Постанова № 74587928, 05.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №324/682/16 Головуючий у 1 інстанції: Кацаренко І.О.

Провадження № 22-ц/778/375/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» червня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року АТ «СК «АХА Страхування» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 27 лютого 2013 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_4 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №ТП44602Га/13д, за умовами якого був застрахований автомобіль Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24 серпня 2013 року о 18.45 годині у м.Бердянську Запорізької області по пр.Пролетарський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Yaris, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала водій ОСОБА_4, і ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_3

Відповідно до відомості №9253935 про дорожньо-транспортну пригоду і постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 листопада 2013 року, дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 24 серпня 2013 року, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, за що він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

26 серпня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до АТ «СК «АХА Страхування» з заявою про настання страхового внеску і виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи. Сума страхового відшкодування, яка склала 87946,10 грн., була сплачена АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» ТОВ «Автогалс».

25 лютого 2014 року з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, яка ОСОБА_3 була залишена без виконання.

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 87946,10 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подачу до суду позову в сумі 1378 грн.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «СК «АХА Страхування» в порядку регресу витрати, пов’язані з виплатою страхового відшкодування, заподіяного в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 82 033 грн. 14 коп., 1378 грн. 00 коп. судового збору, а всього стягнуто 83411 грн. 14 коп.

В задоволенні позовних вимог АТ «СК «АХА Страхування» в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у цій справі, повідомлені апеляційним судом з дотриманням вимог ЦПК України про час і місце розгляду цієї справи, в судове засідання 05 червня 2018 року не з’явились (а.с. 165-173).

Відповідач про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

АТ «СК «АХА Страхування» просило розглядати справу за відсутності представника позивача.

В силу вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд ухвалив розглядати справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх нез’явившихся осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем настання страхового випадку, обов’язку виплати позивачу відповідачем суми відшкодованих позивачем страхувальнику збитків, розмір суму завданої ДТП матеріальної шкоди встановлено висновком експерта, який складений на виконання ухвали суду.

Судом першої інстанції вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що 24 серпня 2013 року о 18.45 год. відбулась ДТП за участю автомобіля ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

Вина відповідача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, встановлена постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 листопада 2013 року (т.1, а.с.11-13).

За приписами ч. 4 ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок ДТП автомобіль Toyota Yaris отримав механічні пошкодження.

27 серпня 2013 року власник транспортного засобу автомобіля Toyota Yari,s державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 направлена на огляд транспортного засобу. В результаті огляду транспортного засобу була складена дефектна відомість із зазначенням назв деталей та описом пошкоджень. Був складений протокол огляду колісного транспортного засобу (т.1, а.с.23,25-26).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 30 вересня 2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1, становить 86947,90 грн. ( т.1, а.с.27-30).

Відповідно до копій страхових актів №№1.002.12.10674/VESKO34927; 1.002.12.10674/VESKO2235 на підставі заяви від 26 серпня 2013 року за договором страхування №ТП44602Га/13д від 27 лютого 2013 року, вирішено, що страхувальнику ОСОБА_4 підлягає виплаті страхове відшкодування в сумі страхових виплат 86 142,90 грн., ТОВ «Автогалс» підлягає виплаті згідно рахунку-договору №СФ-АГ-13/16452 від 28 серпня 2013 року 1803,20 грн. (т.1, а.с.16-17,18-19,21).

Вказані суми були виплачені АТ «СК «АХА Страхування», що підтверджується наданими копіями платіжних доручень №62144 від 03 жовтня 2013 року і №85744 від 24 січня 2014 року (т.1, а.с.10).

25 лютого 2014 року АТ «СК «АХА Страхування» направило ОСОБА_3 претензію на суму 86142,90 грн., яка була залишена ним поза увагою (т.1, а.с.15 ).

Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про призначення повторної судової авто - товарознавчої експертизи.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості збитку, завданого власнику КТЗ, від 01 серпня 2017 року №071, проведеного на підставі ухвали суду від 02 грудня 2016 року, встановлено, що копії фотознімків відповідають завданим пошкодженням автомобіля марки Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження останнього в ДТП 24 серпня 2013 року; вартість матеріальної шкоди, яка завдана власнику автомобіля НОМЕР_3 у результаті пошкодження останнього в ДТП, станом на 24 серпня 2013 року складає 82 033,14 грн. (т.1, а.с.197-213).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За положеннями ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону № 1961-IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

За приписами підпункту 38.2.1 пункту 38.2 ст.38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Матеріали справи вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_3, внаслідок чого власнику автомобіля Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 завдано майнової шкоди.

Власник автомобіля Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 уклала з АТ «СК «АХА Страхування» договір добровільного страхування наземного транспорту «Все враховано» №ТП44602Га/13д від 27 лютого 2013 року.

Скориставшись своїм правом на відшкодування шкоди, ОСОБА_4 звернулась до позивача, який виплатив їй страхове відшкодування.

Факт настання даного страхового випадку сторонами не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, а відповідач як особа, що винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнута до адміністративної відповідальності. Сам позивач визнав вказану подію страховим випадком і добровільно виплатив ОСОБА_4 страхове відшкодування.

За таких обставин суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги АТ «СК «АХА Страхування», правомірно виходив з доведеності позивачем настання страхового випадку, обов’язку виплати позивачу відповідачем суми відшкодованих позивачем страхувальнику збитків, спричинених в результаті ДТП, яка мала місце 24 серпня 2013 року з вини водія ОСОБА_3, та при визначенні розміру стягуваної в порядку регресу суми завданої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди обґрунтовано виходив з суми, визначеної висновком експерта від 01 серпня 2017 року № 071 на підставі ухвали суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що проведення повторної судової автотоварознавчої експертизи було необхідно для спростування першої експертизи, а не для підтвердження спричинених збитків, не може бути прийнято до уваги, оскільки на вирішення повторної судової автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року, за клопотанням саме ОСОБА_3 було поставлено, зокрема, питання щодо визначення вартості матеріальної шкоди, яка завдана власнику автомобіля марки Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження останнього в ДТП (т.1, а.с.125,131-132,197-213).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що у справі ухвалено законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 червня 2018 року.

Головуючий

Судді: