Постанова № 74583252, 31.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3046/18 Справа № 409/4751/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: – ОСОБА_2,

суддів: – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участі секретаря: – Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Про ОСОБА_5" на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2018 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства "Про ОСОБА_5" до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заінтересовані особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на дії та рішення державного виконавця,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Дніпровського відділу ДВС м. Кам’янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, в обґрунтування якої вказує, що стягувачем був дотриманий передбачений ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (в діючій на даний час редакції від 2 червня 2016 року № 1404-VIII), а саме три роки. Вважає дії та рішення державного виконавця щодо повернення виконавчих листів проитрпавними та просить скасувати повідомлення про повернення виконавчих листів, зобов’язавши винести постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2018 року в задоволенні скарги ПАТ «ПроКредит Банк» на дії та рішення державного виконавця Дніпровського відділу ДВС м. Кам’янське ГТУЮ у Дніпропетровській області – відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Про ОСОБА_5", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити скаргу.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська знаходилась цивільна справа № 409/4751/12 за позовом АТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості. 07 травня 2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська прийнято рішення по вищезазначеній справі, відповідно до якого з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно було стягнуто на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 352 121,72 гривень та судові витрати в розмірі 1609,50 гривень.

Представник ПАТ «ПроКредит Банк» в 2016 році звертався до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, так як ними було пропущено строк передбачений ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону до 2 червня 2016 року). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 березня 2017 року, яка набрала законної сили в задоволенні заяви про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання було відмовлено.

18 листопада 2017 року ПАТ «ПроКредит Банк» направило в Дніпровський відділ ДВС м. Кам’янське ГТУЮ у Дніпропетровській області заяви про примусове виконання рішення. Повідомленням від 5 грудня 2017 року держаний виконавець Дніпровського відділу ДВС м. Кам’янське ГТУЮ у Дніпропетровській області повернув виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання в зв’язку із пропуском строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Дійсно стягувач пропустив річний строк пред’явлення вищезазначених виконавчих листів до виконання, визначений попередньою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону до 2 червня 2016 року), а саме ст. 12. В поновленні даного строку пред’явлення виконавчих листів до виконання судом стягувачу було відмовлено. Керуючись ст. 12 та ч.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в діючій на даний час редакції від 2 червня 2016 року № 1404-VIII), стягувач знову звернувся до державного виконавця із заявою про примусове виконання виконавчих листів, вважаючи що ним не пропущений новий строк в три роки визначений законом.

Згідно ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно висновків рішення Європейського суду «ОСОБА_8 проти України» (Заява №21722/11), яка розглядалась Європейським судом з прав людини.

В пункті 137 відповідного рішення від 27.05.2013 року Європейський суд зазначив що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку відмовляючи у задоволенні скарги, оскільки стягувачем було пропущено строк пред’явлення виконавчих листів для виконання в редакції Закону який діяв на час такого першого звернення і він не був поновлений судом, то стягувач немає права на повторне звернення до органів ДВС в редакції Закону який передбачає новий більш тривалий строк пред’явлення виконавчих листів до виконання. На думку суду, це суперечить вимогам ст. 58 Конституції України. Посилання скаржника на ч.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в діючій на даний час редакції від 2 червня 2016 року № 1404-VIII), згідно якої виконавчи документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, суд вважає помилковими, оскільки вони стосуються пред’явлення виконавчих листів вперше.

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Про ОСОБА_5" - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий:

Судді: