Ухвала суду № 74582808, 21.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2390/16 Справа № 205/32/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся (Колодяжна) Н.Є.

Категорія 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Посунся Н. Є.

суддів – Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі – Самокиша О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 - про виселення, –

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року, посилаючись на неналежне дослідження судом доказів по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржуване рішення законним, таким, що повинне бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції вірно встановлено, що в зв*язку з невиконанням кредитних зобов*язань за Договором від 03.08.2007., рішенням Ленінського райсуду від 11 червня 2013 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки – на квартиру АДРЕСА_1 та відмовлено у виселенні відповідачів.

Переглядаючи дане рішення, суди вищих інстанцій звертали увагу на недотримання Банком вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» щодо обов*язку позивача направити усим мешканцям квартири письмову вимогу про добровільне звільнення житла протягом місяця після отримання вимоги, лише після чого має відбутися їх примусове виселення.

Відмовляючи у вимогах про виселення відповідачів із іпотечної квартири, райсуд вірно врахував зазначене, а саме, те, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Незважаючи на покладений на Банк обов’язок, відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано належних доказів щодо факту направлення та отримання відповідачами письмової вимоги про звільнення предмета іпотеки у встановлені законом строки.

Посилання позивача на те, що відповідачам було надіслано поштовий лист, в якому зазначено про добровільне звільнення квартири, не є достатнім доказом виконання вимог закону, з огляду на те, що спір перенесений на розгляд суду, де останній керується, крім матеріального закону, правилами і процесуального закону, зокрема, ст.10, 60 ЦПКУ, які регулюють права та обов*язки сторін щодо доведення їхніх доводів та заперечень.

Разом з тим, при з*ясуванні в апеляційній інстанції факту направлення Банком відповідачам письмової вимоги про виселення після ухвалених судових рішень, які зобов*язували Банк виконати вимоги ст.40 ЗУ «Про іпотеку», встановлено, що така вимога не направлялась.

Крім того, як видно із матеріалів справи, четверо осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є однією сім*єю (враховуючи, що доказів протилежного не надано), ОСОБА_4 (глава сім*ї) також є основним боржником за кредитним договором, однак резолютивна частина позовної заяви є неконкретною, не містить жодного прізвища осіб, які підлягають виселенню, і, таким чином, є незрозумілим, чи пред*явлені вимоги та чи підлягає виселенню вся сім*я , чи її частина, що є нелогічним та недоцільним.

Таким чином, суд оцінивши в сукупності наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є незаконними, необґрунтованими, недоведеними, а отже не підлягають задоволенню, внаслідок чого відмовив у задоволенні позову.

На довод скарги щодо відсутності законних підстав для відмови у виселенні через відсутність доказів отримання відповідачами письмової вимоги про виселення відповідь наведена вище, зокрема, роз*яснені вимоги ст.ст.10,60 ЦПКУ.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» – відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20-денний строк у касаційному порядку.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_6