Рішення № 74587954, 15.05.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3144/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.,

секретар судового засідання Остапчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації про визначення порядку виховання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Органи опіки та піклування Галицької та Франківської районної адміністрації про визначення місця проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації про визначення порядку виховання дітей.

Позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 квітня 2015 року, у справі розірвано шлюб між нею та відповідачем. Від подружнього життя у ниє є двох малолітніх дітей - дочка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу діти постійно проживали з позивачем та перебували на її утриманні. Проте, останній рік у них з відповідачем почались непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні дітей, їхньому відвідуванні. Всі намагання мирним шляхом врегулювати спір призводять лише до конфліктів. Вказує, що ніколи не забороняла відповідачу бачитись з дітьми, оскільки розуміє необхідність участі у вихованні дітей батька, проте останнім часом відповідач вчасно не привозив дітей та не давав змоги їх забрати. Діти почали перебувати по 5-6 днів з батьком, без погодження, а також були випадки самовільного лікування, які виявились безрезультатними та завдали шкоди дитині. Відповідач перешкоджав та штучно створював обставини через, які позивач не може належним чином виховувати дітей, що в свою чергу негативно впливає на їх психо-емоційний стан.

Відповідач – ОСОБА_2 подав до суду письмові заперечення, в який позовні вимоги заперечив, вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, вказує, що не відповідає дійсності факт проживання дітей разом з матір’ю після розірвання шлюбу, так як після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом протягом року. Більше того позивач ніде не працюючи та не маючи постійного джерела доходу жила виключно за кошти відповідача, як і утримання дітей здійснювалося за кошти відповідача. Позивач стверджує, що були випадки самовільного лікування дітей та завдання їхньому здоров’ю шкоди. Дане твердження є нічим іншим як неправдивим та безпідставним, введенням в оману суду та інших учасників процесу. Вказав, що позивач не змогла дати дітям ні належного виховання, розвитку, ні матеріального забезпечення. Вона лише використовує дітей у своїх цілях, та усіляко зводить на ОСОБА_2 наклеп який нічим не доказується. Таким чином, позивач вкотре намагається обґрунтовувати свої вимоги тими обставинами, які не відповідають дійсності, є неправдивими та прикро образливими для відповідача як батька, оскільки він намагається всіляко надавати допомогу в утриманні своїх дітей, приймати участь у їх вихованні та навчанні.

В подальшому, 18 вересня 2017 року, відповідачем - ОСОБА_2 подано в суд зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи - Органи опіки та піклування Галицької та Франківської районної адміністрації про визначення місця проживання дітей, який ухвалою суду був прийнятий до розгляду разом із первісним позовом.

В обґрунтування позову, ОСОБА_2 вказав, що після розірвання шлюбу він з відповідачем продовжували проживати разом з дітьми, ще рік часу, а саме з вересня 2015 року по жовтень 2016 року, за адресою м. Львів вул. Карпінського, 15/7. Після численних зрад відповідача він переїхав проживати до своїх батьків за адресою м.Львів вул.Кн.Ольги, 65/55. Діти проживали з відповідачем за адресою м. Львів вул. Карпінського, 15/7 без позивача, з початку листопада 2016 року і до кінця січня 2017 року. Увесь цей час він, разом з батьками, продовжували приймати участь у вихованні ОСОБА_3 та ОСОБА_4. За час проживання окремо відповідач неодноразово скаржилася на те, що вона не може влаштувати своє особисте життя, в неї обмаль часу та коштів і вона не може приділяти час дітям. Від дітей ОСОБА_2 постійно чув скарги на те, що відповідач залишала їх самих у дома на тривалий час без нагляду будь-кого з дорослих. ОСОБА_1 не своєчасно відводила доньку ОСОБА_3 до школи, сина ОСОБА_5 в садок, що призводило до постійних запізнень. Постійно із тривалими запізненнями забирала їх з навчання. Це призводило до погіршення морально психологічного стану у дітей. Крім цього, відповідач вимагала придбати їй автомобіль люкс класу не дешевше одного мільйона гривень.

В судовому засіданні позивач – ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити такі. Зустрічний позов заперечили , вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість.

В судовому засіданні відповідач – ОСОБА_2 та його представник – ОСОБА_7 позовні вимоги заперечили, просили відмовити у задоволенні. Зустрічний позов підтримали.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради – ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, про дату та час був належним чином повідомлений. 07 грудня 2017 року подав в суд заяву, у якій просив слухати справу у відсутності представника Галицької районної адміністрації Львівської міської ради. З огляду на те, що до участі у справі залучено Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, яка уповноважена надати суду висновок з варіантом розв’язання спору між батьками, щодо визначення місця проживання дітей.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради – ОСОБА_9 подала до суду висновок про визначення місця проживання малолітніх Є.Ю. та ОСОБА_4 від 28 грудня 2017 року, згідно якого орган опіки та піклування рекомендує батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не перешкоджати один одному у спілкуванні з дітьми.

Вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, покази свідків, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи із наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦК України).

За положенням п. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлені наступні обставини.

15 серпня 2009 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського обласного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, про що складено відповідний актовий запис №1885, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-СГ №125663.

Від подружнього життя у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є двоє малолітніх дітей - дочка, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 9-10)

23 квітня 2015 року, рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/3807/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрованого 15 серпня 2009 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції, актовий запис №1885.

Малолітні діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом із батьком, ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Свідки позивачки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 належним чином займається вихованням дітей, приділяє їм достатньо уваги, має хороші житлові умови для проживання.

Свідки відповідача ОСОБА_17, ОСОБА_18 в судовому засіданні ствердили, що дітям краще буде з батьком, оскільки він приділяє їм більше уваги ніж мати, піклується про них,створив належні умови їх виховання.

Як вбачається із висновку Органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради №35-11871 від 28 грудня 2017 року про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом з батьком. Окрім того, рекомендував батькам не перешкоджати один одному у спілкуванні з дітьми.

Однак судом не може бути прийнятий даний висновок до уваги, оскільки в висновку, не зазначено виключних обставин, які б давали підстави дійти висновку про можливість розлучення дітей з матір’ю, чим порушується принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7,8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Обов'язком батьків у відповідності до положень СК України є утримання та забезпечення дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» надано рекомендації, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з’ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

При розгляді справи судом встановлено, що як позивач так і відповідач мають постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, створені всі умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

Разом з тим, суд не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю.

Неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однаково прихильно відносяться до своїх батьків, кожен з яких намагається приділити дітям достатньо уваги та виховання; дітям комфортно проживати, як з матір’ю так із батьком, про що вони висловились під час безпосереднього невимушеного спілкування з головуючим у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визначення місця проживання дітей з матір’ю, що буде відповідати забезпеченню найкращих інтересів дітей, задоволення їх індивідуальних потреб відповідно до віку, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та сприятиме їх вихованню.

Визначаючи спосіб та порядок участі батьків у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд враховує обставини справи, особистністні характеристики обох батьків та думку дітей з метою визначення достатності часу перебування з дітьми, як для матері так і для батька.

Окрім того, слід зазначити, що у разі зміни обставин, що мають істотне значення для вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дітей, сторони не позбавлені можливості з урахуванням таких обставин звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 151, 153, 157, 257, 263 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 247, 258, 263-265, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації про визначення порядку виховання дітей та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Органи опіки та піклування Галицької та Франківської районної адміністрації про визначення місця проживання дітей – задовольнити частково.

Визначити місце проживання дітей: дочки - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5) та сина - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6) разом з матір’ю – ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання матері – м.Львів, вул. Карпінського, 15/7.

Визначити наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дітей: дочки - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5) та сина - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6), а саме:

1)Перший тиждень місяця: з понеділка з 08.00 год. до неділі 18:00 год.; треті вихідні місяця : із п’ятниці з 16.00 год. до неділі 18 год. діти перебувають з батьком за адресою м. Львів, вул. Бойківська, 5-г/29.

2)ОСОБА_14 інший час діти перебувають з матір’ю – ОСОБА_1.

3)За взаємною згодою та домовленістю батьків, діти можуть перебувати з батьком – ОСОБА_2 в інший окремо визначений батьками час поза межами часу визначеного судом.

4)Літній період шкільних канікул діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проводять:

-протягом червня – з батьком ОСОБА_2;

-протягом липня – з матір’ю ОСОБА_1;

-протягом серпня: з 01.08. по 15.08. – з батьком ОСОБА_2; з 16.08. до 01.09. – з матір’ю ОСОБА_1.

5)Інші канікули /осінні, зимові, весняні/, в залежності від їх тривалості, діти проводять порівну днів з матір’ю та батьком.

Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у постійному спілкуванні з дітьми: дочкою - ОСОБА_3 та сином - ОСОБА_4, в тому числі і у визначений судом час.

В подальшому, з урахуванням віку дітей та інших виключних чи особливих обставин, визначений судом спосіб участі батьків у вихованні дітей може бути змінено.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Р. Волоско.