Рішення № 74562315, 30.05.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2381/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2018 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

за участю секретаря - Кузьменко А.М.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Якухно Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стібіо», третя особа Приватне Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору, стягнення коштів, моральної шкоди, стягнення з відповідача на користь третьої особи коштів,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що до медичного центру «Єврокостетикс» (ТОВ «Стібіо», м. Київ, вул. М. Раскової, 2-а) її запросили по телефону для проведення безкоштовної косметичної процедури з оздоровлення волосся. Коли вона прийшла, з нею провели бесіду та наполягали на консультації лікаря трихолога. Після проведення діагностування їй повідомили, що стан її волосся на грані облисіння, і їй обов'язково треба пройти курс лікування, який коштує 18 000,00 грн., та обіцяли зробити знижку, якщо погодиться сьогодні. Запропонували оформити кредит в разі відсутності коштів. Бухгалтер разом з менеджером почали розповідати, що вона за собою не слідкує, її волосся в жахливому стані, і якщо не почне лікування, то втратить волосся. Це її засмутило та спонукало погодитися на курс лікування у кредит. Одразу їй принесли пакет документів, надрукованих дрібним шрифтом. Таким чином, 18.09.2016 року між нею та відповідачем був укладений договір про надання послуг БК1509. Загальна вартість послуг склала 15 623,00 грн., з них 3 000,00 завдаток, а решта - 12 623,00 грн. кредитні кошти. 24.09.2016 року вона відвідала ТОВ «Стібіо», та отримала першу процедуру лікувального курсу - кріотерапія. Після цього, близько місця їй не телефонували та не запрошували на процедури. Тоді вона зрозуміла, що її ввели в оману. 11.10.2016 року про дану ситуацію вона розповіла чоловіку, та разом з ним вивчили документи, та з'ясували, що умови в договорі є несправедливими, зокрема п.п. 2.2.2, 2.3.2, 2.2.5, 4.4.2, 4.5. 12.10.2016 року вони звернулися до ПАТ «Альфа-Банк», де отримала виписку. Згодом отримала лист, де вказано, що згідно умов кредитного договору № 401720796 від 18.09.2016 року кошти в сумі 12 623,00 грн. були перераховані банком на рахунок ТОВ «Стібіо». 18.10.2016 року вони зустрілися з керівництвом відповідача, але ніхто з ними не хотів розмовляти, та обіцяно розглянути заяву про дострокове розірвання договору. Оскільки, відповіді не отримали, вони знову звернулися до відповідача, та їм повідомили, що відповідь була надіслана. У відповіді відповідач зазначив, що правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку немає. В подальшому позовні вимоги були збільшені та уточнені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав обставини викладені в позовній заяві, збільшені та уточнені позовні вимоги, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що позивач отримала лише одну послугу на суму 120 грн. Більше послуг вона не отримувала. В обґрунтування вимог послався на ст. 14 Закону України «Про захист прав споживача».

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Додатково зазначив, що позивач неодноразово запрошувалася на процедури, але вона відмовлялася. Строків по процедурам немає, за можливістю замовника. Строк не обговорювався. Вважає, що умови договору не виконано з вини позивача. Зазначив, що вони отримали 3 000,00 грн., які спочатку були помилково отримані іншою особою. Не заперечував, що на момент укладення договору товариство не мало медичної ліцензії.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що 18.09.2016 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання послуг № БК1509. Згідно умов даного договору відповідач зобов'язався надати замовнику комплекс послуг в обсязі та на умовах, визначених договором, а замовник зобов'язався оплатити такі послуги. Пунктом 1.2 виконавець надає замовнику комплекс таких послуг: «кератинизирующий уход для восстановления и укрепления волосяного стержня - 3 процедуры; процедура уплотнения и наполнения волос филлером - 5 процедур; криотерапия - 10 процедур; лечебная процедура для волос - 6 процедур; мезотерапия волосистой части головы - 6 процедур; консультация специалиста - 2 консультации; ЛПЖ-массаж тела (вакуумно-роликовый) - 10 процедур». Вартість послуг складає 15 623,00 грн. Замовнику надана можливість оплатити вартість послуг одноразово, або через оформлення споживчого кредиту. При оплаті через кредит, замовник в день підписання договору вносить перший платіж в розмірі 3 000,00 грн., залишок в розмірі 12 623,00 грн. сплачує банку протягом десяти місяців, згідно умов кредитного договору, укладеного між замовником та банком. Догові діє з моменту підписання та до повного його виконання. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди. При достроковому розірванні замовник зобов'язаний оплатити виконавцю вартість фактично наданих послуг, які було надано до розірвання договору за взаємною згодою сторін. Сторони гарантують, що договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладено за їх справжньою волею, не під впливом обману, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах, і не є результатом впливу тяжких обставин.

18.09.2016 року ОСОБА_3 підписала Оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 401720796, згідно якої отримала кредит в ПАТ «Альфа-Банк» на суму 13 080,83 грн., зі сплатою 0,01 % річних. Дата остаточного повернення кредиту - 19.07.2017 року. Кредитні кошти надано на оплату товару згідно з переліком, що вказаний у специфікації № 401720796 від 18.09.2016 року у загальній сумі 12 623,00 грн., та оплати страхового платежу.

ОСОБА_3 та ТОВ «Стібіо» підписано Акт приймання-передачі послуг (без дати) на виконання умов Договору № БК1509 від 18.09.2016 року.

Встановлено, що 3 000,00 грн. було помилково сплачено позивачем 18.09.2016 року на рахунок ФОП Гаврилюк. 19.09.2016 року за зверненням ТОВ «Стібіо» кошти перераховані на поточний рахунок ТОВ «Стібіо».

Згідно меморіального ордеру № 689438 від 19.09.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» перерахував на рахунок ТОВ «Стібіо» 12 623,00 грн. в якості оплати за кредитним договором ОСОБА_3 № 401720796 від 18.09.2016 року.

18.10.2018 року ОСОБА_3 подала ТОВ «Стібіо» заяву про дострокове розірвання Договору про надання послуг № БК1509 від 18.09.2016 року (на умовах п. 5.4), так як її чоловік не надав згоду на оплату послуг згідно договору. Кредитні кошти просила перерахувати на рахунок ПАТ «Альфа-Банк». У зв'язку з зазначеними обставинами 20.10.2016 року і в подальшому вона не зможе з'являтися на прийом з отримання послуг.

На заяву ОСОБА_3 ТОВ «Сітбіо» була надана відповідь від 11.11.2016 року про відсутність правових підстав для розірвання договору та перерахування коштів.

З відповіді ТОВ «Стібіо» на запит суду слідує, що станом на 13.06.2017 року ОСОБА_3 прийшла процедуру кріотерапія, вартість якої становить 130,00 грн. На неодноразові дзвінки та запрошення до приміщення ТОВ «Стібіо» для проходження процедур та надання послуг ОСОБА_3 не відповідала або відмовлялася. Підтвердили готовність щодо дотримання та виконання взятих на себе зобов'язань, попередньо узгодивши графік з позивачем.

По даній справі позивач з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір про надання послуг від 18.09.2016 року; стягнути з відповідача на її користь сплачені нею кошти в сумі 3 000,00 грн. та моральну шкоду в сумі 11 700,00 грн.; стягнути з відповідача на її користь та зарахувати на рахунок в ПАТ «Альфа-Банк» оплату за кредитним договором в розмірі 12 623,00 грн., компенсацію подорожчання кредиту - за період з 19.09.2016 року по 22.09.2017 року в сумі 3 116,98 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ч.ч. 1, 12 ст. 10, ч.ч. 5, 6, 7, 9 ст. 18, ч.ч. 1, 6 ст. 19, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі товарів мають право на державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів і торговельного обслуговування; безпеку товарів; необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів; відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Згідно ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Частиною 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

Частинами 5, 6, 7, 9 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Частиною 1 та 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно зі ст. 610 та ч. 4 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання та у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Суд, вивчивши докази позивача на підтвердження її обґрунтувань позовних вимог, та дійшов висновку, що вимоги позивача є недоведеними.

Із заяви позивача по розірвання договору встановлено, що 20.10.2016 року вона не прийде на прийом до відповідача, і в подальшому не буде з'являтися, так як її чоловік не дав згоди на оплату послуг, що спростовує посилання на ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Не може бути прийнято до уваги посилання на ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», так як дана обставина є недоведеною. Крім того, у відповідності зі статтею 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Не надано жодного доказу і на підтвердження підстав визначених частинами 5, 6, 7, 9 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відсутні докази і нечесної підприємницької діяльності відповідача.

Враховуючи, що позивач не надала суду жодного доказу на підтвердження визнання недійсним договору, відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи це, та те, що суд має розглядати справу в рамках позовних вимог, вказаних в позові обґрунтувань, не має права самостійно змінювати чи вимоги, чи обґрунтування, чи витребовувати докази, слідує, що підстав для задоволення позовних вимог - не має.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, вивчивши надані докази, обґрунтування позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 14, 610, 611, 901, 902, 903, 905 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стібіо», третя особа Приватне Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання недійсним договору, стягнення коштів, моральної шкоди, стягнення з відповідача на користь третьої особи коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 08.06.2018 року.

Суддя: