Рішення № 74586001, 29.05.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.05.2018 227/1200/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кошлі А.О.

за участю:

секретаря судового засідання Овчиннікової Ю.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого дії адвокат ОСОБА_2, до Білозерської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2018 року адвокат ОСОБА_2., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1, звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Білозерської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. До закінчення підготовчого судового засідання адвокат ОСОБА_2., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1, внесла зміни до позовної заяви та просить встановити факт родинних відносин.

В обґрунтування позову зазначено, що мати ОСОБА_1, ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Коли розпочалися бойові дії на території м. Луганська позивач разом з сім'єю змушений був виїхати до м. Бердянськ. Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Луганськ і на момент смерті його матері вони разом проживали у АДРЕСА_1. Як раз у цей період дуже захворіла його мати ОСОБА_4 і він забрав її до себе, щоб піклуватися про неї. 09.02.2017 року позивач перереєструвався як внутрішньо переміщена особа з м. Бердянськ до АДРЕСА_2. Після смерті матері, позивач поїхав до м. Луганськ, щоб перевірити стан своєї квартири, але там захворів і йому довгий час довелося лікуватися. Він має 50% втрати працездатності та третю групу інвалідності у зв'язку з травмою на виробництві. Оскільки його мати на момент смерті з 2016 року фактично проживала з позивачем в м. Бердянськ, так як хворіла, потребувала догляду, але зареєстровані вони за різними адресами, то він вважав, що прийняв спадщину, тому своєчасно не звернувся до нотаріуса для подачі заяви про прийняття спадщини. Так як, позивач є інвалідом третьої групи йому доводиться постійно проходити лікування. А після смерті матері його хвороба загострилася та довелося деякий час лікуватися. Після смерті матері позивача залишилося спадкове майно, що складається із трикімнатної квартири АДРЕСА_3. Інших спадкоємців у ОСОБА_4 крім позивача немає. Батько ОСОБА_5 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_3 р. 26.11.2017 року позивач звернувся з заявою до нотаріуса, але йому було відмовлено, про що видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з пропущеним строком подання заяви про прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом. Крім того, на сьогоднішній день виявилося, що у позивача з матір'ю є розбіжності у прізвищі, де мати вказано «ОСОБА_1», а прізвище позивача, при перекладі на українську мову записано, як «ОСОБА_1». Позивач просить встановити факт родинних відносин з його померлою матір'ю ОСОБА_4 та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

В підготовче судове засідання представник позивача адвокат ОСОБА_2., яка діє на підставі ордеру серії НОМЕР_2 від 06.03.2018 року, не з'явилась, надала до канцелярії суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Білозерської міської ради в підготовче судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений. Секретар Білозерської міської ради В.Г. Шотт надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності працівника міської ради, позов визнають в повному обсязі та заперечень не мають.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.206 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець сел. Краснореченське Тетюхинського р-ну Приморського краю зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується долученою копією паспорта серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 20.11.2001 року та перемістився з тимчасово окупованої території та на теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 09.02.2017 року.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, видане Бердянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 10.08. 2016 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02.07.1993 року вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 27.08.1958 року, позивач «ОСОБА_1» (рос. мовою) народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, батьком якого записано - «ОСОБА_5» (рос. мовою) та мати - «ОСОБА_4» (рос. мовою).

З вищезазначеного випливає, що при перекладі на українську мову прізвища позивача органом, який його складав, була допущена помилка та вказано прізвище «ОСОБА_1».

Отже, наданими суду документами встановлено, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року є рідною матір'ю позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті матері позивача залишилося спадкове майно, що складається із трикімнатної квартири АДРЕСА_3, що підтверджується долученим свідоцтвом про право власності на житло від 17.02.1994 року на ім'я ОСОБА_4.

На момент смерті матері позивач був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у м. Бердянськ з 28.11.2014р. по 24.02.2017р., що підтверджується довідкою № 4588 від 22.03.2018р., виданою УПСЗН Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області.

09.02.2017 року позивач перереєструвався як внутрішньо переміщена особа з м. Бердянськ до АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № НОМЕР_7 від 13.12.2017 року вбачається, що стосовно спадкодавця ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Згідно постанови за вих. № 1095/02-14 від 13.12.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_1 володимировичу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_3, у зв'язку з тим, що у відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦКУ гр. ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини не звертався, доказів постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини не надав, тому у відповідності до ст. 1272 ЦК України він вважається таким, що спадщину не прийняв.

До матеріалів справи були долучені довідки з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи та має 50% втрати працездатності, постійно проходить лікування. А після смерті матері його хвороба загострилася і відповідно до довідки № 320 від 12.04.2018 р., виданою ЛКК «Добропільською лікарнею інтенсивного лікування», позивачу довелося деякий час лікуватися: з 06.02.2017 р. по 17.02.2017 р., а також з 17.07.2017 р. по 28.07.2017 р. з діагнозом остеохондроз відділу хребта з вираженим больовим синдромом, м'язово-тонічним синдромом в стадії загострення.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню, так як строк для подання заяви про прийняття спадщини позивачем був пропущений з поважних причин, оскільки останній лікувався та в силу хвороби не міг вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, крім того встановлення факту родинних стосунків між позивачем ОСОБА_1 та матір'ю позивача ОСОБА_4, спричинене помилкою в прізвищах, необхідне позивачу для оформлення його спадкових прав.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 259, 263-265, 273,315, 354, 355 ЦПК України, ст.1261, ч. 3 ст. 1272 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, в інтересах якого дії адвокат ОСОБА_2, до Білозерської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Бердянськ Запорізької області є рідною матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця сел. Краснореченське Тетюхинського р-ну Приморського краю.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, додатковий строк у 3 (три) місяця з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржене до апеляційного суду в строк передбачений ст. 354 ЦПК України, в порядку визначеному ст. 355 ЦПК України.

Суддя А.О. Кошля

29.05.2018