Ухвала суду № 74572724, 11.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 731/171/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення суду,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.), в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до Варвинського районного суду Чернігівської області з вимогою про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 731/579/17.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 07.05.2018 вищевказану справу передано до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду.

05.06.2018 справу передано на розгляд судді Бородавкіній С.В. відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ознайомившись зі змістом вищевказаної заяви ОСОБА_1, суд дійшов висновку про необхідність її передачі до Варвинського районного суду Чернігівської області, оскільки справа не підсудна цьому адміністративному суду, з огляду на таке.

Кодекс адміністративного судочинства України, який з 15.12.2017 діє в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частина один та два статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є, в тому числі, позовна заява. Статтями 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до позовної заяви, зокрема, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для звернення фізичних (юридичних) осіб до суду у зв'язку із допущенням суб'єктами владних повноважень протиправної бездіяльності/дій Кодексом адміністративного судочинства України виділено позовне провадження, в межах якого відбувається вирішення заявлених позивачем вимог, відповідно до поданого позову. При цьому, статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік повноважень суду при вирішенні справи.

Так, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Якщо судом визнано нормативно-правовий акт протиправним і нечинним повністю або в окремій частині і при цьому виявлено недостатню правову врегульованість відповідних публічно-правових відносин, яка може потягнути за собою порушення прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну нормативно-правового акта, визнаного незаконним повністю або у відповідній частині.

Як вбачається надісланої Варвинським районним судом Чернігівської області заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиконання рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 731/579/17 (а.с. 9-10).

Вказана заява мотивована тим, що орган пенсійного фонду в листі № 635/03 повідомив, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснений відповідно до чинного законодавства та доплата на виконання вказаного рішення суду буде виплачена в березні 2018 року. Однак, відповідно до довідки ПАТ «Ощадбанк» від 25.04.2018 № 232 на його банківський рахунок жодних коштів на виконання рішення суду не перераховано. На переконання ОСОБА_1 ведене свідчить про те, що рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 731/579/17 не виконано в повному обсязі, а саме: відповідач здійснив лише перерахунок пенсії, проте виплата коштів ним не проведена.

Таким чином, аналізуючи зміст вищевикладених вимог та наведені обґрунтування, суд зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, що пов'язана з виконанням рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 731/579/17.

В свою чергу, статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, та те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (про що зазначено і в самій заяві на стор. 5 та 6) щодо невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в повному обсязі рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 731/579/17, суд зазначає, що її вирішення має здійснюватися судом першої інстанції, який ухвалив вищевказане рішення, оскільки вона пов'язана з виконанням зазначеного рішення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд звертає увагу, що чинним Кодексом адміністративного судочинства України не регламентовано дії суду у разі встановлення належності справи (заяви) до предметної юрисдикції іншого адміністративного суду, у зв'язку з наведеним вважаю за можливе застосувати аналогію закону.

Так, частиною п'ятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Згідно із частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, пов'язаною з виконанням рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 03.01.2018 у справі № 731/579/17, суд вважає за необхідне передати її на розгляд до Варвинського районного суду Чернігівської області (17600, вул. Шевченка, 40, смт. Варва, Чернігівська область).

Керуючись статтями 20, 29, 171, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Справу за заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення суду - передати до Варвинського районного суду Чернігівської області для розгляду по суті.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану ухвалу.

Суддя С.В. Бородавкіна