Рішення № 74580778, 04.06.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/208/18

№ провадження 2/588/233/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретаря судових засідань Горлянд С.В., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за попереднім договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач у лютому 2018 року звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.10.2011 між сторонами було укладено попередній договір, відповідно до пункту 1 якого сторони зобов'язалися у строк не пізніше до 27.10.2014 укласти договір купівлі-продажу житлового будинку під номером АДРЕСА_1, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Сумської області Гребіник З.Д. Відповідно до пункту 2 Договору купівля-продаж вказаного житлового будинку мала бути вчинена на суму 80100 грн., що еквівалентно 10000 доларів США, та за домовленістю сторін був встановлений порядок розрахунків між сторонами, а саме 32040 грн., що еквівалентно 4000 доларів США сплачені позивачем відповідачу під час оформлення договору та грошові кошти в сумі 1201 грн. 50 коп., що еквівалентно 150 доларів США будуть сплачуватися позивачем відповідачу щомісячно до 27 вересня 2014, що є попередньою оплатою згідно із статтею 693 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 Договору повинна зняти заборону та вилучити предмет цього договору з Державного реєстру іпотек в термін, не пізніше дня посвідчення договору купівлі-продажу. Позивачем, відповідно до умов Договору, зобов'язання виконані в повному обсязі, про отримання від позивача грошових коштів відповідач надавала розписки.

У жовтні 2014 позивач звернулася до відповідача з приводу оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку, на що остання повідомила, що документи ще готуються. В подальшому на вимогу позивача укласти договір відповідач повідомила, що документи на будинок втрачені і вона займається їх відновленням, що потребує часу.

У грудні 2017 року під час зустрічі сторін у нотаріуса позивач дізналася, що відповідачем не виконано обов'язок відповідно до пункту 3 Договору, а саме не знято заборону та не вилучено предмет договору з Державного реєстру іпотек. На прохання позивача надати пояснення відповідач пояснила, що договір укладати не буде поки позивач їй не поверне ручі, які нібито знаходяться в будинку.

Позивач вважає, що відповідач порушила положення пункту 3 Попереднього договору від 27.10.2011, оскільки не було знято заборону та не вилучено предмет договору з Державного реєстру іпотек в термін не пізніше дня посвідчення договору купівлі-продажу, а також порушила пункт 1 указаного Договору, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язується продати ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 5 Договору передбачено, що у разі невиконання цього Договору та здійснення позивачем оплати 32040 грн. як забезпечувального платежу наступного договору купівлі - продажу та 42052 грн. як щомісячних платежіввідповідач зобов'язана повернути позивачу отриманий забезпечувальний платіж, щомісячні платежі та додатково сплатити штраф у розмірі 12903 грн. 75 коп. Ураховуючи, що забезпечувальний платіж на день підписання Договору складав 9250 доларів США, станом на день пред'явлення позову 9250 доларів США еквівалентно 257890 грн. (за офіційним курсом гривні щодо долару США станом на 05.02.2018 100 доларів США еквівалентно 2788 грн.)та штраф у розмірі 5% від забезпечувального платежу 12903 грн., загальна сума стягнення становить 270793 грн.

Посилаючись на указані обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_4 на її користьзабезпечувальний платіж, передбачений попереднім договором в розмірі 257 890 грн., що еквівалентно 9 250 доларам США; штраф у розмірі 12 903 грн.; судові витрати.

Ухвалою суду від 01.03.2018 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.Ухвалою суду від 17.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

Відповідачем 12.03.2018 року подано відзив на позов, 17.04.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.

Позивач та її представник ОСОБА_3 у судовому засідання позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача. Позивач під час судового розгляду стверджувала, що після сплати у день укладення попереднього договору коштів в сумі 4000 доларів США, щомісяця з 23 по 26 число сплачувала відповідачу по 150 дол. США, передавала кошти саме в доларах, а не у гривні. Після виплати як визначено договором щомісячних платежів, крім 750 дол. США, які залишались для сплати на момент укладення основного договору, у вересні 2014 року кожні півроку зверталась до відповідача з питань укладення договору купівлі-продажу, але відповідач посилалась на те, що нею втрачені документи і вона їх відновлює або замовляє виготовлення. Коли пішли удвох з відповідачем до приватного нотаріуса Гребіник З.Д. перевірити готовність документів відповідача для укладення договору купівлі-продажу у грудні 2017 року, позивач дізналась, що будинок до цього часу перебуває в іпотеці, яка відповідачем була знята за твердженням позивача після її звернення з цим позовом до суду. ОСОБА_2 посилалась на те, що просила ОСОБА_4 зняти будинок з іпотеки, укласти договір, але у відповідь чула лише вимогу повернути їй речі з будинку, впустити до будинку, на що позивач не погоджується, оскільки не бажає допускати ОСОБА_4 у будинок.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила відмовити у задоволенні позову.

Згідно з відзивом на позов та поясненнями відповідача у судовому засіданні остання вважає, що саме позивач не виконала умов попереднього договору, оскільки не сплатила всю суму належних щомісячних платежів, що передбачено договором і саме позивач ухиляється від укладення основного договору через відсутність у неї коштів. Відповідач не заперечує факт отримання нею від позивача під час підписання попереднього договору 32040 грн. В подальшому ОСОБА_4 отримала від позивача 34 щомісячних платежі за період з 27.10.2011 по 20.08.2014 в сумі 40851 грн., а не 42052 грн., як стверджує позивач. Відповідач заперечує отримання коштів в доларах США, оскільки позивач сплачувала їй кошти у гривні в сумі 1201,5 грн. щомісяця, але про те, що вони еквівалентні 150 доларам США нічим не підтверджено. Крім того, абзацом 4 пункту 2 Договору передбачено передачу грошей в національній валюті України. Відповідач не визнає розписки від 23.12.2012 про отримання нею коштів, оскільки у ній зроблена дописка знаку долара не її рукою після слів «в полной сумме». Щомісячні платежі мали бути здійснені позивачем у період з 27.10.2011 по 27.09.2014 року у кількості 35, а згідно з розписок платежі здійснені по 20.08.2014, тобто за один місяць позивач коштів до цього часу не виплатила.

ОСОБА_4 вказала, що документів на будинок вона не втрачала, всі вони були і є в наявності згідно з наданим нотаріусом переліком. Отримання деяких документів вимагає витрачання коштів, а зайвих коштів відповідач не має, тому для того, щоб вони були актуальними, такі як висновок про вартість будинку одразу не замовляла, щоб не довелось повторно виготовляти. На цей час навіть висновок про вартість будинку готовий, ОСОБА_4 зазначала про те, що навіщо вона витрачала на нього гроші у розмірі половини її пенсії, якби не мала наміру укладати основного договору. Відповідач увесь час була і є готовою на цей час до укладення договору купівлі-продажу будинку, після настання строку укладення не ставила категорично такого питання перед позивачем, оскільки розуміла, що вона сама з двома дітьми живе не має коштів достатньо, має борг за комунальні платежі. У свою чергу заперечила ОСОБА_4, що до неї зверталась позивач постійно з питання укладення основного договору і що вона нібито відмовляла в цьому з посиланням на неготовність чи втрату документів.

Відповідач заперечує той факт, що вона ухилялася від укладення договору купівлі-продажу, оскільки вона за власний рахунок займалася збиранням усіх необхідних документів, необхідних для укладання такої угоди і такі документи були зібрані.

Позивач знала, що житловий будинок на момент укладання попереднього Договору перебував в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк», але в день укладення договору за рахунок отриманих від позивача коштів у виді забезпечувального платежу ОСОБА_4 поїхала до банку і повністю погасила кредит і отримала від банку оригінали правовстановлюючих документів на будинок.

Відповідач посилалась на те, що не була обізнана з тим, що вона має ще додатково здійснити дії зі вилучення запису про іпотеку з реєстру іпотек, вважала, що погашення боргу є достатнім. При цьому ОСОБА_4 підкреслила, що зняття запису про іпотеку вона мала здійснити не пізніше дати укладення основного договору, проте сторони не ходили до нотаріуса для укладення договору, лише ходили, щоб нотаріус перевірила готовність документів. У грудні 2017 року нотаріус за Державним реєстром встановила, що дійсно запис про іпотеку не вилучено з реєстру, проте роз'яснила, що жодної проблеми в цьому немає, якщо відповідач надасть довідку з банку про відсутність боргу, то сама нотаріус здійснить дії з вилучення запису з про іпотеку з реєстру.

29.12.2017 відповідач отримала від банку довідку про погашення нею заборгованості, що відбулось ще у 2011 році, а 02.02.2018 нотаріус Гребіник З.Д. внесла запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію зняття обтяжень та припинення іпотеки про припинення обтяжень та припинення іпотеки на жилий будинок по АДРЕСА_1. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів, які б перешкоджали укладенню договору купівлі-продажу, а саме постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, про неплатоспроможність позивача свідчить той факт, що вона має заборгованість за спожитий нею газ під час її проживання у належному відповідачу будинку.

Крім того, відповідач просила суд застосувати строки позовної давності, оскільки останній платіж неюбув отриманий 20.08.2014, договір повинен бути укладений до 27.10.2014, а позовна заява подана до суду лише 12.02.2018, тобто через 3 роки та 6 місяців після останньої передачі грошей та через 3 роки 3 місяці та 16 днів після граничної дати, передбаченої попереднім договором.

Представником позивача ОСОБА_3 надано відповідь на відзив відповідача, в якому він вказує, що розрахунок між сторонами договору на вимогу відповідачки здійснювався в доларах США, сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті і тому сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідно валюти на день платежу, а тому сума повернення повинна бути еквівалентна 9250 доларам США на день розгляду справи. Твердження відповідача про те, що у розписках про отримання нею грошових коштів є дописка, зроблена не її рукою, не відповідає дійсності та є одним із способів уникнути відповідальності перед зобов'язанням і в разі необхідності буде призначена почеркознавча експертиза. Щодо спливу строку позовної давності, то належний до лютого 2018 року відповідачу житловий будинок перебував в іпотеці, а свої проблеми з банківською установою остання приховувала своїми поясненнями, що нібито вона втратила документи та займається їх відновленням. Дії відповідача, які полягають у зібранні всіх необхідних для укладення договору купівлі-продажу документів, свідчать про визнання нею свого зобов'язання укладення нею такого договору. Про те, що житловий будинок перебуває в іпотеці, позивач дізналася у грудні 2017, що є перешкодою для оформлення договору купівлі-продажу, при цьому зазначивши у п.3 попереднього договору, що житловий будинок не знаходиться у податковій заставі, прав у третіх осіб в тому числі права привілеєвої купівлі немає, а тому з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду. Про те, що відповідач не має наміру укладати договір купівлі-продажу свідчить її поведінка про вигадані її особисті речі, які нібито знаходяться у будинку і позивач відмовляється їх повертати. Представник позивача стверджує, що ніяких речей відповідача у будинку не має, протягом всього часу проживання позивача у тому будинку з 2011 року відповідач ніяких претензій з цього приводу не висловлювала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом отриманого 31.07.1987 року після смерті ОСОБА_6 та на підставі свідоцтвапро право на спадщину отриманого 29.06.2004 року після смерті ОСОБА_7 власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Сумської областіна земельній ділянці площею 600 кв. м., що перебуває у комунальній власності Тростянецької міської ради (а.с.40-48,60).

Між сторонами 27.10.2011 року було укладено попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Гребіник З.Д., відповідно до якого сторони зобов'язалися укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язалася продати ОСОБА_2 житловий будинок під номером АДРЕСА_1; вказаний договір повинен бути укладений у строк не пізніше 27.10.2014 року.

Пунктом 2 вказаного Договору передбачено, що купівля-продаж житлового будинку має бути вчинено за суму 80100 грн., що еквівалентна 10000 доларів США. За домовленістю сторін встановлено порядок розрахунків між ними зі сплати ціни житлового будинку: 32040 грн., що еквівалентні 4000 доларів США сплачені ОСОБА_2 ОСОБА_4 під час оформлення цього договору та грошові кошти в сумі 1201,50 грн., що еквівалентно 150 доларам США будуть сплачуватися ОСОБА_2 ОСОБА_4 щомісячно до 27 вересня 2014 року та є попередньою оплатою згідно ст.693 Цивільного Кодексу України. Вказана сума розцінюється сторонами як забезпечення наступного договору купівлі-продажу житлового будинку.

У Договорі зазначено, що передачу грошей здійснено у національній валюті України.

При оформленні договору купівлі-продажу сума, що підлягатиме передачі ОСОБА_2 ОСОБА_4 буде зменшена на суму переданого за цією угодою забезпеченого платежу і має становити на день підписання договору 6008 грн, що еквівалентна 750 доларам США.

Згідно пункту 3 Договору ОСОБА_4 повідомляє, що вищевказаний житловий будинок не знаходиться в податковій заставі, прав у третіх осіб, в тому числі права привілеєвої купівлі немає, він знаходиться в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк». Також цим пунктом передбачено, що після виконання зобов'язань за договором іпотеки №52143 від 13 квітня 2007 року, ОСОБА_4 повинна зняти заборону та вилучити Предмет цього договору з Державного реєстру іпотек в термін, не пізніше дня посвідчення договору купівлі-продажу.

Пунктом 5 Договору передбачено, що в разі після виконання цього Договору та здійснення ОСОБА_2 оплати в розмірі 32040 грн., що еквівалентно 4000 доларів США та щомісячних платежів в розмірі 42052 грн., що еквівалентно 5250 доларів США, як забезпеченого платежу наступного договору купівлі-продажу житлового будинку, а ОСОБА_4 незалежно від будь-яких причин не в змозі буде укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, а ОСОБА_4 незалежно від будь-яких причин не в змозі буде укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, то ОСОБА_4 зобов'язана повернути ОСОБА_2 грошову суму 32040 грн. та щомісячних платежів в розмірі 42052 грн., що еквівалентно 5250 доларів США та сплатити штраф у розмірі 5% від суми забезпеченого платежу, а у разі її відмови укласти договір купівлі-продажу квартири - виплатити позивачу 1% від суми забезпеченого платежу (а.с.12).

Оцінюючи доводи та докази сторін, суд виходить з таких мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 635 Цивільного Кодексу України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (частина 2 статті 635 ЦК України).

Відповідно до вимог статей 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (статті 76 ЦПК України).

З аналізу змісту пункту 5 Попереднього договору від 27.10.2011 року слідує, що наслідки у вигляді обов'язку ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 32040 грн. та щомісячних платежів в розмірі 42052 грн. та сплати 5 % штрафу від суми забезпечувального платежу виникає за наявності одночасно таких умов: 1) здійснення ОСОБА_2 оплати в розмірі 32040 грн., щомісячних платежів в розмірі 42052 грн., що еквівалентно 5250 дол.США як забезпеченого платежу наступного договору купівлі-продажу житлового будинку; 2) ОСОБА_4 не в змозі буде укласти з будь-яких причин договір купівлі-продажу.

Сторони визнали і не заперечують, що позивачем відповідачем у день укладення попереднього договору було сплачено 32040 грн., що еквівалентно 4000 дол.США.

Позивач на підтвердження здійснення нею в подальшому щомісячних платежів ОСОБА_4 відповідно до умов попереднього договору, надано копії чотирьох розписок, відповідно до яких: 23.12.2011 ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 відповідно до умов попереднього договору грошові кошти у розмірі 2400 грн., що еквівалентні 300 доларам США (а.с.17); 23.10.2012 ОСОБА_4 отримала грошові кошти у повному розмірі за десять місяців 2012 року (а.с.15);20.03.2014 ОСОБА_4 отримала всю суму за період з 24.11.2012 по 20.03.2014 (а.с.16);

10.08.2014 ОСОБА_4 отримала всю суму за період з 20.03.2014 по 20.08.2014 (а.с.16).

ОСОБА_2 вважає, що указані розписки підтверджують факт сплати відповідачу щомісячних платежів в розмірі 42052 грн., що еквівалентно 5250 дол.США, і що кошти передавались саме в доларах США щомісячно.

Відповідач визнала факт отримання від позивача в гривнях 40851 грн. за період 27.10.2011 по 20.08.2014, тобто не в повному обсязі як належить за договором 42052 грн., а також заперечила факт отримання коштів у доларах США.

Суд вважає, подані позивачем копії чотирьох розписок є неналежними доказами факту виконання ОСОБА_2 обов'язку, визначеного пунктом 2 Попереднього договору від 27.10.2011, з оплати щомісячних платежів в розмірі 42052 грн., що еквівалентно 5250 дол.США, оскільки зі змісту розписок неможливо установити суму коштів, яка передана позивачем відповідачу та валюту, в якій передавались такі кошти.

Доводи відповідача щодо невиконання у повному позивачем обов'язку зі сплати щомісячних платежів до 27.09.2014 року і щодо передачі коштів позивачем саме у гривнях указані розписки не спростовують.

Поряд з цим, ураховуючи доводи відповідача, викладені у відзиві про те, що вона не визнає розписку від 23.12.2012 про отримання нею коштів, оскільки у ній зроблена дописка знаку долара не її рукою після слів «в полной сумме», представником позивача ОСОБА_3 у відповіді на відзив зазначено, що до суду буде надано оригінал розписки і ініційовано призначення судової почеркознавчої експертизи, чого всупереч приписам статей 12,81 ЦПК України на спростування доводів відповідача стороною позивача не було здійснено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт виконання нею, визначеного пунктом 2 Попереднього договору обов'язку, що є однією з передумов для стягнення з відповідача відповідних коштів згідно з пунктом 5 указаного договору.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідач не в змозі укласти основний договір чи відмовляється від укладення з позивачем основного договору, зокрема не має в матеріалах справи доказів будь-яких свідомих діянь (дій або бездіяльності) ОСОБА_4, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку, коли виконати цей обов'язок у неї є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від неї об'єктивні обставини.

Позивач на підтвердження факту ухилення чи неможливості ОСОБА_4 укласти основний договір посилалась на те, що остання повідомляла їй з 2014 року кожні півроку то про виготовлення документів, то про їх відновлення через втрату, що заперечується відповідачем і не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, визначеними статтею 76 ЦПК України.

Відповідач надала до суду копії свідоцтв про право на спадщину, які підтверджують, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Сумської області, витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, які є правовстановлюючими документами і не втрачені. ОСОБА_4 замовлено виготовлення технічного паспорту на житловий будинок, висновок про визначення його ринкової вартості (а.с.44-48,56).

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилалась на невиконання на її думку ОСОБА_4 пункту 3 Попереднього договору від 27.10.2011 року, який передбачає, що ОСОБА_4 після виконання зобов'язань за договором іпотеки № 52143 від 13.04.2007 року повинна зняти заборону та вилучити предмет попереднього договору з Державного реєстру іпотек в термін, не пізніше дня посвідчення договору купівлі-продажу.

Як установлено судом з довідки відділення АТ «Укрсиббанку» станом на 27.10.2011 року ОСОБА_4 було внесено 3678,92 грн. і залишок суми непогашеного кредиту склав 0 грн.

Відповідач отримала документи, що були передані на зберігання кредитору на будинок, що перебував іпотеці, згідно з Описом (а.с.52).

На підставі довідки АТ «Укрсиббанк», виданої 29.12.2017 року, приватним нотаріусом Гребіник З.Д. 02.02.2018 внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження, яке було зареєстроване на підставі договору іпотеки 52143 від 13.04.2007 року (а.с.57-59).

Іпотека припиняється, в тому числі, у разі припинення основного зобов'язання (стаття 17 Закону України "Про іпотеку"), що також кореспондується з пунктом 1 частини 1 статті 593 ЦК України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувачсамостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувачнесе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Виходячи з викладених вище приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» АТ «Укрсиббанк» як обтяжувач зобов'язаний був протягом п'яти днів після припинення 27.10.2011 року іпотеки внаслідок виконання ОСОБА_4 основного зобов'язання звернутись до реєстратора із заявою про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

За заявою ОСОБА_4 як боржника державний реєстратор або нотаріус, який також має повноваження реєстратора, не могли здійснити дії із вилучення відповідного запису з Державного реєстру, оскільки такий запис вилучається лише за заявою обтяжувача.

Натомість АТ «Укрсиббанк» допустив бездіяльність і лише на вимогу ОСОБА_4 надав відповідну заяву для вилучення запису з реєстру заборон, чим порушив її права та законні інтереси (а.с.57).

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що позивачем не доведено, що основний договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Сумської області, не був посвідчений нотаріусом через не зняття заборони та не вилучення предмета попереднього договору з Державного реєстру іпотек, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено порушення пункту 3 Попереднього договору від 27.10.2011 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з боку відповідача відсутнє умисне необґрунтоване ухилення від виконання зобов'язань за попереднім договором, не доведено неможливість або небажання укладення відповідачем основного договору, що виключає підстави застосування наслідків, передбачених пунктом 5 Попереднього договору від 27.10.2011 року.

Відповідач у відзиві на позов заявила про застосування строків позовної давності.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки, розглянувши позов ОСОБА_2, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог по суті, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову саме з цих підстав, не оцінюючи доводів про пропуск строку позовної давності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, сплачений нею судовий збір в сумі 2707,93 грн. та сплачені нею представнику ОСОБА_3 7500 грн. витрат на оплату правничої допомоги компенсації не підлягають. Відповідач ОСОБА_4 доказів понесених судових витрат, суду не надала.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за попереднім договором - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 11.06.2018 року.

Суддя М.В. Щербаченко