Постанова № 74583278, 06.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3594/18 Справа № 176/1610/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Служба термінового кредитування” на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Служба термінового кредитування” до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ТОВ «Служба термінового кредитування» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просилиь стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму 2 778,16 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано було тим, що відповідно до укладеного договору №160409-135413 від 09.04.2016 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300,00 грн.

Відповідно до вказаного договору, відповідач зобов’язався повернути отримані грошові кошти в розмірі 300 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 76,64 грн., що разом складає 376,64 коп. у строк до 24.04.2016 року.

22 квітня 2016 року відповідач сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 66,00 грн., частково сплатив суму кредиту у розмірі 34,00 грн. та пролонгував договір строком до 08.05.2016 року. Потім 17.05.2016 року сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 139,12 грн., частково сплатив суму кредиту у розмірі 60,88 грн. та пролонгував договір строком до 02.06.2016 року. 16.06.2016 року сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 149,60 грн., частково сплатив суму кредиту у розмірі 50,40 грн. та пролонгував договір строком до 02.07.2016 року, зобов’язавшись повернути кредит разом із відсотками у розмірі 254,26 грн.

Станом на 04.09.2017 року відповідач не виконує свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів в розмірі 154,72 грн., а також сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до договору, у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту, до позичальника застосовуються штрафні санкції у виді неустойки – пені з розрахунку 2% за кожен день прострочення платежу. Таким чином, сума заборгованості разом із процентами та пенею станом на 04.09.2017 року складає 2 778,16 грн.

Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що кредитні операції, які включають в себе надання кредиту та отримання, повернення кредиту мають право виключно фінансові установи, які мають відповідну ліцензію на здійснення цього виду діяльності. Позивач не має відповідної ліцензії на надання фінансових кредитів та суду не надано доказів про підписання відповідачем ОСОБА_2 умов та правил надання банківських послуг.

В апеляційній скарзі ТОВ «Служба термінового кредитування» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент укладання даного кредитного договору не існувало вимоги щодо необхідності ліцензування такої фінансової послуги, як видача кредиту та питання їх діяльності передбачено статутом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що кредитні операції, які включають в себе надання кредиту та отримання, повернення кредиту мають право виключно фінансові установи, які мають відповідну ліцензію на здійснення цього виду діяльності.

З матеріалів справи не вбачається що позивач має відповідну ліцензію на надання фінансових кредитів.

Також, позивач суду не надав доказів про підписання відповідачем ОСОБА_2 умов та правил надання банківських послуг.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, матеріалами справи встановлено, що 09 квітня 2016 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ “Служба термінового кредитування” Кредитний договір № 160409-135413, за умовами якого отримав кредит у сумі 300 грн.

Відповідно до п. 3.1 даного договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути отримані кошти, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 76.64 грн., у строк до 24 квітня 2016 року.

22 квітня 2016 року відповідач сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 66,00 грн., частково сплатив суму кредиту у розмірі 34,00 грн. та пролонгував договір строком до 08.05.2016 року. Потім 17.05.2016 року сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 139,12 грн., частково сплатив суму кредиту у розмірі 60,88 грн. та пролонгував договір строком до 02.06.2016 року. 16.06.2016 року сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 149,60 грн., частково сплатив суму кредиту у розмірі 50,40 грн. та пролонгував договір строком до 02.07.2016 року, зобов’язавшись повернути кредит разом із відсотками у розмірі 254,26 грн.

У зв'язку з невиконанням умов зазначеного кредитного договору у ОСОБА_2 виникла заборгованість станом на 04 вересня 2017 року у розмірі 2 778,16 грн., яка складається з 154 грн. - сума основного боргу; 49,44 грн. - проценти за договором; 2 574 грн. пеня за договором.

Як вбачається з кредитного договору № 160409-135413 від 09 квітня 2016 року, він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача в анкеті позичальника, проте останній ухилився від виконання своїх зобов’язань по кредитному договору, що і призвело до утворення заборгованості, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що кредитні операції, які включають в себе надання кредиту та отримання, повернення кредиту мають право виключно фінансові установи,які мають відповідну ліцензію на здійснення цього виду діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 913 від 07 грудня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)” ліцензійні умови у частині, що стосується суб’єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою. Орган ліцензування приймає від зазначених суб’єктів господарювання документи, визначені абзацами третім - п’ятим пункту 18 та абзацом третім підпункту 6 пункту 19 Ліцензійних умов, та приймає рішення, передбачені статтями 12 і 13 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”, з дня набрання чинності цією постановою.

На момент укладання спірного Кредитного договору не існувало вимог щодо необхідності ліцензування такої фінансової послуги, як видача кредиту, проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та передчасно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені по справі судові витрати в сумі 4000 грн. в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Служба термінового кредитування” – задовольнити.

Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року — скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Служба термінового кредитування” до ОСОБА_2 про стягнення боргу — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Служба термінового кредитування” (код ЄДРПОУ 38415356) заборгованість за кредитним договором № 160409-135413 від 09 квітня 2016 року в сумі 2 778 грн. 16 коп., яка складається з: 154 грн. 72 коп. - основний борг; 49 грн. 44 коп. - проценти за договором; 2 574 грн. - пеня за договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Служба термінового кредитування” судовий збір у сумі 4 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_3