Рішення № 74572725, 05.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1933/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача, - МО України - Остапенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

03.05.2018 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - Чернігівський ОВК) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 13 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, оформленого протоколом від 23.03.2018 № 31 щодо відмови Міністерства оборони України в призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'';

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, - Міністерству оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', Прядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, з урахуванням висновків суду, та надіслати вказане рішення Чернігівському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що він проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу, брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку в демократичній республіці Афганістан. Під час проходження вищевказаної військової служби приймав особисту участь у бойових діях та у 1987 році отримав поранення. Даний факт підтверджено висновками різних медичних комісій та як наслідок, отримав інвалідність ІІІ групи. За наведених обставин, вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та проведенням судового засідання. Також, вказаною ухвалою надано відповідачам 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, - МО України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав відзив та пояснив, що позивачем не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, позивачу за результатом первинного огляду інвалідність була встановлено 22.05.2001, отже, нормативно-правові акти, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, прийняті після звільнення його з військової служби та встановлення групи інвалідності та поширюють свою дію на правовідносини, що виникли після 01 січня 2007 року, а тому не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Представник відповідача, - Чернігівського ОВК в судове засідання не прибув, надіслав відзив по справі, в якому зазначив, що після направлення заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів на адресу МО України, Чернігівський ОВК не є ні володільцем, ні розпорядником документів ОСОБА_3, які стосуються наявності у нього права на отримання одноразової грошової допомоги. У зв'язку з цим, направлення на адресу МО України тих чи інших висновків про призначення позивачу одноразової грошової допомоги неможливе через відсутність у Чернігівському ОВК заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів. Крім того, жодним нормативним актом, в тому числі і наказом МО України № 530, на який посилається позивач, не передбачено повторне подання уповноваженим органом (військовим комісаріатом) тих чи інших висновків щодо призначення одноразової грошової допомоги після того, як МО України уже було прийнято відповідне рішення за результатами розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги.

Також, підтримано обставини, викладені МО України у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, - МО України, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2017 Деснянським районним судом м. Чернігова прийнято постанову у справі № 750/8881/17 (провадження № 2-а/750/1187/17), залишену без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Чернігівського ОВК щодо ненаправлення до МО України заяви ОСОБА_3, з доданими до неї документами, для розгляду питання призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;

зобов'язано Чернігівський ОВК відповідно до п. 13 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 985 оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - МО України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 15-18, 19-21).

На виконання вказаної постанови суду Чернігівським ОВК направлено на адресу МО України відповідну заяву позивача з доданими до неї документами. 23.03.2018 Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула подані документи та прийняла рішення, оформлене протоколом № 31, яким відмовила ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' (а.с. 25).

Як вбачається зі змісту протоколу, підставою для відмови стало те, що ОСОБА_3 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''. Крім того, причину інвалідності позивача змінено понад дворічний термін.

Про прийняте рішення Чернігівський ОВК повідомив ОСОБА_3 листом від 05.04.2018 за № 5/1317с (а.с. 24).

Вважаючи прийняте МО України рішення, виражене у формі Протоколу, - протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина перша статті 16 Закону № 2011-ХІІІ).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, ОСОБА_3 вперше було встановлено інвалідність ІІІ групи - 22.05.2001, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 054528. Причина інвалідності: внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (а.с. 27).

У зв'язку з наведеним, як було встановлено в ході судового засідання, ОСОБА_3 звернувся до уповноваженого органу та на виконання статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 20.12.1991) отримав відповідні страхові виплати.

Надалі, позивач повторно пройшов медичне обстеження, за наслідками якого 20.05.2016 МСЕК було складено довідку серії АВА № 025770, якою йому встановлено ІІІ група інвалідності. Причина інвалідності: внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 28).

Після отримання інвалідності в 2016 році, позивач скористався своїм правом на звернення до МО України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. При цьому, ОСОБА_3 зазначив, що на момент встановлення йому інвалідності вперше та виплати страхових сум, діяла редакція Закону № 2011-ХІІ, яка не містила положень статті 16-3. Тому він звернувся до МО України після внесення відповідних змін.

Однак, вказані доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 20.12.1991) визначалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані. призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 190-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.?

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлювалися Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма щодо державного обов'язкового особистого страхування була чинною до 01 січня 2007року.

Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» внесено зміни до Закону № 2011-ХІІ шляхом доповнення статті 16 вказаного закону, в тому числі статтею 16-3 такого змісту:

«Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб».

В свою чергу, частиною другою «Прикінцевих положень» Закону № 5040 встановлено, що його дія цього не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, замість державного обов'язкового особистого страхування законодавцем введено правову норму щодо одноразової грошової допомоги.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

При цьому, згідно пункту 13 цього Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи наведене та те, що ОСОБА_3 після першопочаткового встановлення йому ІІІ групи інвалідності, відповідно до чинних на той час нормативно-правових актів та підстав, було отримано страхову виплату, яка по своїй суті є компенсаційною, суд вважає, що МО України відмовляючи йому у виплаті одноразової грошової допомоги діяло обґрунтовано та в межах наданих повноважень.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 змінено причину інвалідності понад дворічний термін.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи та дослідивши норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд вважає, що ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна