Постанова № 74583274, 06.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2549/18 Справа № 201/17727/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 69

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Макарова М.О.,

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі: Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2018 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У поданій до суду заяві ОСОБА_2 зазначив, що у параграфі 16 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.15 у справі «ОСОБА_2 проти України (№ 2)», заява № 45797/09 встановлено, що «14 серпня 2009 року апеляційний суд Дніпропетровської області залишив апеляційну скаргу заявника на постанову від 23 липня 2009 року [про призначення судово-психіатричної експертизи заявника у справі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська № 3-0003/10] без розгляду. Суд зазначив, що оскаржувана постанова стосувалась процесуального питання і оскарженню не підлягала».

У параграфі 24 цього ж рішення встановлено, що «На підставі матеріалів справи 19 листопада 2009 року Красногвардійський суд призначив заявникові повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Заявник намагався оскаржити це рішення в апеляційному порядку, але безуспішно».

У рішенні ЄСПЛ не надано оцінки вказаним фактам відмови в апеляційному оскарженні судових рішень про позбавлення заявника волі, що згідно зі ст. 53 КЗПЛОС не позбавляє заявника права вимагати відповідну правову оцінку в національній судовій системі.

Наразі справа Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська № 3-0003/10 є закритою, але не завершеною, що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.17, вказані постанови не скасовані, встановлені в них обставини, включно із завідомо неправдивими і такими, що шкодять гідності заявника, не спростовані.

Таким чином, відмова у апеляційному оскарженні постанов від 23.07.09 року і 19.11.09 року Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 3-0003/10 є антиконституційною, порушує міжнародну угоду, згоду на яку надала ВРУ, прямо впливає на права заявника негативним чином.

На підставі наведеного ОСОБА_2 просив суд встановити, що відмова у апеляційному оскарженні постанов від 23.07.2009 і 19.11.2009 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3-003/10 є антиконституційною, порушує міжнародну угоду, згоду на яку надала Верховна Рада України, прямо впливає на права заявника негативним чином.

Рішеням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та їм дана неналежна правова оцінка. Так апелянт зазначає, що у його заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, мова не йде про оцінку будь-яких процесуальних рішень, тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви є помилковим.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України зазначило про те, що не може бути заінтересованою особою у даній справі, оскільки відмова в апеляційному оскарженні постанов не входить до компетенції Міністерства юстиції України, а входить до юрисдикції судів. Крім того, Міністерство юстиції України не було стороною у справі №3-0003/10, на яке посилається ОСОБА_2, а лише виконувало рішення ЄСПЛ по справі «ОСОБА_2 проти України №2».

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що саме на апеляційні суди покладено функцію перегляду рішень судів першої інстанції на предмет їх законності та обґрунтованості, а не навпаки, в той час, як заявник фактично просить суд першої інстанції надати правову оцінку рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення з огляду на наступне.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Положеннями статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Статтею 14 зазначеного Закону передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23.07.2009 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.185-3 КУпАП призначено стаціонарну судово - психіатричну експертизу щодо ОСОБА_2

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.08.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вказану постанову суду від 23.07.2009 року повернуто, як таку, що подана на постанову, яка не підлягає оскарженню.

У параграфі 16 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.15 у справі «ОСОБА_2 проти України (№ 2)», заява № 45797/09 встановлено, що «14 серпня 2009 року апеляційний суд Дніпропетровської області залишив апеляційну скаргу заявника на постанову від 23 липня 2009 року без розгляду. Суд зазначив, що оскаржувана постанова стосувалась процесуального питання і оскарженню не підлягала».

Постанова, про яку йдеться у п.16 цього рішення, - це постанова про призначення судово-психіатричної експертизи заявника у справі Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська № 3-0003/10.

У параграфі 24 цього ж рішення встановлено, що «На підставі матеріалів справи 19 листопада 2009 року Красногвардійський суд призначив заявникові повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Заявник намагався оскаржити це рішення в апеляційному порядку, але безуспішно».

Тобто у рішенні ЄСПЛ не надано оцінки правомірності або неправомірності відмови в апеляційному оскарженні судового рішення про позбавлення заявника волі, а лише констатовано факт намагання ОСОБА_2 його оскаржити.

Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення передбачений нормами КУпАП, зокрема, статтями 287 (у редакції, яка була чинна на момент оскарження постанови), згідно якої постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Положеннями статті 294 КУпАП (у редакції, яка була чинна на момент оскарження постанови) обумовлено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Крім того, у Рішенні КСУ 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі №1-7/2015 за зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України роз’яснено, що порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано у статтях 284, 287, 294, які містяться у розділі IV Кодексу. Згідно з частиною першою статті 284 Кодексу у справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) ухвалює одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього кодексу; про закриття справи. Вказаний перелік видів постанов, якими завершується розгляд справи про адміністративне правопорушення по суті, є вичерпним.

Визначальною для встановлення видів постанов судді, що можуть бути оскаржені в інстанційному судовому порядку, є частина друга статті 287 Кодексу, в якій зазначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим кодексом.

Процедура перегляду постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку регулюється положеннями статті 294 глави 24 "Оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення" розділу IV Кодексу. Цільовим призначенням цієї глави є встановлення порядку оскарження, зокрема, постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.

У зв’язку з чим, встановлення юридичного факту, а саме - що відмова у апеляційному оскарженні постанов від 23.07.2009 і 19.11.2009 Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №3-003/10 є антиконституційною, порушує міжнародну угоду, згоду на яку надала Верховна Рада України, прямо впливає на права заявника негативним чином, є неможливим.

З огляду на вищенаведені норми законів та обставини справи, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, однак вважає їх такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 26 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.О.Макаров

ОСОБА_4

ОСОБА_5