Ухвала суду № 74587593, 07.06.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1486/17

Провадження № 1-кп/323/28/18

УХВАЛА

іменем України

07.06.2018 р. м. Оріхів

Колегія суддів Оріхівського районного суду Запорізької області у складі

головуючого судді - Мінаєва М.М.,

суддів - Гуцал О.П., Смоковича М.В.,

за участю

секретаря - Тахтаул А.Л.,

прокурора - Кравець І.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

перекладача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080000000037 від 08.02.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, не працевлаштованого, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. ч. 3, 4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 Федерації, громадянина ОСОБА_5 Федерації, неодруженого, не працевлаштований, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: ОСОБА_5 Федерація, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3, заявив клопотання про тимчасове переведення вказаної особи до Київського слідчого ізолятора.

Клопотання обґрунтовується тим, що для надання обвинуваченому ОСОБА_2 ефективної медичної допомоги щодо лікування наслідків травми, яку він отримав 15.07.2016 року при затриманні, йому необхідно отримати консультацію та відповідне медичне втручання фахівцями Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», яка знаходиться у м. Київ. До такого висновку дійшли у КУ «Запорізька клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги» під час огляду, здійсненого на підставі ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 04.04.2018 року.

Прокурор та інші учасники судового провадження проти клопотання захисника заперечень не надали.

Обвинувачений ОСОБА_2 клопотання захисника також підтримав, на підтвердження необхідності ефективного лікування продемонструвавши свої обмежені можливості користування лівою верхньою кінцівкою. Також обвинувачений ОСОБА_2 заявив, що заздалегідь погоджується на продовження судового розгляду даного кримінального провадження в режимі відеоконференції у випадку, якщо виникне така потреба.

Заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до такого.

Як підтверджується матеріалами провадження, 15.07.2016 року ОСОБА_2 був затриманий за підозрою у вчиненні розбійного нападу на інкасаторський автомобіль, в ході чого отримав вогнепальне поранення лівого плеча, з яким поступив до Оріхівської ЦРЛ. У зв’язку з цим він отримував відповідне лікування в умовах стаціонару як вказаної установи, так і КУ «Запорізька клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги». В подальшому йому поставлений діагноз «Вогнепальне поранення лівого плеча. Відкритий багатоосколковий перелом лівої плечової кістки. Контузія плечової артерії ліворуч. Травматичний шок 1-го ступеня».

Наслідки цього поранення продовжують існувати, у звязку з чим, за клопотанням захисника, ухвалою від 04.04.2018 року, ОСОБА_2 був направлений для медичного огляду та консультації до відділення нейрохірургії КУ «Запорізька клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги».

Відповідно до Консультативного висновку нейрохірурга від 16.05.2018 року, складеного завідувачем відділення нейрохірургії КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги міста Запоріжжя», обвинуваченому ОСОБА_2 поставлений діагноз «Віддалений період травматичного ушкодження лівого плечового нерву у верхній третині плеча. Періферичний поріз лівої кісті» та рекомендовано консультацію та лікування в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України».

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України", наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту" визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув’язненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув’язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (надалі - Конвенція), а також практику ЄСПЛ як джерело права.

Одним з Рішень ЄСПЛ, яке містить правові позиції, що підлягають застосуванню у ситуаціях, подібних до цієї, є Рішення «Тимошенко проти України», в якому ЄСПЛ розглядав питання належного лікування ув’язненої особи в контексті дотримання вимог ст. 3 Конвенції.

Зокрема, у п. п. 210-212 вказаного Рішення ЄСПЛ зазначив, що , згідно з практикою Суду стаття 3 Конвенції покладає на державу обов'язок дбати про фізичне благополуччя осіб, яких позбавлено свободи (див. вищезазначене рішення у справі "Кудла проти Польщі" (&?л;...&?н;) п. 94). У той же час вона не може тлумачитись як така, що закріплює загальний обов'язок звільнення затриманих у зв'язку зі станом здоров'я, а, скоріше, вимагає сумісності стану здоров'я ув'язненої особи з його або її тривалим ув'язненням, навіть якщо він або вона є серйозно хворими, та залежить від здатності держави надати відповідне лікування необхідної якості у місці ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2011 року у справі "Гогінашвілі проти Грузії" (Goginashvili v. Georgia), заява № 47729/08, п. 79).

"Адекватність" медичної допомоги залишається одним з найскладніших для визначення елементів. У цілому Суд зберігає достатню гнучкість при визначенні необхідного стандарту охорони здоров'я, встановлюючи його окремо для кожної справи. Зазначений стандарт повинен бути "сумісним з людською гідністю" ув'язненої особи, але також повинен враховувати "практичні вимоги ув'язнення" (див. рішення від 22 грудня 2008 року у справі "ОСОБА_4 проти Росії" (Aleksanyan v. Russia), заява № 46468/06, пп. 139-140). Суд також встановив, що статтю 3 Конвенції не можна тлумачити як таку, що вимагає виконання будь-якого бажання та вимоги ув'язненої особи стосовно лікування (див. рішення від 29 вересня 2005 року у справі "Метью проти Нідерландів" (Mathew v. the Netherlands), заява № 24919/03).

Сам по собі той факт, що ув'язнену особу оглянув лікар та призначив їй певну форму лікування, не може автоматично призвести до висновку про адекватність такого лікування (див. рішення від 29 листопада 2007 року у справі "Гумматов проти Азербайджану" (Hummatov v. Azerbaijan), заяви №№ 9852/03 та 13413/04, п. 116). Державні органи повинні також забезпечити докладне документування стану здоров'я ув'язненої особи та його або її лікування протягом ув'язнення (див., наприклад, рішення у справі "Худобін проти Росії" (Khudobin v. Russia), заява № 59696/00, п. 83, ECHR 2006-ХІІ (витяги), оперативність та точність діагнозу та лікування (див. зазначені вище рішення у справі "Гумматов проти Азербайджану" (Hummatov v. Azerbaijan), п. 115, та "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), пп. 104-106), та за умови, коли це викликано медичним станом, - регулярність та систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою вилікування хвороб ув'язненої особи або запобігання їхньому ускладненню, а не усунення симптомів (див. зазначені вище рішення у справі "Гумматов проти Азербайджану" (Hummatov v. Azerbaijan), пп. 109 та 114; "Сарбан проти Молдови" (Sarban v. Moldova), п. 79, та рішення від 13 липня 2006 року у справі "Попов проти Росії" (Popow. Russia), заява № 26853/04, п. 211). Державні органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для фактичної реалізації призначеного лікування (див. зазначене вище рішення у справі "Гумматов проти Азербайджану" (Hummatov v. Azerbaijan), п. 116, та рішення від 7 листопада 2006 року у справі "Голомийов проти Молдови" (Holomiov v. Moldova), заява № 30649/05, п. 117).

Крім того, у вказаному Рішенні ЄСПЛ підкреслюється, що довіра пацієнта є ключовою складовою відносин між лікарем та пацієнтом. Створити її в умовах установ досудового ув'язнення та в інших пенітенціарних установах особливо важливо, але у той самий час часто дуже важко (п. 216).

В даному випадку колегії суддів не було надано доказів того, що обвинувачений ОСОБА_2 може отримати медичну допомогу необхідної якості без вжиття такого заходу, як переведення до Київського слідчого ізолятора. За таких умов у суду немає підстав відхилити відповідне клопотання, оскільки саме суд на цій стадії кримінального провадження відповідає за дотримання по відношенню до обвинуваченого вимог ст. 3 Конвенції, та зобов’язаний вживати ефективних заходів для недопущення такого поводження з ним, яке могло б розцінюватись як нелюдське або таке, що принижує гідність.

Разом з тим, беручи до уваги публічний інтерес у судовому розгляді кримінального провадження у розумні строки, колегія суддів зауважує, що вжиття заходів щодо створення умов для ефективного лікування обвинуваченого не може причиною затягування судового розгляду, а тому вважає за необхідне покласти на відповідні установи попереднього ув’язнення та медичні установи обов’язки щодо швидкого виконання покладених на них функцій та підтримання зв’язку із судом у питанні своєчасного інформування про місцезнаходження обвинуваченого та, у разі необхідності, забезпечення його участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 372, 376 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 про забезпечення права на медичну допомогу – задовольнити.

Тимчасово, на строк по 29 липня 2018 року, перевести обвинуваченого ОСОБА_2 до Київського слідчого ізолятора.

Зобов’язати Запорізький слідчий ізолятор забезпечити переведення обвинуваченого ОСОБА_2 до Київського слідчого ізолятора у строк до 02 липня 2018 року.

Зобов’язати Київський слідчий ізолятор забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_2 медичної допомоги у Державній установі «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 27) на предмет лікування захворювання відповідно до діагнозу, зазначеного у Консультативному висновку нейрохірурга від 16.05.2018 року, складеного завідувачем відділення нейрохірургії КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги міста Запоріжжя».

У разі призначення чергових судових засідань з розгляду даного кримінального провадження в період перебування обвинуваченого ОСОБА_2 у Київському слідчому ізоляторі, про що буде повідомлятись заздалегідь, зобов’язати Київський слідчий ізолятор забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_2 у відповідному судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 336 КПК України.

У разі неможливості з об’єктивних причин повернути обвинуваченого ОСОБА_2 до Запорізького слідчого ізолятора у строк до 29.07.2018 року зобов’язати Київський слідчий ізолятор повідомити про це суд заздалегідь.

Після завершення надання обвинуваченому ОСОБА_2 медичної допомоги відповідно до цієї ухвали зобов’язати Київський слідчий ізолятор перевести вказаного обвинуваченого до Запорізького слідчого ізолятора, повідомивши суд про дату вибуття обвинуваченого та орієнтовну дату його прибуття до м. Запоріжжя.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений о 08 год. 45 хв. 11.06.2018 року.

Головуючий суддя (підпис) М.М. Мінаєв

Суддя: (підпис) ОСОБА_6

Суддя (підпис) М.В. Смокович