Постанова № 74570712, 05.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. Справа № 920/773/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пєтухов А.Ю.( в.о. директора) - на підставі наказу від 01.06.2017 №67 (повноваження представників позивача у залі судового засідання господарськоо суду Сумської області перевірені секретарем судового засідання Даніловою Т.А.);

від відповідача - Романова Н.В., Шпетна Т.Д.- за довіреністю від 12.12.2017 №2159;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гребеник Владислава Олександровича, с. Косівщина, Сумський район, Сумська область,

на рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2017 (суддя Резніченко О.Ю.), ухвалене у м. Суми, повний текст якого складений 18.09.2017,

у справі № 920/773/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемікал Компані», м. Суми,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гребеник Владислава Олександровича, с. Косівщина, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 12479 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИЛА:

15.08.2017 ТОВ "Кемікал Компані" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП Гребеник Владислава Олександровича про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338 у сумі 12479,08грн., з яких: 8530,00грн. - основний борг, 2298,77грн. - пеня, 250,38грн. - 3% річних та 1399,93грн. - інфляційні втрати (а.с.3-7).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним поставлено відповідачу на виконання умов договору купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338 товар за видатковими накладними: від 18.08.2016 №37182 на суму 12207,92грн. та від 31.08.2016 №39635 на суму 1028,72грн. Відповідач свої зобов'язання виконав частково та 08.09.2016 здійснив оплату за видатковою накладною №39635 у сумі 1028,72грн., а за накладною №37182 - у сумі 3677,92грн., у зв'язку з чим сума заборгованості за поставлений товар становить 8530,00грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань на підставі п. 6.2 договору позивачем нараховано пеню у сумі 2298,77грн., а також 3% річних у сумі 250,38грн. та інфляційні втрати у сумі 1399,93грн. на підставі вимог статті 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.09.2017 у справі №920/773/17 позов задоволено частково; стягнуто з ФОП Гребеник В.О. на користь ТОВ "Кемікал компані" 8530,00грн. боргу, 1321,74грн. пені, 250,08грн. 3% річних та 1339,42грн. інфляційних втрат, 1600 грн. витрат по сплаті судового збору, 1200грн. витрат на правову допомогу; в іншій частині позову відмовлено (а.с.65-69).

Рішення суду з посиланням на ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231, 263 ГК України мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 8530грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу або аргументованих заперечень на позовну заяву суду не надав, а тому суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

В частині відмови у стягненні 977,03грн. пені, 0,30грн. 3% річних та 60,51грн. інфляційних втрат рішення суду мотивовано тим, що позивачем розраховано пеню та 3 відсотки річних з урахуванням днів фактичної сплати заборгованості, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Фізична особа-підприємець Гребеник Владислав Олександрович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2017 у справі №920/773/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; витребувати у ТОВ "Кемікал Компані" оригінали видаткових накладних від 18.08.2016 №37182 та від 31.08.2016 №39635 та призначити у справі судову експертизу, виконання якої доручити Харківському НДІСЕ ім. Бокаріуса (а.с.89-93).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а також висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи. При цьому апелянт зазначає, що домовленістю між сторонами договору було вирішено дещо змінити спосіб поставки товару, а саме: позивач надсилає апелянту каталог продукції для ознайомлення із характеристиками товару та його ціною, після чого апелянт формує замовлення, про що інформує позивача. Скаржник стверджує, що частково оплачував вартість певних позицій товарів у накладній, саму ж накладну від 18.08.2016 №37182 та накладну від 31.08.2016 №39635 він не підписував, товари, які зазначені у накладних, не отримував. Підписи, які вчинені у вказаних накладних, різняться між собою та є зовсім відмінними від підпису, який вчинений в договорі купівлі-продажу від 16.03.2016, у зв'язку з цим вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що факт поставки товару підтверджується підписаними сторонами без заперечень видатковими накладними від 18.08.2016 №37182 від 31.08.2016 та №39635. Також, заявник зазначає, що його не було повідомлено належним чином про час та місце проведення судових засідань, що позбавило його можливості реалізувати своє право на захист. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що місцевий господарський суд не дослідив обставини щодо отримання відповідачем відповідної поштової кореспонденції, а також на те, що режим роботи поштового відділення у населеному пункті відповідача є нестабільним - поштове відділення працює тричі на тиждень по чотири години.

Відзивом від 11.01.2018 ТОВ «Кемікал Компані» заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. При цьому зазначає, що в період дії договору від 16.03.2016 №1338 позивачем здійснено дві поставки товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, які скріплені підписом Гребеник В.О., проте свої зобов'язання відповідач виконав частково, у зв'язку з чим за накладною від 18.08.2016 №37182 у нього утворився борг у розмірі 8530грн. Крім того, вказує на те, що претензій щодо якості товару не надходило, договір не визнаний у встановленому порядку недійсним та виконувався сторонами, що підтверджується перерахуванням коштів з призначенням платежу: «за товар згідно накладної від 18.08.2016 №37182». Також зазначає, що позивачем направлялась відповідачу копія позовної заяви та згідно інформації із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення Гребеник В.О. мав намір отримати даний лист із позовом, однак ознайомившись з інформацією про відправника відмовився від отримання, підтвердженням чого є позначка: «невдала спроба вручення». Також позивач вважає, що необхідність в проведенні експертизи відсутня, адже наявність різних підписів на документах не спростовує наявності заборгованості апелянта перед позивачем, оскільки вказані обставини підтверджуються іншими засобами доказування (а.с.128-132).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у даній справі задоволено клопотання ФОП Гребеник Владислава Олександровича про призначення експертизи; призначено судову почеркознавчу експертизу; проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса; на вирішення експерта поставлено питання: Чи виконаний підпис від імені Гребеник Владислава Олександровича у накладній від 18.08.2016 №37182 тією особою, від імені якої він зазначений (Гребеник В.О.), чи іншою особою?; зобов'язано Гребеник Владислава Олександровича провести оплату почеркознавчої експертизи, докази оплати надати експерту та суду.

Листом від 17.04.2018, який надійшов до суду апеляційної інстанції 02.05.2018, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса повідомив, що станом на 13.04.2018 вартість робіт по проведенню експертизи не сплачена, у зв'язку з чим судово-почеркознавча експертиза залишена без виконання та знята з провадження.

Судове засідання, 06.06.2018, з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Гребеник Владислава Олександровича відбулося за участю представника позивача в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення місцевого господарського суду Сумської області від 13.09.2017 у справі №920/773/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2017 у справі №920/773/17 законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги - безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

16.03.2016 між ТОВ "Кемікал Компані" (продавцем) та Фізичною особою - підприємцем Гребеником В.А. (покупцем) укладений договір купівлі-продажу №1338, п.1.1 якого встановлено, що продавець зобов'язується продати покупцеві товар, найменування, кількість та інші дані про який зазначаються в накладній.

Згідно до п. 1.3 цього договору покупець зобов'язується приймати товар, що поставляється продавцем і оплачувати його вартість в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.3.1 договору продавець відвантажує товар за адресою покупця за цінами, передбаченими в накладній.

У п. 4.1 даного договору зазначено, що покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесення готівкових коштів в касу продавця протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Пунктом 5.1 цього договору встановлено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється покупцем в момент відвантаження на складі покупця.

Згідно із п. 6.2 вказаного договору при несплаті коштів в строк, зазначений в п.4.1, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від виконання зобов'язань за цим договором.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 16.03.2016 ТОВ «Кемікал Компані» поставило ФОП Гребеник В.О. товар на загальну суму 12207,92грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.27-29), однак оплату відповідач здійснив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 8530,00грн., на який нараховані пеня у розмірі 2298,77грн., 3% річних у розмірі 250,38грн. та інфляційні втрати у розмірі 1399,93грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань (а.с.3-7).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено перерахування коштів позивачеві 08.09.2016 у сумі 1028,72грн. з визначенням призначення платежу «за товар згідно накладної від 31.08.2016 №39635» (а.с.37) та протягом періоду з 12.09.2016 по 16.12.2016 перераховано 3677,92грн. з визначенням призначення платежу «за товар згідно накладної від 18.08.2016 №37182» (а.с.31-37), а саме: 12.09.2016 сплачено 1207,92грн., 20.09.2016 - 630,00грн., 26.09.2016 -500,00грн., 29.09.2016 - 300,00грн., 28.11.2016 сплачено 570,00грн., 08.12.2016 - 230,00грн., 16.12.2016 -240,00грн.

13.09.2017 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.65-69).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з простроченням оплати товару і регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.

Підпунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України, визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 2,5 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338 передбачено, що продавець відвантажує товар за адресою покупця за цінами, передбаченими в накладних.

