2017 року комісійно встановлено, що там не проживає ОСОБА_2, з 2012 року вказане засвідчено підписами сусідів.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.07.2016 року по справі №308/13163/15-ц, позов ОСОБА_2 Аніти Яношівни до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстрація місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_9, 09.07.2005 року. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, залишено проживати з матір’ю, ОСОБА_9 Анітою Яношівною, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстрація місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2. В решті позовних вимог відмовлено.

Згідно вказаного рішення суду судом встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_9 Аніти Яношівни щодо розшуку ОСОБА_2 Сектором Укрбюро Інтерполу Управління МВС України в Закарпатській області від 14.08.2015 року було повідомлено, що: За повідомленням правоохоронних органів Польщі фігурант та автомобіль зазначений в запиті, в період з 12.09.2013 по 22.05.2015 року, не перетинав державний кордон вказаної країни та за кримінальними, //граційними та національними обліками не значиться. Згідно з повідомленням правоохоронних органів Чехії фігурант був зареєстрований за адресою: SEMILSKA 228/4, PRAHA-KBELY. Проведеною перевіркою адреси фігурант не був виявлений. На адресі знаходилося кілька громадян України, але жодний з них не знав фігуранта. Також за фігурантом зареєстровано автомобіль AUDI А6 AVANT, VIN: WAUZZZ4B22N113920, д/н 2 АІ 7861. За кримінальними обліками Чеської поліції фігурант не значиться. Відповідно до повідомлення правоохоронних органів ОСОБА_10, вони не володіють одною інформацією відносно фігуранта. Згідно з повідомленням правоохоронних органів Росії по обліках ФКУ «ГИАЦ МВД России» є запис з дактоформулою на особу «ОСОБА_12, 1974 г.р.», але інформація про міждержавний розшук фігуранта відсутня.

За повідомленням правоохоронних органів Білорусії фігурант в період з 11.10.2013 року по теперішній час здійснив 158 перетинів державного кордону вказаної країни. Останній перетин зареєстровано 25.05.2015 року фігурант заїхав на територію Білорусії надавши паспорт громадянина України ЕН 307078 через КПП «Брест» з Польщі. Інформація кримінального характеру відсутня, є інформація про притягнення фігуранта за порушення правил дорожнього руху. Останнє правопорушення скоєно 15.05.2015 року. В якості адреси проживання фігурант зазначає: Чехія, м. Прага, вул. Семільська, 46.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а стаття 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, діти, батьки власника, інші особи, якщо вони постійно проживають з власником і ведуть з ним спільне господарство).

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2, є колишнім чоловіком доньки (шлюб між ОСОБА_2 та донькою позивача ОСОБА_4 розірвано 15.01.2016). Матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем та відповідачами було укладено договір найму вказаної квартири, а також того, що відповідачі здійснюють плату за користування житловим приміщенням та за комунальні послуги.

В той же час, реєстрація відповідача за вказаною адресою, створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, оскільки позивач вимушений нести додаткові витрати на оплату комунальних послуг, що нараховуються у відповідності до затверджених норм на кількість зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано відомостей, які б спростовували твердження позивача, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщення є обґрунтованими та підлягають до задоволення. При цьому суд бере до уваги, що відповідачем не надано до суду відзиву на позов, а також те, що відповідач до суду не з'явився, тим самим не скористався своїм правом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Згідно зі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Таким чином, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, після набуття ним законної сили, є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 29, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», с ст. .ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Ужгородська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_4.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 (РНОКПП НОМЕР_3) 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_13