Рішення № 74579740, 23.05.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3872/17

Провадження № 2/191/1679/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Матіяш С.К.,

за участю секретаря Лободи Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи: Орган опіки та піклування Синельниківської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Вільнянської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, призначення опікуна,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2017 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особи: орган опіки та піклування Синельниківської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Вільнянської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, призначення опікуна, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 є її рідною сестрою, яка не перебуваючи у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_3. Відомості про батька дитини до відповідних документів внесено за вказівкою матері ОСОБА_2, відповідно до ст. 135 СК України. У 2013 році відповідач звернулася до позивача із проханням влаштувати сина ОСОБА_3 до дитячого садочка за адресою проживання ОСОБА_1 та щоб він деякий час проживав в сім'ї останньої, посилаючись на те, що знайшла роботу у Запорізькій області і не має змоги піклуватися та доглядати за своїм маленьким сином. Позивач не заперечувала проти прохання ОСОБА_2 Відповідач декілька разів подзвонила і навіть приїжджала в гості. Декілька разів позивач відвозила ОСОБА_3 до його матері ОСОБА_2 у с. Гнаровське Вільнянського району. Сестра позивача ОСОБА_2 зазначала, що їй не вистачає грошових коштів на утримання дитини. Позивач, побачивши, як мало ОСОБА_2, як мати, цікавиться життям свого сина, намагаючись влаштувати своє власне життя, ОСОБА_1 перестала до неї приїжджати разом із сином. Але і відповідач не виявляє бажання спілкуватись з дитиною, приймати участь у її вихованні. На сьогоднішній день ОСОБА_3 шість років, і своєю матір'ю він називає позивача. Фактично, ОСОБА_2 самоусунулась від будь-якого спілкування з дитиною, її виховання та утримання, за неї її обов'язки виконує ОСОБА_1 ОСОБА_3 з 2013 року проживає разом із сім'єю позивача та поряд з їх місцем проживання: АДРЕСА_1, дитина ходить дитячого садка, про що надає відповідні докази. Відповідач взагалі не спілкується зі своїм сином ОСОБА_3 більше року, не проявляє до нього батьківської турботи, взагалі не приймає участі у вихованні свого сина, не відвідує ні вдома, ні в дитячому садку, не цікавиться станом його здоров'я. В зв'язку із викладеним, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 164-166 СК України, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; призначити її опікуном ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі ? частки з усіх видів її заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до п.9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017 року, встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заявлені вимоги ОСОБА_1 визнала повністю. Окрім того, зазначила, що не приймає участі у житті дитини, оскільки немає матеріального забезпечення і моральних сил. Декілька разів передавала позивачу грошові кошти для дитини. Вважає, що сину буде краще залишитися у сім'ї позивача та не погоджується із висновком, наданим Службою у справах дітей.

Від третьої особи Служби у справах дітей Вільненської районної державної адміністрації Запорізької області в особі начальника служби Павлюк О.В. надійшла заява про долучення до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3, 2010 року народження, та при винесенні рішення просив врахувати інтереси дитини.

Службою у справах дітей Синельниківської райдержадміністрації Дніпропетровської області до початку проведення судового засідання надано заяву про розгляд справи без участі представника та підтримання висновку Запорізької служби у справах дітей.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного.

ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено наданою суду копією Свідоцтва про народження, виданого 15 жовтня 2010 року Гнаровською сільською радою Вільненського району Запорізької області (а.с.5).

У судовому засіданні відповідачем підтверджено, що відомості про батька дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вищевказаному свідоцтві про народження, внесено нею на підставі ст. 135 СК України.

Довідкою, виданою виконавчим комітетом Варварівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, від 10.07.2017 року встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка є позивачем у справі, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, та має наступний склад сім'ї: чоловік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8; дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9; син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10; племінник ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

Відповідно до довідки-характеристики, виданої Варварівською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області від 10.07.2017 року, зазначено, що в сім'ї ОСОБА_1 постійно проживає племінник ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_1 працює кухарем у Варварівському дитячому садочку, її чоловік ОСОБА_6 працює на посаді водія на підприємстві ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас». За час проживання в с. Варварівка та на території Варварівської сільської ради зарекомендували себе з найкращої сторони, сім'я є працьовитою та дружньою. З сусідами та односельцями підтримують рівні і дружні стосунки. З повагою ставляться до старших. Скарг на сім'ю від сусідів та односельців не надходило (а.с.9).

Згідно характеристики КЗО Варварівський дошкільний навчальний заклад «Білочка», встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду кухаря, свої обов'язки виконує добросовісно, охайна, працьовита. Дитину, ОСОБА_3, приводить до дитячого садочка охайним, завжди приймає участь у проведенні розваг для дітей в садочку. Цікавиться у вихователів про розвиток дитини. Завжди відвідує батьківські збори (а.с.10).

Характеристикою вказаного комунального закладу освіти підтверджено, що ОСОБА_3 з 2013 року відвідує садочок «Білочка», в садочку з дітьми поводиться ввічливо, добрий, схильний прийти на допомогу дітям, має гарні стосунки з однолітками, поважає старших, під час занять чітко відповідає на поставлені вихователем запитання, здатний контролювати свою діяльність, доводить справу до кінця. Проживає ОСОБА_3 в сім'ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

В матеріалах справи знаходиться висновок Вільненської районної державної адміністрації Запорізької області від 19.03.2018 року, згідно якого встановлено недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_3. Таку позицію обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 залишила сина у 2013 році на виховання сестрі ОСОБА_1 за їх спільною домовленістю, у зв'язку зі віддаленим розташуванням місця роботи ОСОБА_2 У місці її проживання, а саме: у с. Гнаровському, не було дитячого садка, а догляд за дитиною здійснювати було нікому. Мати ОСОБА_2, ОСОБА_9 вживає алкогольні напої, що стало перешкодою у здійсненні нею допомоги по догляду за дитиною. ОСОБА_2 суспільний порядок не порушує, алкогольними напоями не зловживає, має низький рівень матеріального забезпечення, скарг до сільської ради не надходило, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягалась.

Окрім того, у зазначеному висновку Службою у справах дітей також встановлено те, що ОСОБА_3, 2010 року народження, який є племінником ОСОБА_1, постійно проживає разом із нею та її сім'єю з 2013 року, відвідує школу. Згідно довідки КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Вільненської районної ради №1428 від 12.12.2017 року, батьківські обов'язки ОСОБА_2, відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не виконує, так як проживає окремо від дитини.

В підтвердження заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи фотокартки з місця проживання відповідача, з яких вбачається відсутність створення належних умов для проживання дитини, а надані суду фотокартки дитини ОСОБА_3 вказують на знаходження дитини у доглянутому стані. Наявність даних обставин у судовому засіданні не заперечувала ОСОБА_2

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено зобов'язання батьків піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ст. 164 Сімейного Кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. №3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач з 2013 року ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, життям та здоров'ям останнього не цікавиться, вихованням та його утриманням не займається. Суд зазначає, що періодичне, нерегулярне надання відповідачем позивачу грошових коштів в період з 2013 року по 2018 рік не може свідчити про здійснення матір'ю дитини її достатнього та належного утримання. Окрім того, ОСОБА_2 не проявляє батьківської турботи до сина, тобто фактично самоусунулась від виконання покладених на неї батьківських обов'язків, що має наслідком позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, 2010 року народження дитини.

Роз'яснити відповідачу, що відповідно, що відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не можу бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї працездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2, суд вважає за необхідне стягнути з неї аліменти на утримання сина ОСОБА_3, 2010 року народження, в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідатиме вимозі ч. 2 ст. 182 СК України, шляхом перерахування аліментів на особовий рахунок дитини ОСОБА_3 у відділенні Державного ощадного банку України.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення над малолітнім ОСОБА_3, 2010 року народження, опіки, суд вказує на відсутність в матеріалах справи подання органу опіки та піклування, що в свою чергу перешкоджає вирішенню даного питання в судовому порядку.

Суд роз'яснює, що відповідно до ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно ст. ст. 141, 142 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 18 Конвенції про права дитини, ст.150, п.2 ч.1 ст.164, ст.165, 166, 180, 181, 191 СК України, ст..60 ЦК України, ст. 12 Закону України „Про охорону дитинства", ст. ст. 60, 88, 209, 212, 214, 224 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_13, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнення провадити з 31.10.2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, відкрити особистий рахунок на ім'я дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, для перерахування аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_2, судовий збір в сумі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06.06.2018 року.

Суддя: С. К. Матіяш