Ухвала суду № 74567375, 06.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5590/18

Провадження № 1-кп/761/1283/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Антонюк М.С.,

суддів Слободянюка П.Л., Хардіної О.П.,

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000003971 від 16 листопада 2017 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209, ч.1 ст.358 КК України,

за участю:

секретаря - Кріт І.М.,

прокурорів - Мазепіної М.В., Салайчук Т.І.,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - Рибака С.М., Лисого М.І., Грецишина К.П.

ВСТАНОВИВ :

16 лютого 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209 КК України, та ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209, ч.1 ст.358 КК України.

Ухвалою від 20 лютого 2018 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, разом із реєстром матеріалів досудового розслідування вручений обвинуваченим та їх захисникам, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України немає.

Захисник Лисий М.І. в судовому засіданні подав письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв?язку із його невідповідністю вимогам КПК України. Так, своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209, ч.1 ст.358 КК України, викладено спільно, без розмежування обвинувачення за кожним складом злочину та свідчить про його формальне викладення. Крім того, в обвинувальному акті відсутнє викладення обвинувачення щодо способу, яким особи дійшли до попередньої змови між собою, часу, місця такої події. Також обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення у вчиненні вказаного злочину не містить викладення об?єктивної сторони, обставин щодо часу, місця вчинення дій особи, яка вчинила зловживання владою, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, у пособництві якому обвинувачується ОСОБА_2

Крім того, на переконання захисника Лисого М.І. в обвинувальному акті наявні очевидні суперечності між викладеними фактичним обставинами кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулюванням обвинувачення і змістом правової кваліфікації кримінального правопорушення, що свідчить про неконкретність обвинувачення і може зашкодити праву обвинуваченого на захист. Так, в обвинувальному акті взагалі не викладені фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованих їй кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 358 КК України.

Також, в обвинувальному акті не зазначено редакцію закону про кримінальну відповідальність, за якою, зокрема, підлягають відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованих їм злочинів за ст.ст. 209, 358, 366 КК України так обставини у своїй сукупності.

Окрім того, обвинувальний акт містить суперечності в частині виготовлення ОСОБА_2 копій документів ТОВ «КПШ» та завіряння їх підписом ОСОБА_1 та печаткою ТОВ «КПШ» за рік до їх офіційного складання та за 5 місяців до утворення ТОВ «КПШ».

Також захисник Лисий М.І. звертає увагу на недотримання вимог ст.291 КПК України у зв?язку із відсутністю в обвинувальному акті переліку усіх слідчих із групи слідчих та усіх прокурорів із групи прокурорів, посилання на докази - висновки експертиз, що є неприпустимим, а також суперечливими даними щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та відомостями про потерпілого.

Захисник Грецишин К.П. та обвинувачена ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника Лисого М.І.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 надав судовому засіданні письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв?язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України та гарантіям, викладеним у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв?язку із відсутністю в обвинувальному акті редакції статті закону про кримінальну відповідальність, за якою, зокрема, підлягає відповідальності ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 364 КК України.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що суперечності у правовій кваліфікації дій ОСОБА_1 в частині обвинувачення у незаконній приватизації державного майна, та одночасно у вчиненні цього ж злочину у формі пособництва, а також інші суперечності.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника.

Крім того, захисником Лисим М.І. було подано скаргу на бездіяльність і рішення прокурора у кримінальному провадженні №420017000000003971 від 16.11.2017, які полягають у відмові долучити до матеріалів кримінального провадження докази, які свідчать про невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, а також у неправомірному виділенні в окреме провадження матеріалів досудового розслідування, що негативно вплинуло на повноту досудового розслідування та може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Прокурори Мазепіна М.В. та Салайчук Т.І. заперечили проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною, інші захисники та обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали скаргу захисника Лисого М.І.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження з приводу порушених питань у підготовчому судовому засіданні, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно пункту 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально - правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Судовий розгляд, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.

Проте обставини, які відповідно до частини першої статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення, винуватість обвинувачених у його вчиненні, не викладені в обвинувальному акті в частині формулювання обвинувачення.

Так, як убачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у приватизації державного майна шляхом використання підроблених документів приватизаційних документів неправомочною особою, що призвело до незаконної приватизації майна державної власності у великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст.233 КК України, у пособництві у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст.366 КК України, у використанні завідомо підроблених документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.4 ст.358 КК України, а також у вчиненні правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.209 КК України.

Крім того, як убачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у приватизації державного майна шляхом використання підроблених документів приватизаційних документів неправомочною особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що призвело до незаконної приватизації майна державної власності у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст.233 КК України, у пособництві у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.5 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, у пособництві у зловживанні владою, тобто умисному з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, у вчиненні правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.209 КК України, а також у підроблені іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, а також виготовлення підроблених офіційних печаток та бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст.358 КК України.

Проте в обвинувальному акті фактично відсутнє викладення формулювання обвинувачення у вчиненні кожного із зазначених злочинів особами із викладенням, якими саме індивідуальними діями кожного з них вчинено окремі конкретні злочини, за якою юридичною формулою такі дії кваліфікуються у кожному випадку із вказівкою на кримінально - правові норми, порушення яких інкримінуються. Натомість відсутність в обвинувальному акті розмежування формулювання обвинувачення у вчиненні кожного окремого злочину кожним із обвинувачених свідчить про його формальне викладення.

Так, лише в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 209 КК України та ОСОБА_2 в частині обвинувачення за ч.3 ст. 209, ч.1 ст. 358 КК України, обвинувальний акт містить викладення формулювання обвинувачення щодо кожного окремого злочину, з посиланням на юридичну формулу таких дій та кримінально - правові норми, порушення яких інкримінуються.

Інша частина обвинувачення не містить формулювання обвинувачення у вчиненні кожного із зазначених злочинів особами із розмежуванням формулювання обвинувачення у вчиненні кожного окремого злочину кожним із обвинувачених та викладенням, якими саме індивідуальними діями кожного з них вчинено окремі конкретні злочини, за якою юридичною формулою такі дії кваліфікуються у кожному випадку із вказівкою на кримінально - правові норми, порушення яких інкримінуються.

Таким чином, в цій частині відсутні відомості про об?єктивну сторону злочину при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, що свідчить про невиконання вимог ст. 91 КПК України та як наслідок висунення обвинувачення, яке є в цій частині наперед незрозумілим для особи, що є порушенням права на захист.

Такі обставини в своїй сукупності не дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується кожній особі окремо, що у свою чергу не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Одночасно слід зазначити, що пред'явлене особі обвинувачення має бути чітким, містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Таким чином, фактично відсутність в обвинувальному акті у розумінні ст. 291 КПК України викладення формулювання обвинувачення кожної з обвинувачених осіб у вчиненні кожного з наведених кримінальних правопорушень, з дотриманням правил ст. 91 КПК України, є істотним недоліком обвинувального акту, істотно впливає на визначеність та межі обвинувачення, є порушенням права учасників кримінального провадження на захист та права на справедливий суд, обов'язок забезпечення яких покладається на суд, та однією з гарантій яких є відповідно до п. «а» частини 3 статті 6 Конвенції негайна і детальна поінформованість зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти особи.

Такі обставини позбавляють суд можливості в підготовчому судовому засіданні визначитися з вирішенням питань, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, щодо прийняття передбачених судових рішень, та не дає можливості визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченого та прийняти об'єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

При цьому судом враховується, що такі фактичні обставини є такими, що підлягають доказуванню прокурором, які належить викласти в обвинувальному акті, однак стороною обвинувачення вимоги ст.ст.91, 291 КПК України не виконані належним чином в обвинувальному акті.

Статтею 338 КПК України передбачене право прокурора змінити обвинувачення в суді. Разом з тим варто зазначити, що вказані вище фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді, оскільки статтею 338 КПК України не передбачене усунення недоліків обвинувального акту в суді.

З урахуванням наведених підстав обвинувальний акт з додатками необхідно повернути прокурору.

Інші доводи сторони захисту про наявність суперечностей у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та їх правової кваліфікації, незазначення усіх прокурорів, які входили до групи прокурорів, та слідчих, які входили до складу групи слідчих, наявність посилання на здобуті докази (висновки експертиз), суперечності щодо розміру завданої шкоди та особи, які була завдана шкода кримінальним правопорушенням - хоча і свідчать про наявність недоліків у обвинувальному акті, проте не слугують підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

При вирішенні скарги захисника Лисого М.І., суд враховує, що вказані скарги подані в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, відповідно до частини другої якої, скарги на рішення прокурора, не передбачені ст. 303 КПК України, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Разом з тим порушені в скарзі сторони захисту питання не є компетенцією суду на даній стадії судового розгляду, є передчасними, а тому скарга захисника Лисого І.М. не підлягає задоволенню, що не позбавляє захисника права повторно заявити таку скаргу у відповідній стадії судового розгляду, а її доводи можуть бути враховані при дослідженні та оцінці судом доказів у кримінальному проваджені.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 303, 314, 369-372 КПК України, суд -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42017000000003971 від 16 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233, ч.5 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.209, ч.1 ст.358 КК України - повернути прокурору.

Відмовити у задоволенні скарги захисника Лисого М.І. на бездіяльність і рішення слідчого і прокурора у кримінальному провадженні №42017000000003971 від 16 листопада 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою,- в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголосити 08 червня 2018 року о 08 год. 30 хв.

Судді: