Рішення № 74571977, 11.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1805/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про визнання протиправної відмови та зобов'язання провести перерахунок пенсії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області та просить: визнати протиправну відмову, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2018 р №14/к-20/02-10-14 в перерахунку з 02.08.2017 р пенсії державного службовця ОСОБА_1 виходячи з розміру 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6 ранг державного службовця та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок з 02.08.2017 року та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця в розмірі 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6 ранг державного службовця.

Позов мотивовано тим, що 19.03.2018р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 02.08.2017 року перерахунок та виплату йому пенсії державного службовця в розмірі 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6-й ранг державного службовця. У відповідь на вказане звернення, відповідач надав позивачу лист від 13 квітня 2018р. вих. №14/к-20/02-10-14, в якому повідомив, що в результаті перевірки пенсійної справи позивача встановлено, що нарахування і виплата пенсії здійснюється позивачу відповідно до чинного законодавства, заборгованість по виплатах відсутня. За змістом відповіді, відповідач вважає, що для нарахування пенсії держслужбовця повинна враховуватись заробітна плата від останньої посади з якої позивач звільнився з державної служби не залежно від обставин конкретного випадку позивача. Позивач не згідний із зазначеними діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії та просить здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує повністю, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевірено матеріали пенсійної справи позивача та встановлено, що нарахування та виплата пенсії здійснюється з дотриманням норм чинного законодавства, заборгованість з виплати пенсії відсутня.

Третя особа пояснень на адміністративний позов не подала, належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Cудом встановлено, що 08.04.2015р. Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області призначило ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

02.08.2017 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та визначено пенсію в розмірі 60% від заробітку консультанта Галицького районного суд м. Львова станом на 01.08.2017р. який має 7-й ранг державного службовця.

Останнім місцем роботи позивача на державній службі була робота в Галицькому районному суді м. Львова.

На цій роботі в період з 15.04.2005р. по 02.06.2015р. (10р.1міс.18дн.) позивач працював на посаді керівника апарату суду та з 03.06 по 16.06.2015р. (13 днів) - на посаді консультанта суду.

19.03.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив провести з 02.08.2017 року перерахунок та виплату йому пенсії державного службовця в розмірі 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6-й ранг державного службовця.

Зазначене звернення позивач подав з тих мотивів, що вважав, що розмір його пенсії визначено відповідачем невірно, а саме: що відповідач визначив позивачу пенсію виходячи із складових заробітної плати для призначення пенсії за посадою консультанта суду, в той час як позивач вважав, що має право на пенсію від заробітку за посадою керівника апарату суду. Та, крім того, на думку позивача, при визначенні пенсії відповідач безпідставно застосував надбавку за 7-й ранг держслужбовця замість надбавки за 6-й ранг держслужбовця, яка підлягала застосуванню.

До заяви позивач додав копію листа ТУ ДСА у Львівській області від 05.03.2018р. №05-інф-к44/18-44/18 та довідки ТУ ДСА у Львівській області від 03.03.2018р. №02-13-209/18 про заробітну плату керівника апарату суду станом на 01.08.2017р. (на дату призначення позивачу пенсії).

13 квітня 2018р. за вих. №14/к-20/02-10-14 листом Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на те, що в результаті перевірки пенсійної справи позивача встановлено, що нарахування і виплата пенсії здійснюється позивачу відповідно до чинного законодавства, заборгованість по виплатах відсутня. За змістом відповіді, відповідач вважає, що для нарахування пенсії держслужбовця повинна враховуватись заробітна плата від останньої посади з якої позивач звільнився з державної служби не залежно від обставин конкретного випадку позивача.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи встановлено, що 06.03.2018р. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом за №6/к-20.02.10-14, повідомив ОСОБА_1, що пенсію державного службовця йому призначено з врахуванням страхового стажу - 45р.08міс.28дн., в тому числі стажу роботи на посадах державного службовця 20р.01міс.05дн. та заробітної плати консультанта суду -10956,38грн. (довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії держслужбовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №503 від 02.08.2017р.; довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №504 від 02.08.2017р. (за липень 2017р., що передує місяцю звернення за призначенням пенсії), в розмірі 60% від заробітку.

Також цим листом ОСОБА_1 повідомлено, що пенсію за віком позивачу визначено з 02.08.2017р. в розмірі 6573,83 грн. та надано копії зазначених довідок №№503,504 від 02.08.2017р. Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області, на підставі яких визначено позивачу розмір пенсії держслужбовця.

На час звернення за призначенням пенсії держслужбовця ОСОБА_1 працював, але не був державним службовцем.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, пенсія особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Загальний трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи в Галицькому районному суді м. Львова з 15.04.2005р. по 16.06.2015р. становить 10р. 2 міс. 1 день.

Відтак, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді керівника апарату суду, з якої сплачувались соціальні внески становить 99,65%, а консультанта суду - всього 0,35% від загального стажу за відповідний період.

Сплата позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підтверджується показниками Індивідуальних відомостей про застраховану особу (випискою) виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Судом встановлено, що за останнім місцем роботи в місяці в якому ОСОБА_1 звільнився (червень 2015 року) позивач отримав заробітну плату з якої утримано єдиний соціальний внесок як керівник апарату суду значно більшу, ніж заробітна плата консультанта цього суду. А саме за період роботи з 01.06. по 02.06.2015р. як керівник апарату позивач отримав 14041,27грн. в той час як за період роботи консультантом цього суду з 03.06. по 16.06.2015р. - отримав зарплату в розмірі 1748,09грн. Отримання заробітної плати у вказаних розмірах підтверджується листом ТУ ДСА у Львівській області від 18.04.2018р., а утримання із вказаних сум ЄСВ підтверджується показниками Індивідуальних відомостей про застраховану особу (випискою) виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Таким чином, розмір ЄСВ, що сплачений із заробітної плати консультанта суду є меншим порівняно із відповідним розміром, сплаченим із заробітної плати керівника апарату суду.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.№3723-ХІІ пенсія призначається в розмірі 60% заробітної плати за останнім місцем роботи, зазначаючи, що такий розмір береться з відповідної посади та рангу, з якої було сплачено ЄСВ, не вказуючи при цьому, що це має бути остання посада державної служби за останнім місцем роботи.