У п. 4.1 даного договору встановлено, що покупець проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесення готівкових коштів в касу продавця протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

Таким чином, з умов договору купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338 вбачається, що за домовленістю сторін факт передачі товару від постачальника (позивача у справі) до покупця (відповідача у справі) підтверджується видатковими накладними, якими визначається у тому числі ціна товару.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У пункті 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. N88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N168/704 (надалі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), зазначено, що це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимоги якої кореспондуються з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту поставки товару відповідачеві, позивач надав належним чином засвідчені копії видаткових накладних від 18.08.2016 №37182 на суму 12207,92грн.та від 31.08.2016 №396335 на суму 1028,72грн. (а.с. 27-29).

Однак, ФОП Гребеник В.О. оплату за одержаний товар здійснив не в повному обсязі, а саме: на суму 3677,92грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача, зокрема: 08.09.2016 відповідачем сплачено 1028,72грн. з визначенням призначення платежу «за товар згідно накладної від 31.08.2016 №39635» (а.с.37), тобто через 13 днів з моменту поставки товару відповідачем у повному обсязі оплачений товар за накладною від 18.08.2016 №39635, а отже відповідачем не прострочено виконання зобов'язань щодо поставки товару за цією накладною; 12.09.2016 сплачено 1207,92грн., 20.09.2016 сплачено 630,00грн., 26.09.2016 - 500,00грн., 29.09.2016 - 300,00грн., 28.11.2016 - 570,00грн., 08.12.2016 - 230,00грн., 16.12.2016 - 240,00грн. на загальну суму 3677,92грн., у кожній зі здійснених оплат в графі призначення платежу відповідачем визначено: «за товар згідно накладної від 18.08.2016 №37182», а отже сума невиконаних грошових зобов'язань за поставку товару згідно накладної від 18.08.2016 №37182 становить 8530,00грн. (с.30-37, 151-154).

Щодо доводів відповідача про те, що накладні від 18.08.2016 №37182 та від 31.08.2016 №39635 він не підписував, та товари, які зазначені у накладних, не отримував суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі №920/773/17 за клопотанням відповідача призначено судову почеркознавчу експертизу; на вирішення експерта поставлено питання: Чи виконаний підпис від імені Гребеник Владислава Олександровича у накладній від 18.08.2016 №37182 тією особою, від імені якої він зазначений (Гребеник В.О.), чи іншою особою?; зобов'язано Гребеник В. О. провести оплату почеркознавчої експертизи, докази оплати надати експерту та суду (а.с.172-177).

Таким чином, судом апеляційної інстанції створені всі необхідні умови для сторін для з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведення доводів, викладених в апеляційній скарзі та задля дотримання основних засад господарського судочинства.

Проте, листом від 17.04.2018, який надійшов до суду апеляційної інстанції 02.05.2018, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса повідомив, що станом на 13.04.2018 вартість робіт по проведенню експертизи не сплачена, у зв'язку з чим судово-почеркознавча експертиза залишена без виконання та знята з провадження.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, відповідачем не надано будь-яких належних доказів, які б свідчили про те, що Гребеник В.О. не підписував накладної від 18.08.2016 №37182, або доказів неможливості вчинення ним відповідних дій саме 18.08.2016 з тих чи інших причин, зокрема, через відсутність фізичної можливості вчинити відповідні дії.

Натомість, в матеріалах справи наявні докази повної оплати відповідачем товару, отриманого за накладною від 31.08.2016 №39635, та часткової оплати товару, отриманого за накладною від 18.08.2016 №37182, зокрема, виписка по особовому рахунку позивача та банківська виписка, з яких вбачається, що відповідач здійснюючи оплату товару, в графі призначення платежу визначив: «за товар згідно накладної №37182 від 18 серпня 2016р.» та «за товар згідно накладної №39636 від 31 серпня 2016р.», вказані обставини в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджують, що особисто Гребеник В.О. визнав отримання ним товару за накладними №39635, №37182 та здійснював його оплату.

Посилання позивача на те, що накладні не містять відтиску печатки позивача також не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, наявність печатки на накладних не визначена як обов'язковий реквізит накладної.

Будь-яких інших доводів та доказів, які б підтверджували те, що відповідач не підписував спірні видаткові накладні, ним не надано, а отже місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 8530,00грн., оскільки видаткові накладні містять необхідні реквізити, визначені чинним законодавством, а товар, відповідно до умов договору був отриманий відповідачем.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про те, що між сторонами договору було вирішено дещо змінити спосіб поставки товару, а саме: позивач надсилає апелянту каталог продукції для ознайомлення із характеристиками товару та його ціною, після чого апелянт формує замовлення, про що інформує позивача, оскільки відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а за приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідачем не надано доказів укладення письмової угоди про зміну умов договору, а отже посилання відповідача про зміну умов договору є необґрунтованими.

Доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338 не містить всіх необхідних реквізитів також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки приписами статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що видаткові накладні відповідають вимогам чинного законодавства щодо змісту їх заповнення, а відповідно, з урахуванням приписів статті 76 ГПК України є належними та допустимими доказами в підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже за наявності факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 250,08грн. за період з 02.09.2016 по 09.08.2017 з урахуванням здійснених часткових оплат та без урахування дня здійснення оплати, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, день фактичної сплати не включається до періоду часу, за який нараховуються пеня та інфляційні втрати, та правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 0,30грн. 3% річних і 60,51грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 6.1 договору купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338 встановлено, що при несплаті коштів в строк, зазначений в п.4.1, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути пеню у розмірі 2298,77грн. за період з 03.09.2016 по 09.08.2017 з урахуванням дати настання строку оплати по кожній з накладних та з урахуванням дати оплати.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 16.03.2016 №1338, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період з 03.09.2014 по 20.08.2017 з урахуванням строків оплати, визначених у договорі, та приписів статті 232 ГК України, однак без урахування дати оплати, та правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 148,89грн. пені.

Доводи відповідача про неналежне його повідомлення про час та місце проведення судових засідань, що позбавило його можливості реалізувати своє право на захист, та не дослідження обставин щодо отримання відповідачем відповідної поштової кореспонденції, а також про те, що режим роботи поштового відділення у населеному пункті відповідача є нестабільним - поштове відділення працює тричі на тиждень по чотири години, не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.08.2017 розгляд справи призначений на 04.09.2017. Вказана ухвала надіслана відповідачеві за його юридичною адресою, визначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.08.2017, про що свідчить відтиск штампу суду першої інстанції на звороті вказаної ухвали та отримана відповідачем 19.08.2017, що вбачається з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті ПАТ «Укрпошта».

Частиною 1 статті 64 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктами 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якою, окрім положень ГПК України, обґрунтовано керувався місцевий господарський суд при здійсненні дій з надсилання учасникам справи процесуальних документів, роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, зважаючи на зазначене вище, судом першої інстанції було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та не отримання її або отримання її через проміжок часу з підстав, що не залежали від суду, а лише від волі відповідача, або його суб'єктивного ставлення до справи не може вважатися неповідомленням відповідача про час та місце слухання справи, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ним направлялась відповідачу копія позовної заяви та згідно інформації із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», про відстеження поштового відправлення, Гребеник В.О. мав намір отримати даний лист із позовом, однак ознайомившись з інформацією про відправника, відмовився від отримання, підтвердженням чого є позначка: «невдала спроба вручення». З доказів, наданих до матеріалів справи, вбачається, що відповідач не отримав позовну заяву через невдалу спробу вручення (а.с.148-150).

З наведеного вище вбачається, що позивач був обізнаний про наявність між ним та позивачем спору, однак зловживаючи своїми правами не отримував поштової кореспонденції задля затягування судового процесу та унеможливлення прийняття судом рішення у розумні строки у відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи відповідача про перебій у роботі поштового відділення є такими, що не підтверджені належними доказами, а неотримання поштової кореспонденції відповідачем при наявності встановленого факту обізнаності відповідача про наявність такого спору та загального доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду розміщена - 21.08.2017, тоді як розгляд справи призначений на 04.09.2017, свідчить про наявність у відповідача достатньо часу для підготовки до судового засідання та забезпечення участі свого представника; ухвалу про відкладення розгляду справи від 04.09.2017 у даній справі надіслано судом до реєстру та сторонам 06.09.2017, зареєстровано - 07.09.2017 та оприлюднено 11.09.2017, що свідчить про наявність всіх можливостей та засобів для прибуття в судове засідання і надання необхідних пояснень, а також про суб'єктивне ставлення відповідача до розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивно дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняв рішення з дотриманням принципу рівності сторін та з дотриманням розумних строків розгляду справи, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Гребеник В.О. не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2017 у справі №920/773/17 слід залишити без змін.

Відповідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ФОП Гребеник В. О.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гребеник В. О. залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Сумською області від 13.09.2017 у справі №920/773/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08.06.2018

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко