Постанова № 74562565, 08.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 638/257/18

Провадження №22-ц/790/2084/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, П’ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартириза апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року (в складі судді Хайкіна В.М.), -

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, П’ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири.

Перед початком розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення позову. Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що починаючи з серпня 2017 року відповідачі привласнили майно позивача квартиру № 102 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові та квартиру № 88 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові, безпідставно ними користуються на власний розсуд, ігноруючи права позивача як власника цих квартир. За таких обставин, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, забороною вчиняти певні дії щодо предмета спору, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору ускладнить, а також унеможливить виконання прийнятого судом рішення у разі задоволення позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 рокузаяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9про забезпечення позову по цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, П’ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири- задоволено частково.

До вирішення спору по суті та набранням рішення у справі законної сили заборонити ОСОБА_4 та іншим особам чи органам здійснювати дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, а саме квартири № 102 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові та квартири № 88 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові, що належить ОСОБА_4

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що йому, як законному власнику вказаних квартир, зазначеною ухвалою суду першої інстанції обмежено гарантоване Конституцією України право власності, яке він набув 20.12.2017 року, придбавши квартири на законних підставах.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави вжиття заходів забезпечення позову та вид забезпечення позову, який належить застосувати, зазначені позивачем, є поважними та обґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9,звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, обґрунтовувала її тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, забороною вчиняти певні дії щодо предмета спору, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору ускладнить, а також унеможливить виконання прийнятого судом рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про при судження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. При цьому вказується, що закон передбачає право суду застосовувати заходи лише щодо забезпечення позову, а не щодо забезпечення виконання рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5, П’ята Харківська Державна нотаріальна контора Державний нотаріус ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання довіреностей та договорів купівлі-продажу недійсними, витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на квартири.

Отже, згідно матеріалів справи спірними є квартири № 102 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові та квартири № 88 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові, що належить ОСОБА_4

Вказане майно є предметом Договорів купівлі-продажу про визнання недійсними яких просить позивач.

Посилання апелянта на той факт, що оскаржуваною ухвалою суд першої інтонації обмежив гарантоване Конституцією України право власності, яке він набув 20.12.2017 року, придбавши квартири на законних підставах, колегією суддів не приймаються, оскількипостановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції лише заборонив ОСОБА_4 та іншим особам чи органам здійснювати дії, спрямовані на відчуження (зміну власника) нерухомого майна, а саме квартири № 102 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові та квартири № 88 в будинку № 20 корпусу 2 по провулку Отакара Яроша в місті Харкові, , що не позбавляє ОСОБА_4 права володіння та користування належним йому майном.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4– залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2018 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 червня 2018 року.

Головуючий - І.П.Коваленко

Судді - А.І.Овсяннікова

ОСОБА_10