Положення ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р.№3723-ХІІ вказує на те, що розмір пенсії визначається від розміру заробітної плати з якої було сплачено ЄСВ, свідчить про те, що розмір пенсії повинен визначатися з урахуванням сплачених сум ЄСВ.

Визначення позивачу розміру пенсії від заробітної плати консультанта суду не враховує сплаченого позивачем ЄСВ із заробітної плати керівника апарату суду, тим самим Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист позивача.

Відповідно до довідки ТУ ДСА України у Львівській області від 03.03.2018р. № 02-13-209/18 заробітна плата керівника апарату Галицького районного суду м. Львова, як такого, якому присвоєно 6-й ранг державного службовця, станом на 01.08.2017р. становила 19500грн.

Враховуючи те, що на посаді консультанта суду позивач пропрацював всього лише 13 днів, а на посаді керівника апарату 10 (десять) років 1 місяців18 днів, та сплачував з цієї посади страхові внески на загальнообов'язкове соціальне страхування (а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії в розмірі 60% заробітної плати саме посади керівника апарату суду.

В частині неврахування відповідачем надбавки за 6-й ранг держслужбовця при визначенні розміру пенсії та невірного застосування надбавки за 7-й ранг держслужбовця суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки ТУ ДСА у Львівській області №503 від 02.08.2017р. неправомірно нараховано надбавку за ранг (400,00грн.) виходячи з 7-го рангу державного службовця для визначення позивачу розміру пенсії.

Вказане обгрунтовується тим, що 07.08.2009р. позивачу, як керівнику апарату Галицького районного суду м. Львова, присвоєно 7-й ранг державного службовця з 16.04.2009р., про що свідчить запис №45 від 07.08.2009р. в трудовій книжці позивача (. Зазначений ранг позивачу призначено відповідно до Закону України від 16.12.1993р. №37-23-ХІІ «Про державну службу».

З 02.06.2015 р. позивача було в порядку переведення, за його власним бажанням, звільнено з посади керівника апарату суду та з 03.06.2015р. призначено на посаду нижчої категорії - консультанта суду.

Відповідно до ст. 26 Закону України від 16.12.1993р. №37-23-ХІІ «Про державну службу» після переведення на нижчу посаду за позивачем зберігався 7-й ранг державної служби.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VІІІ, який набрав чинність з 01.05.2016р., встановлюються три категорії посад державної служби: «А» (вищий корпус державної служби, «Б» та «В». Посади керівників апаратів місцевих судів відносяться до посад державної служби категорії «Б»; інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б», належать до посад державної служби категорії «В».

Згідно з частинами 3, 5 статті 39 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VІІІ, державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б» присвоюються такі ранги: 3, 4, 5, 6 ранг.

Відповідно до п. 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016р. №306, державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16.12.1993р. №37-23-ХІІ «Про державну службу», присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби.

У зв'язку з цим, вважаю, що для визначення розміру пенсії позивачу повинна враховуватись надбавка за 6-й ранг державного службовця, який є найнижчим рангом для категорії посад «Б» (керівник апарату суду).

Відповідно до довідки ТУ ДСА України у Львівській області від 03.03.2018р. № 02-13-209/18 розмір надбавки за 6-й ранг державного службовця становить 500 грн., в той час як всупереч зазначеним нормам законодавства, позивачу розраховано надбавку за ранг в розмірі 400грн. за 7-й ранг.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно визначив позивачу розмір пенсії без урахування права на надбавку за 6-й ранг держслужбовця.

Згідно пунктів 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996р., ратифікованої відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14.09.2006р., усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Розділу ІІ Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч.2 та ч. 3 ст.22 Конституції України, згідно яких конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (пункт 1), Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання, вимог, які він виводить з цього принципу.

Європейський суд з прав людини в 1974 році у справі «Міллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви № 6849/72 від 16 грудня 1974 року) сформулював позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема, у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду, а як наслідок і на підвищення розміру пенсійної виплати внаслідок її перерахунку.

Відтак суд вважає, що відповідачем протиправного відмовлено в перерахунку з 02.08.2017 р пенсії державного службовця ОСОБА_1 виходячи з розміру 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6 ранг державного службовця.

Таким чином право позивача на пенсійне забезпечення порушене і підлягає захисту шляхом визнання протиправної відмови, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2018 р №14/к-20/02-10-14 в перерахунку з 02.08.2017 р пенсії державного службовця ОСОБА_1 виходячи з розміру 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6 ранг державного службовця та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок з 02.08.2017 року та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця в розмірі 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6 ранг державного службовця.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправну відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.04.2018 р №14/к-20/02-10-14 в перерахунку з 02.08.2017 р пенсії державного службовця ОСОБА_1 виходячи з розміру 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6 ранг державного службовця.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок з 02.08.2017 року та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця в розмірі 60 відсотків заробітної плати керівника апарату Галицького районного суду м. Львова станом на 01 серпня 2017 року, як такого, якому присвоєно 6 ранг державного службовця.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя Гулкевич І.З.