Рішення № 74571935, 06.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1269/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Білокуракинського об'єднаного управління пенсійного Фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати дію посадових осіб відповідача незаконною щодо відмови позивачу про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, прийняті рішення за №9 від 21.08.2017 та №2 від 16.01.2018 скасувати як незаконні;

- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу час навчання з 01 вересня 1977 року по 20 червня 1981 року у Донецькому політехнічному технікуму» та проходження військової служби з 29.10.1981 по 25.05.1986 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно списку №2;

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.08.2017 (а.с. 3-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після досягнення позивачем 55 років і наявності страхового стражу 15.08.2017 та 09.01.2018 останній звернувся до відповідача стосовно призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно списку №2 з наданням відповідних для призначення пенсії документів, зокрема довідки Донецького політехнічного технікуму та проходженням військової служби.

Відповідачем було складено протоколи засідання комісії з призначення пенсій при Сватівському відділі Білокуракинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області з приводу розгляду заяв позивача про призначення пенсії від 15.08.2017 та від 09.01.2018, а саме № 9 від 21.08.2017 та №2 від 16.01.2018, з яких вбачається, що відповідачем надані позивачем документи не були прийняті до уваги, хоча відповідачу вони надавалися в оригіналі, та знаходяться в матеріалах справ у відповідача.

Позивач вважає дії посадових осіб щодо відмови від 21.08.2017 №9 та від 16.01.2018 №2 незаконними, а тому просив - зобов'язати відповідача зарахувати час навчання з 01 вересня 1977 року по 20 червня 1981 року у Донецькому політехнічному технікуму» та проходження військової служби з 29.10.1981 по 25.05.1986 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідно до п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.08.2017.

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив (а.с.74-75). В обґрунтування якого зазначив, що 15.08.2017 та 09.01.2018 позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії по Списку №2, однак протоколами засідання управління від 21.08.2017 та від 16.01.2018 йому було відмовлено в цьому. Посилаючись на ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначив, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до наданих позивачем 15.08.2017 та 09.01.2018 документів для призначення пенсії за Списком №2 встановлено, що загальний стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії по Списку №2 складає 7 років, 11 місяців, 26 днів, з яких: 4 місяці та 26 днів складає стаж роботи по Списку №1; 5 років 10 місяців та 23 дні складає стаж роботи по Списку №2; 1 рік 8 місяців та 7 днів складає військова служба (період з 02.11.1983 по 08.07.1983).

Щодо зарахування часу навчання позивача у Донецькому політехнічному технікумі до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку №2, відповідач зазначив, що відповідно до наданої ОСОБА_1 довідки від 11.02.2014 №27, позивач навчався в зазначеному технікумі з 01.09.1977 по 30.06.1981. Посада ОСОБА_1 у період навчання у технікумі не значиться, внаслідок чого не можливо зробити висновок, що останній після закінчення навчання працював за набутою професією у технікумі. Крім того, технікум не належить до закладів професійно-технічної освіти, внаслідок чого підстави для зарахування часу навчання ОСОБА_1 у Донецькому політехнічному технікумі до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за Списком №2 відсутні.

Стосовно зарахування військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за Списком №2, відповідач вказав, що відповідно до ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», період служби з 08.07.1983 по 25.05.1986 не можна віднести до строкової військової та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а тому до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку №2 не зараховуються.

На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання прибув позивач та його представник, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу за відсутності представника (зворотній бік а.с.75).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 прийнято позову заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 (а.с.1-2).

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, паспорт серії ВН703802, виданий 25.03.2010 Куйбишевським РВДМУГУМВС України в Донецькій області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с.7).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 10.09.2015 №930005593, фактичним місцем проживання/перебування АДРЕСА_2 (а.с.8).

15.08.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, просив призначити пенсію без військового квитка та обліково послужної картки, оскільки військовий квиток залишився на непідконтрольній території України (а.с.9,112).

Зазначену заяву було прийнято відповідачем 15.08.2017 та зареєстровано під №698, до заяви було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення/перерахунку пенсії; паспорт, трудову книжку, військовий квиток (НОМЕР_2); диплом (свідоцтво, атестат) про навчання (№27 від 11.02.2014); довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (№930005593 від 10.09.2015); довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (№169 від 27.01.2017); документи про стаж (у кількості 2 шт.); інший документ (атестацію, висновок, перелік) (зворотній бік а.с.9, а.с.10).

21.08.2018 відповідачем складено протокол №9 засідання комісії з призначення пенсій при Сватівському відділі Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, відповідно до якого виніс рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.08.2017, оскільки відповідно до наданих ОСОБА_1 документів при сумарному складанні є недостатнім для призначення пенсії за Списком №2 (а.с.23-24).

09.01.2018 позивач вдруге звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с.25).

Зазначену заяву було прийнято відповідачем 09.01.2018 та зареєстровано під №20, до заяви було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення/перерахунку пенсії; паспорт, трудову книжку, військовий квиток (№4/10 від 20.03.2007, облікову картку до військового квитка НОМЕР_3); диплом (свідоцтво, атестат) про навчання (№27 від 11.02.2014); довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (№930005593 від 10.09.2015); довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (№169 від 27.01.2017); довідку про прийняття на роботу (навчання) (№37 від 11.02.2014); документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсій (атестація, висновок, перелік) (у кількості 2 шт.); документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (№05-1/21/863 від 13.06.2017 (у кількості 3 шт.) (зворотній бік а.с.25, а.с.25а).

16.01.2018 відповідачем складено протокол №2 засідання комісії з призначення пенсій при Сватівському відділі Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, відповідно до якого виніс рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.01.2017, оскільки відповідно до наданої ОСОБА_1 довідкою від 11.02.2014 №27 про навчання в Донецькому політехнічному технікумі з 01.09.1977 по 30.06.1981, посада на якій навчався ОСОБА_1 у технікумі не значиться. Тому, підстави для зарахування часу навчання ОСОБА_1 у Донецькому політехнічному технікумі до стажу роботи, що дає право призначення пенсії по Списку №2 відсутні. Також при сумарному складанні є недостатнім для призначення пенсії за Списком №2 (а.с.27).

Не погоджуючись із вказаними відмовами, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту «б» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З даних трудової книжки позивача суд встановив, що з 01.09.1977 позивач зарахований учнем до Донецького політехнічного технікуму та 31.07.1981 відрахований у зв'язку з закінченням навчання. 11.08.1981 прийнятий в Авдіївський коксохімічний завод сортувальником коксу (старшим) коксового цеху №4 та 20.10.1981 звільнений за ст.36 п.3 КЗОТ УССП, у зв'язку з призивом в лави Радянської армії. З 20.10.1981 по 25.05.1986 позивач служив в Радянській армії відповідно до наказу В.Б.НУ№875047 від 01.08.1986 (а.с.32-35).

Відповідно до інформації зазначеної у тимчасовому посвідченні №4/10 від 20.03.2007 ОСОБА_1 з 29.10.1981 прийнятий до тимчасового обліку запаса-2 та звільнений 25.05.1986 відповідно до наказу МО№140 від 30.07.1973, прийнятий на військовий облік Петровсько-Куйбишевського ОРВК м.Донецька (а.с.28). Зазначене також кореспондується з обліково-послужною карткою (а.с.29).

Трудова книжка позивача, тимчасове посвідчення та обліково-послужна картка не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву.

Щодо проходження позивачем навчання у Донецькому політехнічному технікумі та 31.07.1981, позивачем крім трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, до матеріалів справи надано довідку від 11.02.2014 №27, видану Донецьким політехнічним технікумом під час контролювання державними органами влади України м.Донецька. В зазначеній довідці зазначені дані стосовно проходження ОСОБА_1 навчання в Донецькому політехнічному технікумі. Однак в ній не міститься інформація щодо отримання позивачем спеціальності (а.с.36).

В подальшому Донецький політехнічний технікум у довідці від 21.07.2017 №196 зазначив, що ОСОБА_1 з 01.09.1977 (наказ №238 У від 22.08.1977) по 30.06.1981 (наказ №272 У від 01.07.1981) навчався на денному відділенні Донецького політехнічного технікуму та отримав спеціальність «Технологія коксохімічного виробництва» (а.с.31).

Суд не приймає зазначену довідку від 21.07.2017 №196 як належний та допустимий доказ відповідно до вимог ст.72 КАС України, однак використовує інформацію зазначену в ній для встановлення фактичних даних щодо отримання позивачем спеціальності по закінченню навчання.

З урахуванням інформації зазначеній в трудовій книжці позивача, довідки від 11.02.2014 №27, виданої Донецьким політехнічним технікумом під час контролювання державними органами влади України м.Донецька, та фактичним даним, що містяться в довідці від 21.07.2017 №196, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 з 01.09.1977 по 30.06.1981 навчався на денному відділенні Донецького політехнічного технікуму та отримав спеціальність «Технологія коксохімічного виробництва».

Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до загального трудового стажу учня, слухача, в тому числі до безперервного стажу і стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників, зокрема це стосується призначення пенсій за Списками № 1 і № 2, якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як вбачається з трудової книжки позивача по закінченню Донецького політехнічного технікуму, 11.08.1981 (в межах трьох місячного строку після закінчення технікуму) його було прийнято на роботу в Авдіївський коксохімічний завод сортувальником коксу (старший) коксового цеху №4 (а.с.32-зворотній бік).

Вказані обставини свідчать про те, що є всі правові підстави для зарахування часу навчання ОСОБА_1 в професійно-технічному навчальному закладі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників, за Списком № 2.

В подальшому 20.10.1981 позивач був звільнений з вказаної посади у зв'язку з призивом в лав Радянської Армії, в якій прослужив до 25.05.1986 (а.с.32-зворотній бік,33).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто враховуючи, що позивач на момент призову на військову службу працював за професією сортувальником коксу (старшим) коксового цеху з повним робочим днем, період його служби в Радянській Армії також повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до його пільгового стажу періоду навчання в Донецкому політехнічному технікумі з 01.09.1977 по 31.07.1981 та періоду служби у лавах Радянської армії з 29.10.1981 по 25.05.1986, у зв'язку з чим рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21.08.2017 № 9 та від 16.01.2018 №2 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме зобов'язання відповідача зарахувати час навчання в професійно-технічному навчальному закладі та період проходження армії, а також зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2 з 15.08.2017, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та відповідно перерахунку пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням є призначення позивачу пенсії на пільгових умовах з урахуванням періоду навчання в професійно-технічному навчальному закладі та проходження військової служби, тобто зарахування стажу, який надає право на призначення пенсії відбувається саме під час призначення пенсії Пенсійним органом.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статті 245 КАС України, а саме, обрати належний спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2017 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки та висновків суду.

Необхідності у повторному розгляді заяви від 09.01.2018 немає, оскільки вона ідентична заяві від 15.08.2017.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем відповідно до квитанції №35 від 10.05.2018 сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. (а.с.48), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 21.08.2017 № 9 та від 16.01.2018 №2 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2017 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 83008, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3) за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 41246789) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 11.06.2018.

Суддя Н.М. Басова