Рішення № 74585830, 29.05.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/5713/17

2-а/264/28/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області, у складі головуючого: судді Кузнецова Д.В., за участю секретаря Мащенко Д.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача, адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Носуленка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання наказу незаконним та зобов'язання зробити перерахунок виплаченої допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати неправомірним наказ НТ №160912 від 12 вересня 2016 року Маріупольського міського центру зайнятості в частині призначення виплат допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі; зобов'язати Маріупольський міський центр зайнятості доплатити допомогу по безробіттю за період з 12 вересня 2016 року по 06 вересня 2017 року з урахуванням виплачених сум та на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку обчислення середньої заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначила, що з 05 вересня 2016 року вона зареєструвалась в Маріупольському міському центрі зайнятості як безробітна та з 12 вересня 2016 року по 06 вересня 2017 року отримувала мінімальну допомогу по безробіттю, оскільки відповідачем не було враховано її страховий стаж. З 2003 року по 12 серпня 2016 року позивач працювала на ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та з 30 березня 2015 року по 29 березня 2016 року знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шести років. Через це не працювала та мала перерву страхового стажу з поважних причин. Вказувала, що у відповідності до положень статей 21, 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, період по догляду за дитиною до шести років має бути включений у страховий стаж позивача та врахований при визначенні розміру допомоги по безробіттю.

Позивач та її представник, адвокат ОСОБА_2, в судовому засідання позовні вимоги підтримали.

Представник Відповідача в судовому засіданні позов не визнав, у письмовому відзив зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у центрі зайнятості у період з 05.09.2016 року по 03.11.2017 року та отримувала допомогу по безробіттю у період з 13.09.2016 року по 08.09.2017 рік у мінімальному розмірі. За даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж відповідача за останні 12 місяців, що передували її реєстрації у Центрі зайнятості, складає 5 місяців. Тому на підставі положень статей 21 та 22 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» позивач мала право на виплату допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі в сумі 544,00 гривень, який визначено постановою правління фонду загальнообов'язкове державного соціального страхування України на випадок безробіття. Центра зайнятості дія згідно вимог закону.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в період з 2003 року по 12 серпня 2016 року позивач працював на підприємстві ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (а.с.7).

12 серпня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язані із ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства.

29 березня 2010 року позивач народила дочку, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії 1-НО №316037 від 16 квітня 2010 року (а.с.10).

В період з 10 червня 2010 року по 29 березня 2013 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 30 березня по 29 березня 2014 року - у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 4-річного віку; з 30 березня 2014 року по 29 березня 2015 року - у відпустці без збереження заробітної по догляду за дитиною до досягнення нею 5-ти річного віку; з 30 березня 2015 по 29 березня 2016 року - у відпустці без збереження заробітної по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку, що підтверджується довідкою з підприємства (а.с.11).

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Маріупольського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

06 вересня 2016 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та з 12 вересня 2016 року призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі 554,00 гривні, що підтверджується витягом із наказів про прийняті рішення відносно позивача (а.с.27, 42).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Форма ОК-5 та відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с.25, 28) ОСОБА_1 працювала, отримувала доход та сплачувала страхові внески з 29 березня 2016 року по 12 серпня 2016 року, тобто менше шести місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи, як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового Державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 22 зазначеного Закону застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 1533-III допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менше як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Приписами частини 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині 2 ст. 22 цього Закону виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

За пунктом 1 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 15.06.2015 року № 613 (надалі за текстом - Порядок №613) допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.

За пунктом 3 розділу ІІ Порядку №613 якщо страховий стаж протягом 12 місяців, які передують реєстрації особи як безробітної, менший шести місяців або особа була звільнена з останнього місця роботи на підставах, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 частини першої статті 40, статтями 41 (крім пункту 5) і 45 Кодексу законів про працю України, та в разі, якщо ця робота була її останнім видом зайнятості, допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду (пункт 9).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку №613 страховий стаж обчислюється центрами зайнятості за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру.

До страхового стажу також враховуються періоди відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини другої пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (надалі за текстом - Порядок №1266) середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Особливості обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за страхуванням на випадок безробіття встановлені пунктами 7-9 вказаного Порядку № 1266, відповідно до яких розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної).

Для застрахованих осіб, у яких зберігається право на допомогу по безробіттю після перерви страхового стажу з поважних причин відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у розрахунковий період не враховуються повні місяці перерви страхового стажу.

Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку (доходу, грошового забезпечення), середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день розірвання трудового договору, припинення підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності - для страхування на випадок безробіття, на день настання страхового випадку для добровільно застрахованих осіб за страхуванням з тимчасової втрати працездатності та на день настання права на страхову виплату для добровільно застрахованих осіб за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Підсумовуючи наведене, в контексті спірних правовідносин слід відзначити, що при розрахунку допомоги по безробіттю враховується, з-поміж іншого, розмір середньої заробітної плати (доходу) особи та її страховий стаж. Обидві величини є взаємопов'язаними, позаяк базою для нарахування єдиного внеску є дохід застрахованої особи, який своєю чергою слугує основою для нарахування, зокрема, допомоги по безробіттю за умови, що з нього сплачено страховий внесок.

Стосовно середньої заробітної плати, то розрахунковим періодом для її вирахування (для розрахунку допомоги по безробіттю), як зазначено вище, є період роботи протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (у даному випадку ним є дата припинення трудового договору) і протягом якого сплачено страхові внески.

Страховим стажем, відповідно до статті 21 Закону № 1533-ІІІ, є період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Серед таких випадків в абзаці 2 статті 21 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

При цьому відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку не відноситься до такого випадку, який можна включити до страхового стажу без сплати страхових внесків.

Також за цією ж статтею страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1533-ІІІ визначено, що право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є: навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання; строкова військова служба; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду; періоди зайнятості на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, що за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не підтверджуються сплатою єдиного внеску; інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Серед наведених в даній статті переліку поважних причин також відсутня відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку.

Крім того, пунктом 3 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Тобто за даним пунктом при вирахуванні середньоденної заробітної плати при призначенні допомоги по безробіттю не приймаються до розрахунку календарні днів, не відпрацьовані з поважних причин, серед яких поважною причиною є відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Одночасно з цим розрахунковим періодом є останні 12 календарних місяців, в яких ОСОБА_1 працювала лише 5 повних місяців перед звільненням. Отже інших періодів роботи, за які позивачем було б сплачено страхові внески протягом останніх 12 місяців перед звільненням та які можна б було використати відповідачем для розрахунку допомоги, не має.

Відповідно до наведеного законодавства період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не спричиняє настання перерви страхового стажу. Правових підстав для виключення цього періоду з розрахункового теж немає. Тож за відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували розмір отримуваної позивачкою заробітної плати протягом останніх шести місяців перед її звільненням відповідач не мав обґрунтованих підстав для розрахунку розміру допомоги по безробіттю інакше, як на підставі відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зважаючи на зазначені приписи чинного законодавства, суддя приходить до висновку, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 04.12.2015 року №77, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.2015 року за № 1597/28042, розмір мінімальної допомоги по безробіттю з 01.01.2016 року становить 544 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у спірних правовідносинах Маріупольський міський центр зайнятості по відношенню до ОСОБА_1 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, і правомірно призначив їй допомогу у мінімальному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2,9,242-246 КАС, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання наказу незаконним та зобов'язання зробити перерахунок виплаченої допомоги по безробіттю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2018 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов