Рішення № 74572018, 11.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/367/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправними та скасування постанов,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача "ОТП Факторинг Україна" про визнання протиправними та скасування: постанови ВП № 39407828 від 04.10.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору; ВП № 52740827, ВП №52741449 від 23.05.2016 року про відкриття виконавчих проваджень.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані постанови прийняті відповідачем з порушенням вимог, передбачених нормами Закону України "Про виконавче провадження" , що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання через канцелярію суду за вх. №17975 від 11.06.2018 р про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просила такі задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відзив на адміністративний позов не подав.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, пояснень на адміністративний позов не подала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що постановою ВП №39407828 від 16.08.2013 р відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису №4573 від 11.07.2013 виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" 603062,94 грн в рахунок звернення стягнення на нерухоме майно, а саме : квартиру, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Кам'янецька 24/5.

Вказаною постановою боржнику - ОСОБА_4 надано строк самостійно виконати виконавчий документ у строк до 23.08. 2013 р та вказано, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк з боржника буде стягнуто виконавчий збір та витрати, повязані з провадженням виконавчих дій.

Постановою ВП №39407828 від 04.10.2015 року з виконання виконавчого напису № 4573 виданого 11.07.2013 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 60476,29 грн.

Постановою ВП №39407828 від 05.10.2015 р повернуто виконавчий документ стягувачеві.

Відповідно до постанови ВП № 52740827 від 23.05.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 39407828 від 04.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь держави 60 476,29 грн. виконавчого збору та постанову ВП №52741449 про стягнення з боржника витрат пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними та такими, що слід скасувати позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефектного захисту прав, свобод, та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 р. №14 встановлено, що відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, а на територіях інших держав - міжнародними договорами України на засадах взаємності (станом на час виникнення правовідносин).

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. При цьому, згідно положень частини другої статті 25 та частини першої статті 31 цього ж Закону, постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа та надсилає сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Згідно частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк (ст. 28 Закону № 606).

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Серед іншого, відповідно до приписів ч. 3 ст. 40 визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАС України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 21 травня 2012 року № 5, передбачено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 28.01.2015 року у справі №3-217гс14.

Згідно з приписами ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем жодних дій спрямованих на виконання виконавчого напису нотаріуса за період з 16.08.2013 р по 05.10.2015 р не здійснено.

Так, судом з долучених до матеріалів справи документів встановлено, що після повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до постанови від 05.10.2015 року, державним виконавцем у зв'язку з несплатою виконавчого збору відповідно до постанови від 04.10.2015 року, виокремлено окреме виконавче провадження про стягнення виконавчого бору відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження, ВП № 52740827.

Судом з метою встановлення фактичних обставин справи витребувано матеріали виконавчих провадження, однак докази одержання позивачем постанови ВП 39407828 про стягнення виконавчого збору від 04.10.2015 року та докази отримання позивачем постанов ВП № 52740827, 52741449 від 23.05.2016 року в матеріалах виконавчого провадження відсутні. В матеріалах справи наявні супровідні листи про направлення вищезазначених постанов, однак докази їх отримання позивачем відсутні.

Також судом наголошується, що з оскаржуваних постанов боржником є ОСОБА_4, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що не відповідає дійсності, оскільки остання є ОСОБА_1 і з 04.06.2010 р мешкає/зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою форми №2 від 18.01.2018 р виданою ЛКП «Львівський ліхтар».

З долучених відповідачем до матеріалів справи доказів не надано жодного, який би свідчив про належне повідомлення боржника - ОСОБА_1 про відкриття виконавчих проваджень як у ВП 52740827, так і № 52741449, а саме: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

У зв'язку з викладеним, за відсутності будь-яких доказів надсилання позивачу постанов про відкриття виконавчого провадження від 23.05.2016 року, про що повинен пересвідчитись державний виконавець в силу своїх обов'язків, визначеним у Законі, а також постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2015 року, відсутністю доказів про обізнаність сторони боржника про відкрите щодо нього виконавче провадження №52740827, винесення постанов як про стягнення виконавчого збору в межах ВП 39407828, так і про відкриття виконавчого провадження ВП №52741449, на переконання суду, є протиправним.

Також суд зазначає, що постанова ВП №39407828 про стягнення виконавчого збору винесена всупереч вимогі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки добровільний строк виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.08.2013 р закінчився 23.08.2013 р, а постанова про стягнення виконавчого збору винесена лише 04.10.2015 року.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача підлягають документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1920,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №39407828 про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.10.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №52740827 про відкриття виконавчого провадження від 23.05.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №52741449 про відкриття виконавчого провадження від 23.05.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: вул. Конотопська, 6/8, м. Львів, 79044; код ЄДРПОУ: 35009269) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2; РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1920 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя Гулкевич І.З.