Рішення № 74572429, 31.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р. № 820/2673/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом в якому просить суд:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ: 22682655) щодо утримання грошових коштів в розмірі 15% з пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), за період з 01.04.2015 по 01.08.2016;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ: 22682655) повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в повному обсязі кошти, які були утриманні з його пенсії, за період з 01.04.2015 по 01.08.2016.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, де отримує пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV. Позивачу стало відомо, що Конституційним Судом України у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 було прийнято рішення про неконституційність оподатковування пенсій. З огляду на наведене рішення та оскільки відповідний проміжок часу ОСОБА_1 був працюючим пенсіонером він звернувся до відповідача з заявою про надання інформації щодо розміру призначеної йому пенсії та можливі з неї утримання. Відповідачем листом від 16.03.2018 за вих.№5956/30-13-02 було надано довідку про розмір нарахованої з 01.04.2015 по 30.09.2017 пенсії, з якої позивачу стало відомо, що з квітня місяця 2015 року по серпень 2016 року відповідачем з нарахованої позивачу пенсії здійснювалися відрахування як з працюючого пенсіонера (у загальному розмірі 4417,70 грн.). На думку позивача, відповідачем вчинено протиправні дії щодо здійснення відрахувань з його пенсії як з працюючого пенсіонера. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 19.04.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі та ухвалою суду від 19.04.2018 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по адміністративній справі № 820/2673/18.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві проти заявленого позову заперечував та зазначив, що у період з 01.04.2015 року по 23.06.2016 року позивач перебував у трудових відносинах із комунальним підприємством «Харківводоканал», у зв'язку з чим відповідно до положень ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахована позивачу пенсія виплачувалась у розмірі 85 відсотків призначеного розміру. При цьому, відповідачем вказано, що в даному випадку рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 року не може бути застосовано, оскільки розмір пенсії позивача у спірний період не перевищував 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а отже управлінням вимоги абз.1 пп.164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до його пенсії не застосовувались. З огляду на зазначене, на думку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, де отримує пенсію згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV з 17.06.1998 року.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до відповідача зі зверненням від 06.03.2018 року з питань надання інформації щодо розміру призначеної йому пенсії та можливих утримань із неї.

Листом управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 16.03.2018 року №5956/30-13-02 у відповідь на заяву позивача надано довідку про розмір нарахованої пенсії та розмір утримань як з працюючого пенсіонера за період з 01.04.2015 року по 30.09.2017 року (а.с. 16).

З наявної в матеріалах справи копії довідки про розмір нарахованої пенсії та розмір утримань як з працюючого пенсіонера за період з 01.04.2015 року по 30.09.2017 року вбачається, що у період з квітня 2015 року по липень 2016 року із розміру нарахованої позивачу пенсії проводились утримання як з працюючого пенсіонера у загальному розмірі 4417,70 грн.

При цьому, судом також встановлено, що у період з квітня 2015 року по серпень 2015 року розмір нарахованої позивачу пенсії становив 1932,96 грн., з вересня 2015 року по травень 2016 року - 2025,96 грн. та у червні 2016 року - 2029,88 грн.

У адміністративному позові позивачем вказано, що такі відрахування відповідачем здійснено протиправно, оскільки суперечить принципам верховенства права та рівності усіх перед законом, звужує права певних категорій громадян (працюючих пенсіонерів) на соціальний захист та порушує рівність прав пенсіонерів, що також підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018.

Також позивачем вказано, що відповідно до положень п. 165. ст. 165 Податкового кодексу України суми пенсії (включаючи суму індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не підлягають оподаткуванню, однак всупереч вказаній нормі ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакціях станом на час дії Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 та №1774 від 06.12.2016) передбачала: «у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність». Отже, на думку позивача, наведеною нормою фактично встановлювалося незаконне оподаткування пенсій працюючих пенсіонерів у розмірі 15% аж до 30 вересня 2017 року.

На думку позивача, дій відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії є протиправними та такими, що порушують його права.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Судом встановлено, що положеннями ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» в редакції станом на 01.01.2015 року було передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, було внесено зміни до вище вказаної статті та абзац другий частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в новій редакції, а саме: «тимчасово, у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII було передбачено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 №911-VIII, було внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаци другий і третій викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність».

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у спірний в даній справі період з квітня 2015 року по 23.06.2016 року позивач перебував у трудових відносинах із Комунальним підприємством «Харківводоканал».

При цьому, з наявної в матеріалах справи довідки про розмір нарахованої пенсії та розмір утримань як з працюючого пенсіонера за період з 01.04.2015 року по 30.09.2017 року вбачається, що у період з квітня 2015 року по серпень 2015 року розмір нарахованої позивачу пенсії становив 1932,96 грн., з вересня 2015 року по травень 2016 року - 2025,96 грн., в червні 2016 року - 2029,88 грн., що перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність на час вступу в дію норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 №911-VIII.

З огляду на вище вказане та враховуючи, що у період з квітня 2015 року по червень 2016 року позивач перебував у трудових відносинах, то положення щодо тимчасового зменшення пенсії та виплати її у розмірі 85% у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції відповідно до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та щодо тимчасового зменшення пенсії та виплати її у розмірі 85% у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24.12.2015 №911-VIII, поширювали свою дію на позивача.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Як встановлено судовим розглядом з наявних в матеріалах справи доказів, у зв'язку зі звільненням позивача з посади у комунальному підприємстві «Харківводоканал» 01.07.2016 року відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 як непрацюючого пенсіонера з 24.06.2016 року, що підтверджено розпорядженням відповідача 123499 від 01.07.2016 року.

Стосовно посилань позивача на рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 суд зазначає наступне.

Вище вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Також пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 року передбачено, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, в данному випадку дане рішення Конституційного Суду України стосується положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, які стосуються включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, з аналізу вище вказаного слід дійти висновку, що оскільки в даному випадку пенсія, нарахована позивачу, не перевищувала десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, то така норма законодавства не була застосована до його пенсії.

З огляду на викладене в даному випадку рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2018 від 27.02.2018 року не може бути застосоване до спірних правовідносин, тим більше, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а спірні у даній справі відрахування, хоча з даною нормою і не пов'язані, проте були вчинені до ухвалення такого рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку, що оскільки під час судового розгляду справи не підтверджено обставин вчинення відповідачем протиправних дій, на які посилається позивач адміністративному позові, то наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.